Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №243/6815/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа №243/6815/17

адміністративне провадження №К/9901/629/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №243/6815/17

за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (у складі судді Сидоренко І. О.) від 06 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Василенко Л. А., Гайдара А. В., Ястребової Л. В.) від 28 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті, починаючи з березня 2016 року йому пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії;

- зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії зі сплатою заборгованості з березня 2016 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач своїми діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, порушив охоронювані Конституцією та Законами України його права, тим самим позбавивши його джерела для існування. Ігноруючи його право на щомісячне отримання пенсії, не вживаючи встановлених Законом дій щодо нарахування та перерахування пенсії на належний та визначений ним рахунок, відповідач вчинив бездіяльність, яка повинна бути визнати судом протиправною. Крім того, зазначає, що у разі прийняття відповідачем рішення про призупинення або припинення йому виплати пенсії, через відсутність визначених Законом підстав для його прийняття, його слід також визнати протиправним.

3. Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2017 року позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; зобов'язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року на рахунок позивача, відкритий ним раніше у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»; постанову допущено до негайного виконання в частині присудження виплати позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області; постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2017 року скасовано; позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення у формі розпорядження Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 серпня 2016 року про відмову у відновленні виплати пенсії ОСОБА_2; зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року зі сплатою заборгованості; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив до суду касаційної інстанції не подано.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року призначено розгляд справи до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справами матеріалами без виклику сторін на 14 лютого 2018 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з обов'язковим викликом сторін на 28 лютого 2018 року.

10. 28 лютого 2018 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача.

11. Ухвалою від 01 березня 2018 року розгляд справи призначено у судове засідання на 14 березня 2018 року.

12. Сторони у судове засідання 14 березня 2018 року не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

13. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 345 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 08 липня 2016 року № 1425057552 ОСОБА_2 взято на облік в Костянтинівському ОУПФУ як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції до м. Костянтинівка, на підставі електронної справи, яка надійшла з УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки. Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1, місце проживання згідно довідки - АДРЕСА_2.

15. Починаючи з березня 2016 року виплату пенсії позивачеві припинено за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення до з'ясування фактичного місця проживання позивача.

16. У липні 2016 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про поновлення виплати пенсії.

17. Розпорядженням від 16 серпня 2016 року позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії на підставі протоколу Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Костянтинівської міської ради від 12 серпня 2016 року № 39, яким не підтверджено місце фактичного проживання позивача.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року, виходив із того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення її виплати, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин; відсутності належних доказів правомірності дій відповідача щодо припинення нарахування та сплати пенсій. При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустив до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць.

19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нараховувати та проводити виплату нарахованої пенсії в подальшому, а також утриматись від подальшого призупинення виплат, суд зазначив, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заявлені до суду за відсутності порушених прав позивача.

Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача щодо припинення нарахування та виплати позивачу пенсії, суд зазначив про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем таке рішення не приймалось.

20. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача про відмову у відновленні виплати пенсії від 16 серпня 2016 року, виходив із того, що в даному випадку відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки виплату пенсії припинено на підставі дій шляхом видання розпорядження, а тому такий спосіб захисту відновлює порушене право позивача на отримання пенсії. Задовольняючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії зі сплатою заборгованості з 01 березня 2016 року, суд зазначив, що вони є похідними від задоволених позовних вимог. Також апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не розглянуто позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про припинення виплати пенсії, та про помилковий висновок щодо необхідності виходу за межі позовних вимог шляхом поновлення нарахування та виплати позивачу пенсії на рахунок у ПАТ «Державний ощадний банк України», оскільки відкриття рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України» не є спірним питанням у справі. Крім того, суд зазначив про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, встановлених ст. 19 КАС України.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» позивача з 01 березня 2016 року була призупинена виплата пенсії для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера. Було встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не проживає. У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що відомості які були надані позивачем до управління, є недостовірними. Крім того, вважає, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.

V. ОЦІНКА СУДУ

22. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

23. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

24. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

25. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

26. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

27. Судом першої інстанції встановлено та відзначено, що відповідне рішення Пенсійним фондом про відмову у нарахуванні та виплаті або припинення виплати позивачу пенсії не приймалось, а тому правомірно відмовлено у задоволення позовних вимог у вказаній частині.

28. Посилання суду апеляційної на те, що судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про припинення виплати пенсії, є безпідставними.

29. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем не допущено бездіяльності, оскільки виплату пенсії припинено на підставі дій шляхом видання розпорядження, колегія суддів також вважає помилковими, оскільки, як зазначалось вище, відповідачем припинено виплату позивачу без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав, а розпорядження Костянтинівського об'єднаного Управління ПФУ Донецької області від 16 лютого 2016 року також не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

30. Що стосується визнання протиправним та скасування розпорядження Костянтинівського ОУПФУ про відмову у відновленні виплати пенсії від 16 серпня 2016 року, колегія суддів вважає вказаний висновок апеляційного суду правомірним, оскільки саме такий спосіб захисту відновить порушене право позивача на отримання пенсії.

31. Вірними є висновки суду апеляційної інстанції і в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії зі сплатою заборгованості позивачеві з 1 березня 2016 року.

32. Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, встановлених ст. 19 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

33. В обґрунтування свого висновку апеляційний суд зазначив, що позивач - ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у м. Костянтинівці, що підтверджується довідкою від 08 липня 2016 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідач - Костянтинівське ОУПФУ також знаходиться у м. Костянтинівці, а тому адміністративний позов повинен розглядатися Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області.

34. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

35. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

37. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

38. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» місто Горлівка Донецької області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

39. Розпорядженням Вищого спеціалізованого Суду України з Розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 2710/38-14 відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (Закон N 1632-VII), на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам визначено територіальну підсудність, зокрема, Калінінський районний суд міста Горлівки та Микитівський районний суд міста Горлівки - Слов'янський міськрайонний суду Донецької області.

40. У зв'язку з припиненням повноважень органу Пенсійного фонду України, на обліку у якого перебував позивач, останній змушений був звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного воду України, у даному випадку на облік до Костянтинівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області.

41. Отже, позивач мав право звернутися до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області або до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

42. Щодо позовних про зобов'язання відповідача нараховувати та проводити виплату нарахованої пенсії в подальшому, а також утриматись від подальшого призупинення виплат, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки заявлені до суду за відсутності порушених прав позивача, тобто на майбутнє і задоволенню не підлягають.

43. Положеннями ст. 242 КАС України (у чинній редакції) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

44. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі. Жодних нових доводів у касаційній скарзі не зазначено.

45. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

46. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ч. 1 ст. 351 КАС України).

Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задовольнити частково.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 06 жовтня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16 серпня 2016 року про відмову у відновленні виплати пенсії ОСОБА_2.

Зобов'язати Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 негайно після ухвалення цієї постанови з 01 березня 2016 року зі сплатою заборгованості на рахунок ОСОБА_2, відкритий позивачем раніше у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб