Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №826/16781/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №826/16781/15

адміністративне провадження №К/9901/13037/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/16781/15

за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігоря Григоровича про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,-

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк») Волощука Ігоря Григоровича (далі - відповідач, уповноважена особа) в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи щодо невключення її до переліку вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- визнати протиправним і скасувати рішення Фонду про невключення її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду;

- зобов`язати уповноважену особу включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду;

- зобов`язати Фонд включити її до Загального реєстру вкладників, які мають траво на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що уповноваженою особою, всупереч норм законодавства, не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок Фонду.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2016 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправними дії уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у частині невключення ОСОБА_1 ; зобов`язано уповноважену особу включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню згідно з договором банківського рахунку від 11.09.2014 №1642/18784/2014, укладеного між ПАТ "КБ "Експобанк" та ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, уповноважена особа подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.09.2014 між ПАТ "КБ "Експобанк" (банк) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір банківського рахунку №1642/18784/2014, згідно з умовами якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок в валюті UAН № НОМЕР_1 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, у тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

Відповідно до платіжного доручення від 12.09.2014 № 08, ОСОБА_2 перерахував на рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 195 000,00 грн, зазначивши призначення платежу «надання позики за договором від 11.09.2014».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 № 597 "Про віднесення ПАТ "КБ "Експобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.09.2014 №97 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "КБ "Експобанк", згідно з яким з 25.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу.

Листом від 20.02.2015 №1401/1064 уповноваженою особою повідомлено позивача про те, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду та листа Генеральної прокуратури України її включено до переліку фізичних осіб-вкладників АТ "КБ "Експобанк", яким тимчасово заблоковано та тимчасово призупинено виплату коштів, у зв`язку з чим, її не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Листом уповноваженої особи від 02.09.2015 №1101/5017 позивача повідомлено про нікчемність договору банківського рахунку від 11.09.2014 №1642/18784/2014 на підставі пунктів 2, 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI).

Позивач, вважаючи протиправними дії уповноваженої особи щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та протиправність рішення Фонду щодо невключення її до Загального реєстру вкладників, що суперечить вимогам Закону №4452-VI та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу, звернулась з даним позовом до суду.

ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що уповноважена особа вчиняла відповідні дії, на виконання своїх повноважень, які відповідають вимогам Закону №4452-VI, зокрема: вживалися дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку. Враховуючи, що рішення уповноваженої особи про нікчемність договору банківського рахунку від 11.09.2014 №1642/18784/2014 та застосування наслідків недійсності (нікчемності) правочину є чинним та не скасованим, а тому підлягає виконанню, уповноважена особа не мала підстав для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а відтак, ознаки протиправності рішення відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників - відсутні.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Суд апеляційної інстанції вказав, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача не є правочином між банком та позивачем згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, а тому, операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок, визнані нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "КБ "Експобанк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Експобанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. В обґрунтування касаційної скарги уповноважена особа посилається на те, що судом попередньої інстанції надано невірну правову оцінку обставинам у даній справі, з урахуванням статей 36, 37, 38 Закону №4452-VI, оскільки за результатами роботи комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ "КБ "Експобанк" було вирішено питання про нікчемність договору від 11.09.2014 №1642/18784/2014, зважаючи на те, що банк уклав правочин, умови якого передбачають надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, а отже, у відповідача відсутній обов`язок включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладу в межах гарантованої суми. Крім того, скаржник посилається на те, що договір між позивачем та ПАТ "КБ "Експобанк" укладено 11.09.2014 у період дії постанови Правління Національного Банку України від 11.09.2017 №567/БТ, якою з дня її прийняття зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ "КБ "Експобанк".

8. Фонд надав до суду касаційної інстанції письмовий відзив на касаційну скаргу відповідача у якому просив задовольнити касаційну скаргу уповноваженої особи, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

10. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції, Суд дійшов таких висновків.

11. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом №4452-VI.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частиною другою статті 38 Закону №4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

12. Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

13. Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, положення законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як встановлено судом попередньої інстанції, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 «Про віднесення ПАТ «КБ «Експобанк» до категорії неплатоспроможних» на вкладному (депозитному) рахунку позивача, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ "КБ "Експобанк" договору від 11.09.2014 знаходились грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн. Відповідно до платіжного доручення від 12.09.2014 №08 вказані кошти були перераховані ОСОБА_2 на рахунок позивача.

14. Відповідно до частини першої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

З огляду на вищенаведене, приписи Закону №4452-VI пов`язують виникнення права у особи на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з наявністю у особи статусу вкладника та наявності такого вкладу станом на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

15. Щодо посилань уповноваженої особи на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктами 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Викладені відповідачем посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки уповноваженою особою всупереч приписів КАС України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.

16. Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI також не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та банком, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу. Відповідач, в свою чергу, не довів належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «КБ «Експобанк» щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.

17. Посилання уповноваженої особи на те, що метою укладення даного правочину було отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, колегія суддів касаційного суду відхиляє, оскільки доказів такого умислу суду не надано.

18. Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом за договором банківського рахунку. При цьому і положення статті 2 Закону №4452-VI визначають, що вкладом вважаються кошти, які надійшли до банку як безпосередньо від вкладника, так і для нього. Вказане свідчить про помилковість висновків скаржника, що залучення коштів на рахунок від іншої особи свідчить про відсутність підстав вважати останні вкладом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених частиною другою статті 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.

19. Таким чином, викладене свідчить про те, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому уповноваженою особою не обґрунтовано наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

20. Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання уповноваженої особи на укладення договору банківського вкладу під час дії постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 №567/БТ "Про віднесення ПАТ „КБ «Експобанк» до категорії проблемних", оскільки відповідно до положень статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ „КБ «Експобанк» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу саме відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

21. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ „КБ „Експобанк" за рахунок Фонду, що правильно було встановлено судом попередньої інстанції.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

22. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим сторонами та зібраним судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам.

23. Судом попередньої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених сторонами у справі, тому відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

26. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу уповноваженої особи на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 у справі №826/16781/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду