Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №820/2298/18

адміністративне провадження №К/9901/58876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАН» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 (головуючий суддя - Мороко А.С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 (головуючий суддя - Донець Л.О., судді - Бенедик А.П., Гуцал М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАН» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТАН» (далі - ТОВ «АСТАН») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 06.12.2017 №0096801210, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 87399,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «АСТАН» звільнено від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки ці накладні не підлягали наданню покупцям, що, у свою чергу, є самостійною правовою підставою для незастосування до спірних правовідносин п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Такий висновок суду мотивований тим, що ТОВ «АСТАН» не звільнено від оподаткування та відповідно до статті 195 Податкового кодексу України не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, що не заперечувалось сторонами по справі. Податкові накладні, виписані ТОВ «АСТАН» у квітні-травні 2017 року, не відповідають сукупності критеріїв, які, в силу положень п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, дають підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, у зв'язку з чим позивача обґрунтовано притягнуто до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «АСТАН» звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, у касаційній скарзі ТОВ «АСТАН» зазначає, що застосоване законодавцем формулювання «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)» та «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою» є самостійними правовими підставами, які звільняють від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Крім того, заявник касаційної скарги вказує на технічні помилки при складанні податкового повідомлення-рішення, які, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, наполягаючи на правильному застосуванні судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідачем проведена камеральна перевірка ТОВ «АСТАН» з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за наслідками якої складено акт від 13.11.2017 №19582/20-40-12-10-09/37948856. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено абзац 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі названого акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0096801210, згідно з яким відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України до ТОВ «АСТАН» застосовано штрафні санкції на загальну суму 87399,52 грн.

Судами також встановлено, що податкові накладні, зазначені в акті перевірки, відносились до категорії «що не надається отримувачу (покупцю)», але складені за наслідками оподатковуваних операцій.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, діла - Кодекс) встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац 4 п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Абзацом 14 п. 201.10 цієї ж статті передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Кодексу порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідному розмірі.

Наведене правове регулювання спірних правовідносин дозволяє погодитись з висновком судів попередніх інстанцій, що тільки сукупність таких умов як складення податкової накладної, що не надається отримувачу, і за наслідками операції, звільненої від оподаткування або оподатковуваної за нульовою ставкою, є підставою для звільнення від сплати штрафу.

Натомість, позивачем така сукупність умов дотримана не була, а тому до нього правомірно застосовано штраф оскаржуваним рішенням у зв'язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних .

При цьому, посилання позивача на Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.2015 №1307, суд відхиляє, оскільки цей Порядок не регулює питання застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Випадки звільнення від відповідальності за таке порушення передбачені виключно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, а тому саме наведені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин. У даній справі норми п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано правильно.

Що ж стосується доводів заявника касаційної скарги про несвоєчасне повідомлення про розгляд заперечень на акт перевірки, неправильне зазначення в оскаржуваному рішенні адреси податкового органу, назви та адреси товариства, то слід зазначити, що ці обставини не впливають на вирішення спору, оскільки не спростовують обов'язку ТОВ «АСТАН» сплатити штраф за допущене порушення податкового законодавства. Такий висновок відповідає приписам ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд застосовує також позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, доводи ТОВ «АСТАН», викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ТОВ «АСТАН» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 - без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАН» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду