Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.03.2019 року у справі №2240/3100/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2240/3100/18

адміністративне провадження № К/9901/7297/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Шарапи В. М., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 2240/3100/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року (головуючий суддя: Шевчук О. П. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року (колегія у складі: головуючого судді Іваненко Т. В., суддів: Франовської К. С., Кузьменко Л. В. ), -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час участі в антитерористичній операції під час проходження служби з виконанням службових обов'язків в органах поліції;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі і порядку передбаченому ст.ст.97, 99 Закону України "Про національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 у редакції від
21.09.2017 №788.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до положень закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі-Закон №580-VIII) має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІ групи, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, при цьому зазначає, що вказану допомогу не отримував.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми отриманої під час участі в антитерористичній операції під час проходження служби з виконанням службових обов'язків в органах поліції. Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та прийняти рішення згідно статей 97, 99 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 в частині відмови в задоволені позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, в цій частині.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі і порядку передбаченому ст.ст. 97, 99 Закону України "Про національну поліцію", Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4. В решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 залишено без змін.

5. Суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, чим вчинив протиправні дії відносно позивача. При цьому, суд вказав, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання ГУНП України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

6. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про протиправність відмови відповідача у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, однак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ефективним захистом прав позивача, є саме зобов'язання ГУНП України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, на думку суду, призведе до чергової відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, та потягне за собою необхідність повторного звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У березні 2019 року відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019, в якій просить скасувати вказані рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги те, що після первинного встановлення втрати працездатності на 15% та виплати страхової суми в розмірі 1275,00 грн та повторним оглядом позивача, за результатами якого йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в ОВС та ступінь втрати працездатності 70%, пройшов термін більше двох років, що свідчить про те, що у позивача не виникає права на отримання одноразової грошової допомоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9.15.03.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М. І., судді: Берназюк Я. О., Коваленко Н. В.

11. Ухвалою Верховного суду від 22.03.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019.

12. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І., на підставі розпорядження в. о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019 №1009/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Шарапи В. М., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 12.03.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в органах Національної поліції.

15. На виконання вказівки МВС України від 11.10.2014 №10234 дск та наказу УМВС України в Хмельницькій області від 15.10.2014 №121 о/с дск з метою проведення оперативно-технічних заходів та негласних слідчих дій з встановленням місцезнаходження радіоелектронних засобів в районах проведення АТО, підполковника міліції ОСОБА_1 відряджено на територію Донецької та Луганської областей.

16. Під час виконання службових обов'язків на блок пості в м. Костянтинівка Донецької області позивачем отримана травма колінного суглоба.

17. Свідоцтвом про хворобу №95 від 25.05.2018 підтверджено, що у позивача захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в поліції, та зроблено висновок про непридатність до служби в поліції (а. с.14-15).

18. Наказом т. в. о. начальника ГУНП в Хмельницькій області від 30.05.2018 №33 о/с позивач звільнений зі служби в поліції на підставі ~law13~ (через хворобу) з 31.05.2018 (а. с.17).

19. Позивачу 17.07.2018 встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із травмою, пов'язаною з безпосередньою участю в антитерористичній операції при виконанні службових обов'язків, що підтверджується: довідкою МСЕК серії АВ №1118144 від
17.07.2018 (а. с.16).

20. Позивач 20.08.2018 звернувся до начальника ГУНП в Хмельницькій області з заявою (рапортом) про виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, та надав відповідний пакет документів.

21. Листом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №383/121/29/04 від 21.03.2018 позивачу повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав того, що у 2006 році позивачу було встановлено 15% втрати працездатності внаслідок первинного огляду МСЕК та
20.09.2006 виплачено страхову суму у розмірі 1275 грн., що підтверджено довідкою ПАТ "НАСК "Оранта" від 11.06.2018 №2290-02-07/261, а тому враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

22. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх порушених прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від
02.07.2015 №580-VIII (далі - ~law15~), тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою КМУ від 21.10.2015 № 850.

25. Статтею 23 Закону України "Про міліцію" (чинною до 07.11.2015 року) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога.

26. Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII "Про Національну поліцію" (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність ~law18~.

27. Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law19~ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених ~law20~ зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності ~law21~.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за ~law22~ мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до ~law23~, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до ~law24~, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

29. Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 97 Закону №580).

30. Згідно із п. п. "в" п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону № 580 (в редакції, чинній на момент встановлення інвалідності) розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за ~law25~ мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

31. Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначений Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 (далі Порядок №4, в редакції на момент виникнення спірних відносин).

32. Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

33. Разом з тим, пунктом 8 розділу IV Порядку №4 визначено, що якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

34. Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами ( №711/1837/18).

У постанові від 22.10.2020 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 ~law26~ право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ~law27~ і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850

(2) ~law28~, що діяв до набрання чинності ~law29~, так само як і ~law30~ не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з
31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до
31.10.2015 чи після.

35. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що в даному випадку ключовим питанням є з'ясування чи минуло два роки з дня первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (при цьому, незалежно коли її встановлено вперше до 31.10.2015 чи після) до встановленням працівникові поліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності.

36. Доводи відповідача зводяться до того, що після первинного встановлення ступеня втрати працездатності на 15% та виплати страхової суми у розмірі 1275
грн., що підтверджено довідкою ПАТ "НАСК "Оранта" від 11.06.2018 №2290-02-07/261, та повторним оглядом позивача, за результатами якого йому встановлено ІІ групу інвалідності, пройшов термін більше двох років, у зв'язку з чим позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

37. Так, як уже зазначалось вище, згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

38. При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня довідка медико-соціальної експертної комісії, якою підтверджувалося б, що вперше позивачу встановлено ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності на 15 % у 2006 році. У зв'язку з вказаним неможливо з'ясувати дату первинного встановлення ступеня втрати працездатності та, відповідно, відрахувати, передбачений законодавством дворічний строк.

39. Вказані обставини, а саме відсутність в матеріалах справи довідки медико-соціальної експертної комісії, з якої вбачалась би дата первинного встановлення ступеня втрати працездатності, судами попередніх інстанцій залишені поза увагою, без перевірки та відповідної оцінки, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому підлягали з'ясуванню у ході судового розгляду справи.

40. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що виходячи зі змісту спірних у цій справі правовідносин та ураховуючи вищенаведені законодавчі приписи, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення, оскільки не перевірено ці обставини належними та допустимими доказами.

41. Поряд із цим, згідно з частинами 1 , 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

43. Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та витребуваних необхідних документів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

44. Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині 3 статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

45. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

46. Водночас, до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

48. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

49. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

50. У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00), пункту 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (заява №2586/07) та пункту 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява №42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

51. Крім цього, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (заява №22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (..).

Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (..). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

52. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії умотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

53. За правилами пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

54. Своєю чергою, за змістом частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

55. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладені в цій постанові висновки Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини справи, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, надати їм належну юридичну оцінку, перевірити їх доказами та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

57. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко В. М. Шарапа Л. В. Тацій