Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 вересня 2018 року

справа №806/2651/15

адміністративне провадження №К/9901/8388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у складі судді Нагірняка М.Ф. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у складі колегії суддів Бондарчука І.Ф., Моніча Б.С. Хаюка С.М. у справі № 806/2651/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсним розпорядження,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсним Розпорядження податкового органу від 02 липня 2015 року №509-р «Про анулювання ліцензії», з мотивів безпідставності його прийняття.

18 серпня 2015 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 20 жовтня 2015 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №509-р від 02 липня 2015 року "Про анулювання ліцензії", з мотивів недоведеності податковим органом правопорушення покладеного в основу анулювання ліцензії та наявності підстав звільнення від доказування відповідно до вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

12 листопада 2015 року Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивача відмовити повністю.

Відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" приписи якої забороняють продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Порушення вказаних вимог Закону за положеннями цієї ж статті є підставою для винесення відповідачем, як органом, який видав ліцензію про право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, відповідного письмового розпорядження щодо анулювання такої ліцензії. Доводить, що матеріали адміністративного правопорушення правомірно покладені ним в основу прийняття спірного розпорядження.

Позивачем заперечення на касаційну до Вищого адміністративного суду України та відзив до Верховного Суду не надавалися, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

09 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №806/2651/15 із Житомирського окружного адміністративного суду.

05 травня 2016 року справа №806/2651/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

24 січня 2018 року справу № 806/2651/15 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 02 липня 2015 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено оскаржуване розпорядження №509-р. "Про анулювання ліцензії", відповідно до якого анульовано ліцензію про право ОСОБА_2 здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями в приміщенні магазину, що належить позивачу та розташований в с. Гальчин Андрущівського району. Винесення оскаржуваного розпорядження прийнято на підставі повідомленнями Андрушівського РВ УМВС України в Житомирській області від 19 червня 2015 року №1811 та від Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 червня 2015 року № 1677/8/21-423 про продаж ОСОБА_3 алкогольних напоїв особам, що не досягли 18-річного віку, що мало місце 05 травня 2015 року в приміщенні вказаного магазину.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірні правовідносини між сторонами по даній справі знаходяться в площені державного регулювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями на території України та регулюються нормами Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що були чинні на день їх виникнення.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в оскаржуваному розпорядженні відсутні посилання на обставини допущеного позивачем порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", доводи податкового органу про порушення Позивачем вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" основані на факті продажу 05 травня 2015 року алкогольних напоїв особам, що не досягли 18-річного віку, в приміщенні магазину, що належить позивачу та розташований в селі Гальчин Андрущівського району, є неприйнятними.

Відтак, невмотивованість спірного Розпорядження обумовлює його протиправність.

Суд визнає прийнятним застосування судами попередніх інстанцій процесуальної преюдиції, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року з огляду посилання на постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 31 липня 2015 року, якою встановлено, що ОСОБА_3, на час складання адміністративного протоколу від 05 травня 2015 року не була працівником вказаного закладу торгівлі і дій щодо продажу алкогольних напоїв особам, що не досягли 18-річного віку, в приміщенні магазину, що належить позивачу та розташований в с. Гальчин Андрушівського району, не вчиняла.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваного розпорядження №509-р. про анулювання ліцензії про право ОСОБА_2 здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, і як наслідок його скасування.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 806/2651/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер