Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.01.2019 року у справі №826/8951/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

Київ

справа №826/8951/15

адміністративне провадження №К/9901/2317/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018 (суддя Арсірій Р. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 (судді: Лічевецький І. О. (головуючий), Ісаєнко Ю. А., Мельничук В. П. ) у справі № 826/8951/15 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного управління справами, Національного комплексу "Експоцентр Україна" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Державного управління справами, як органу управління Національного комплексу "Експоцентр України", про стягнення 16 030
847,72 грн податкового боргу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Національним комплексом "Експоцентр України" обліковується податковий борг, однак вжиті заходи не призвели до його погашення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2015 позов задоволено частково, стягнуто з Державного управління справами, як органу управління Національним комплексом "Експоцентр України", податковий бору в сумі 16 029 987,49 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2015 змінено, викладено другий абзац її резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Національного комплексу "Експоцентр України" 16 029 987,49 грн загальної суми податкового боргу". В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2016 скасовано постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі № 826/8951/15, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для направлення справи на новий розгляд слугувало те, що судами не здійснено дослідження наявності фактів, які 6 підтверджували дотримання контролюючим органом встановленого Податковим кодексом України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства та вжиття передбачених законом заходів для додержання відповідної процедури, оскільки підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного управління справами.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
21.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

5. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що контролюючим органом не надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо погашення податкового боргу, передбачених Податковим кодексом України, зокрема, не вчинялись дії щодо продажу внесеного в податкову заставу майна боржника та не було встановлено факту відсутності в останнього майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

7. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Національний комплексу "Експоцентр України" є державною установою і належить до сфери управління Державного управління справами, зареєстрований як юридична особа 28.10.1999 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекцій у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві як платник податків і зборів.

Відповідно до даних карток особових рахунків станом на травень 2015 року (момент звернення контролюючого органу до суду) за Національним комплексом "Експоцентр України" обліковується заборгованість зі сплати земельного податку з юридичних осіб, податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств на загальну суму 16 030 847,72 грн, який виник внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених платником податків самостійно та тих, що не сплачені у встановлений законодавством термін у добровільному порядку, а також визначених контролюючим органом.

Відповідно до платіжного доручення № 1510026 від 03.02.2015 Національним комплексом "Експоцентр України" погашено заборгованість з податку на прибуток у розмірі 860,23 грн, відповідно загальна сума податкової заборгованості, що обліковується за установою становила 16 029 987,49 гривень.

03.12.2014 контролюючий орган звернувся до Державного управління справами з поданням № 611/9/26-50-23-02, як до державного органу, в управлінні якого перебуває Національний комплекс "Експоцентр Україна" та його майно, щодо розгляду питання про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Зазначене подання отримане Державним управлінням справами 12.12.2014, однак станом на момент звернення позивача до суду відповіді на нього надано не було, у зв'язку із чим контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу за рахунок коштів Державного управління справами, в управлінні якого перебуває Національний комплекс "Експоцентр Україна".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що контролюючим органом вживались заходи з метою погашення податкового боргу Національним комплексом "Експоцентр Україна", проте такі не призвели до бажаного результату, а зв'язку з тим, що боржник є державною установою, яка належить до сфери управління Державного управління справами то відповідно до вимог Податкового кодексу України, що містить спеціальні норми в частині погашення податкового боргу державними підприємствами, контролюючий орган звернувся з позовом про стягнення боргу саме з Державного управління справами.

10. Державне управління справами подало відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому вказує на відсутність в касаційній скарзі доводів, які б давали підстави для скасування судових рішень, а також на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

12.2. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податковий кодекс України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

12.3. Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковий кодекс України та законами з питань митної справи.

12.4. Пункт 54.1 статті 54.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковий кодекс України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

12.5. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковий кодекс України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковий кодекс України.

12.6. Пункт 95.1 статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

12.7. Пункт 95.2 статті 95.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

12.8. Пункт 95.3 статті 95.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

12.9. Пункт 95.7 статті 95.

Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

Продаж майна платника податків на публічних торгах здійснюється у такому порядку:

12.10. Пункт 96.2 статті 96.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

12.11. Пункт 96.6 статті 96.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Нормами Податкового кодексу України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме стягнення коштів, які перебувають у власності боржника, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.

14. Нормами Податкового кодексу України також встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Норми статті 96 Податкового кодексу України застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Тобто, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.

Отже передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 Податкового кодексу України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника - державного підприємства та встановлення можливості внесення такого майна в податкову заставу.

15. Таким чином контролюючий орган має виконати повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем, не надано доказів на підтвердження вжиття ним всіх передбачених Податковим кодексом України заходів для погашення податкового боргу Національним комплексом "Експоцентр України" у розмірі 16 029 987,49 грн, а відповідно висновок про передчасність звернення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу є правильним та обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 14, 16, 57, 95, 96 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341,343,349,350,355,356,359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
29.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
21.06.2018 у справі №826/8951/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду