Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2018 року у справі №815/2981/14
Постанова ВАСУ від 05.10.2016 року у справі №815/2981/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2018 року

Київ

справа №815/2981/14

адміністративне провадження №К/9901/16871/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 815/2981/14

за позовом Релігійної громади Церкви євангельських Християн-бабтистів "Алілуйя" до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Одеська міська рада, департамент комунальної власності Одеської міської ради, про скасування рішення, визнання протиправними дій

за заявою виконавчого комітету Одеської міської ради про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України, постановленої колегією суддів: Гончар Л.Я., Калашніковою О.В., Морозом В.Ф. 02 жовтня 2016 року -

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов'язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п. 99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13 липня 2007 року на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- визнати протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

- зобов'язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року.

Позов Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів "Алілуйя" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов'язання комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що зазначений в п. 99 Додатку до цього рішення - окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 серії САВ № 345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Визнано протиправними дії комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20 січня 2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Зобов'язано реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилої окремо розташованої будівлі, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», правонаступником якого є комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13 липня 2007 року на ім'я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8 провадження у справі закрито.

У січні 2017 року виконавчий комітет Одеської міської ради (далі - заявник) (в порядку глави 3 розділу ІУ Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній до 15.12.2017) подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 815/2981/14.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 січня 2017 року відкрито провадження у справі.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) матеріали заяви разом зі справою передано до Верховного Суду.

Дослідивши заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2007 року виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення № 923 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» , відповідно до якого КП «ОМБТІ та РОН» доручено провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності, зазначені у вищевказаному додатку до рішення . У п.99 додатку до вказаного рішення «Перелік об'єктів нежитлового фонду комунальної власності» до такого переліку віднесено окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою м .Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

На підставі вищезгаданого рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на вищезгаданий об'єкт нерухомості , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008 № 17313845.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, а апеляційний суд погоджуючись з таким рішенням, дослідивши питання права власності позивача та відповідача на спірне приміщення, дійшли висновку, що права позивача спірним рішенням не порушені, оскільки той не довів наявність таких прав.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та частково задовольняючи позовні вимоги, суд касаційної інстанції вказав, що позивач доводить своє право власності на культову споруду по вул. Мерзліївській, 1 у м. Одеса в господарському суді та на час постановлення рішення розгляд справи не закінчений. Зазначив, що національним законодавством, а саме ч.2 ст. 331 ЦК України передбачений спосіб набуття права власності на новостворене нерухоме майно особою, яка його збудувала. Таким чином, касаційний суд дійшов висновку, що позивач має інтерес, який в розумінні статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ є «легітимним очікуванням» та підлягає захисту.

Також касаційний суд вважав за необхідне відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 21-5430а15 за позовом Бордюги В.П. до виконавчого комітету Житомирської міської ради, реєстраційної служби Житомирського управління юстиції про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, в якій зазначено, що справа, яка стосується визнання незаконним та скасування рішення виконкому про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності, тобто цивільного права, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Натомість, Вищий адміністративний суд України в своїй постанові від 05 жовтня 2016 року у даній справі вказав, що орган місцевого самоврядування при видачі свідоцтва про право власності фізичним та юридичних особам у випадках, передбачених Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, діє як суб'єкти владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій з оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.

Водночас, розглядаючи та вирішуючи по суті позовних вимог справу про перегляд якої подано заяву, суди всіх трьох інстанцій виходили з того, що спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

В поданій заяві виконавчий комітет Одеської міської ради просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2015, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, постанову Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 у справі № 815/2981/14, провадження у справі закрити.

На підтвердження щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права щодо визначеності підсудності, заявником надано копії постанов Верховного Суду України від 19 травня 2019 року у справі № 21-368во09, від 13 травня 2008 року у справі № 21-1541во06, від 29 березня 2016 року у справі № 21-5430а15 та копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2016 року № К/800/9165/16 (1328/5004/12) та від 29 вересня 2016 року у справі № К/800/25915/15 (2601/16741/12).

Так, у своїй постанові від 13.05.2008 у справі № 21-1541во06, Верховним Судом України зазначено, що спір, який розглядався, стосується права власності на об'єкт нерухомості, а тому не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 19.05.2009 у справі № 21-368во09 Верховний Суд України зазначив, що предметом спору у справі, що розглядається, є право власності на стадіон, а тому зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд вправи у порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 29.03.2016 у справі № 21-5430а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Таких самих висновків дійшов і Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 25.10.2016 у справі К/800/9165/16 (1328/5004/12) та від 29.09.2016 у справі К/800/25915/15 (2601/16741/12).

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами одних і тих же норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення, далі - КАС України) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття Одеською міською радою права власності на окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8. Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття позивачем права власності на об'єкт нерухомості, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічний підхід до застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/3202/16.

У цій справі за захистом свого цивільного права (як убачається із суті спору) до суду звернулася юридична особа - Релігійна громада Церкви євангельських Християн-бабтистів "Алілуйя" до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України, чинного на час постановлення оскаржуваної ухвали, було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, врахувавши суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, суд дійшов висновку, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися судами господарської юрисдикції.

Відповідно до пп. "б" п. 1 ч. 2 ст. 243 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою, за наявності підстав, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів скасувати судове рішення повністю або частково і закрити провадження у справі повністю або в певній частині.

З огляду на наведене, ухвалені в адміністративній справі постанова Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2015, ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 та постанова Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 243 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та постанову Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду