Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №640/8252/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №640/8252/19

адміністративне провадження №К/9901/21537/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Кравчука В. М., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 640/8252/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову в порядку до подання адміністративного позову, в якій просило зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 11 травня 2019 року №695 "Про зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Біогазенерго ", та здійснення заходів державного регулювання" (далі Постанова НКРЕКП №695) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року заяву задоволено: зупинено дію Постанови НКРЕКП №695.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції вказав про те, що продовження дії Постанови НКРЕКП №695 до набрання законної сили рішенням суду у справі, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ "Біогазенерго" про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що зупиняючи дію оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не врахував, що застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваної постанови, фактично надає можливість заявнику безперешкодно, без жодних обмежень продовжувати здійснення ліцензованої діяльності, не зважаючи на встановлені НКРЕКП порушення ліцензійних умов. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на непропорційність та неспівмірність застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову та дійшов висновку про помилкове рішення про задоволення заяви ТОВ "Біогазенерго" та вжиття заходів забезпечення позову.

30 липня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду представником позивача подано касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року. Скаржник вважає висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими і здійсненими з неповним дослідженням матеріалів справи та з порушенням норм процесуального права. Звертає увагу, що і в заяві про забезпечення позову, і у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував, що внаслідок дії оскаржуваної постанови позивач втратить право здійснювати основний вид своєї господарської діяльності - виробництво електричної енергії, що зумовить невиплату заробітної плати працівникам підприємства та невиконання взятих на себе господарських зобов'язань перед третіми особами. Також зазначає, що у разі, якщо судом буде встановлено протиправність та скасовано оскаржувану постанову відповідача, то заявник буде позбавлений можливості як повернути кошти, що будуть вилучені з його доходу внаслідок встановлення від'ємного платежу, так і кошти, які будуть витрачені внаслідок зупинення господарської діяльності.

25 серпня 2019 року представником відповідача подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року прийнята з дотриманням норм матеріального права та норм процесуального права, що відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для залишення касаційної скарги ТОВ "Біогазенерго" без задоволення. Звертає увагу, що єдиним обґрунтуванням скаржника є настання негативних наслідків для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що по суті є вирішенням справи по суті.

04 вересня 2019 року представником позивача були надані додаткові пояснення, в яких, серед іншого, посилається на протиправність рішення НКРЕКП та не погоджується з доводами відповідача, що оскаржувана постанова від 11 травня 2019 року №695 не містить санкцій за порушення в сфері енергетики та комунальних послуг, а є різновидом державного регулювання, оскільки відповідно до частини 3 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" одним із видів санкції є зупинення дії ліцензії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

Так, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, від 11.05.2019 №695 "Про зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВ "Біогазенерго", та здійснення заходів державного регулювання" вирішено:

1. (...) зупинити з 15 травня 2019 року дію безстрокової ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОГАЗЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 33593431) на підставі постанови НКРЕ від 27 лютого 2014 року № 178, за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, а саме: підпункту 2 пункту 2.3 щодо зобов'язання ліцензіата повідомляти НКРЕКП про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін; підпункту 3 пункту
2.3 щодо провадження ліцензованої діяльності виключно з використанням засобів провадження господарської діяльності та в межах місць провадження господарської діяльності ліцензіата, які зазначені в документах, що додаються до заяви про отримання ліцензії (з урахуванням змін до них, поданих ліцензіатом до НКРЕКП);

2. (...) у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОГАЗЕНЕРГО" у строк до 01 липня 2019 року усунути порушення (..).

Про здійснені заходи у строк до 10 липня 2019 року повідомити НКРЕКП та Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів.

3. Зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, виданої ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІОГАЗЕНЕРГО" на підставі постанови НКРЕ від 27 лютого 2014 року № 178, триває до фактичного усунення ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" порушень Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, зазначених у пункті 2 постановляючої частини цієї постанови, підтвердженого відповідним рішенням НКРЕКП.

4. у межах здійснення заходів державного регулювання:

1) Управлінню ліцензування підготувати та винести на засідання НКРЕКП, яке проводиться у формі відкритого слухання, проект постанови щодо коригування потужності генеруючого обладнання ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" (І черга ТЕС) до 6 МВт;

2) Управлінню енергоринку підготувати звернення до Ради Оптового ринку електричної енергії щодо прийняття рішення про встановлення від'ємного платежу для ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО" за відпущену електричну енергію, вироблену у лютому - березні 2019 року в обсязі 2 516 960 кВт*год, у розмірі 9 876 551,04 грн;

3) Департаменту із регулювання відносин у сфері енергетики підготувати та винести на засідання НКРЕКП, яке проводиться у формі відкритого слухання, проект постанови щодо вилучення з постанови НКРЕКП від 29 березня 2019 року № 444 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання" "зеленого" тарифу для ІІ черги ТЕС ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО";

4) Департаменту ліцензійного контролю підготувати звернення до правоохоронних органів щодо порушень ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ "БІОГАЗЕНЕРГО", виявлених Актом планової перевірки від 23 квітня 2019 року №
166.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що зазначена постанова прийнята як захід реагування на виявлені у ході проведення перевірки заявника порушення ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, у зв'язку із чим зупинено дію відповідної ліцензії, зобов'язано усунути порушення та доручено відповідним підрозділам підготувати певні проекти рішень та звернень.

Зупиняючи дію оскаржуваної постанови, суд першої інстанції, не врахував, що застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваної постанови, фактично надає можливість заявнику безперешкодно, без жодних обмежень, продовжувати здійснення ліцензованої діяльності, не зважаючи на встановлені НКРЕКП порушення ліцензійних умов.

Колегія суддів констатує, що доводи позивача зводяться до порушення відповідачем чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови та становлять предмет доказування, який має досліджуватись під час розгляду справи.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 640/8252/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа