Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №822/2545/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року

Київ

справа №822/2545/14

адміністративне провадження №К/9901/11855/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув заяву Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями «Едпол» до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ з іноземними інвестиціями «Едпол» звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 13.09.2012 № 0001702342 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 193 854 грн; від 13.09.2012 № 0001692342 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 621 138,50 грн., у тому числі 1 317 194 грн. за основним платежем та в сумі 303 944,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.11.2012 № 0002032342 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 45 955 998 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13.03.2013 адміністративний позов задовольнив повністю.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 скасував в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0001761742 та відмовив в задоволенні позову в цій частині. У решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 02.06.2014 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 04.09.2014 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував: податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0002032342 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 41 734 655 грн; від 13.09.2012 № 0001702342 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 193 834 грн; від 13.09.2012 № 0001692342 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249 473 грн за основним платежем та в сумі 37 014,25 грн за штрафними санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 04.12.2014 скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 та відмовив в задоволенні позову повністю.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.06.2015 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.09.2014 та постанову Вінницького апеляційного адміністративний суд постановою від 04.12.2014 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2015 адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0002032342 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 45 955 998 грн. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13.09.2012 № 0001702342 та від 13.09.2012 № 0001692342.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.09.2015 залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17.08.2016 залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015.

Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області у листопаді 2016 року подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 з підстав, встановлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015.

Заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 17.08.2016, у частині вирішення справи щодо зменшення контролюючим органом платнику від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатом висновків цього органу про здійснення операцій з надання в оренду майна за орендну плату, яка є меншою, ніж нарахування амортизації на це майно, не відповідають викладеному в ухвалі Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 817/2197/13-а висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Окрім того, заявник свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права у частині вирішення справи щодо зменшення контролюючим органом платнику від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатом висновків цього органу про здійснення платником нереальних господарських операцій з придбання підрядних робіт у підрядника із залученням субпідрядника, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подано заяву про перегляд, та ухвал цього суду від 16.04.2015 у справі № 0870/8013/12 (№ К/800/23428/14) та від 25.03.2015 у справі № 2а-7605/10/0870.

Верховний Суд України ухвалою від 29.11.2016 відкрив провадження у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 17.08.2016 з підстави, передбаченої у пункті 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, зважає на таке.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з такої підстави як невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 17.08.2018, про перегляд якої подано заяву, залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, в тому числі щодо податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0002032342 в частині зменшення контролюючим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 41 734 655 грн, щодо податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0001702342 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 193 834 грн та щодо податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249 473 грн, за результатами висновків, викладених в акті перевірки, про порушення платником податків вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 статті 14, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. За висновками перевірки порушення полягали у тому, що платник завищив інші витрати, що належать до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на суму витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності. Контролюючий орган вважає, що платник перевищив витрати з амортизаційних відрахувань на основні засоби на суму різниці між такими витратами і доходом, отриманим від здачі в оренду цих основних засобів. Контролюючий орган також зменшив податковий кредит на суму перевищення амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів, в результаті чого зменшив від'ємне значення з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної і касаційної інстанції, виходив з того, що здійснення амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся, є правомірним. Так, амортизаційні відрахування за період, що перевірявся, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та контролюючим органом. Закон не містить вимоги, за якою підприємство має обов'язок провести коригування з підстав, зазначених контролюючим органом.

Верховний Суд України у постанові від 09.06.2015 у справі № 817/2197/13-а, яка ухвалена за результатом розгляду заяви з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), та на яку посилається заявник в обґрунтування підстав для перегляду судового рішення, виклав висновок про те, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції, але віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети, зважаючи на ризики підприємницької діяльності, вчинення господарських операцій з продажу товару за ціною нижчою за його виробничу собівартість.

При цьому у справі № 817/2197/13-а, в якій Верховний Суд України виклав зазначений висновок, порушення платником податків вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» контролюючий орган обґрунтовував тим, що отриманий платником доход від продажу готової продукції є нижчим ніж виробнича собівартість такої продукції, що свідчить про те, що господарські операції позивача з виготовлення продукції в сумі, що дорівнює сумі збитків, не були направлені на отримання доходу, а відтак такі операції здійснені поза межами господарської діяльності.

Таким чином, у справі, в якій подано заяву про перегляд, мають місце обставини щодо отримання платником податків доходу від господарських операцій зі здавання в оренду основних засобів за орендну плату за певний період, який є нижчим від суми амортизаційних відрахувань на такі основні засоби, у зв'язку з чим контролюючий орган вважає завищеними платником інших витрати (амортизаційні нарахування) на суму різниці між такими витратами і доходом від оренди. Натомість у справі, в якій Верховний Суд України висловив висновки, мають місце інші обставини щодо отримання платником податків доходу від реалізації виготовленої продукції за певний період, який є нижчим від суми собівартості такої продукції.

Отже, обставини, передбачені у пункті 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права), у зазначеній частині не підтвердилися.

Верховний Суд, з'ясовуючи питання наявності обставин для перегляду постанови суду касаційної інстанції від 17.08.2016 з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), зважає на таке.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.08.2018 у справі № 822/2545/14, про перегляд якої подано заяву, залишив без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову, у тому числі щодо податкового повідомлення-рішення від 28.11.2012 № 0002032342 в частині зменшення від'ємного значення з податку на прибуток підприємств в сумі 4 221 343 грн, що виникло у зв'язку з операціями платника податків з придбання підрядних робіт у підрядника ПАТ «Модуль» із залученням до виконання робіт субпідрядника ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА», та щодо податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 № 0001692342 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 067 721 грн. Ці зменшення та нарахування контролюючим органом здійснені за результатами висновків, викладених в акті перевірки, про порушення платником податків вимог: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 146.11, 146.12 статті 146 Податкового кодексу України та пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. За висновками перевірки порушення полягали у тому, що платник за 4 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 завищив суму інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат в результаті нарахування амортизації на вартість поліпшення основного засобу - капремонту покрівлі цеху фарбування рулонного металу, факт виконання якого генпідрядником ВАТ «МОДУЛЬ» із залученням субпідрядника ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» документально не підтверджено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшли висновків про реальне вчинення зазначених господарських операцій з метою використання в господарській діяльності. Ухвалення таких висновків зумовлено оцінкою судами доказів у справі (договорів, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних), на підставі яких встановлені обставини, з яких виходив суд касаційної інстанції, залишаючи без змін судові рішення.

Також у цій справі мають місце такі обставини, на які звертає увагу у заяві про перегляд судового рішення заявник, як наявність ухвали Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.08.2013 у справі № 676/5697/13-к про звільнення на підставі частини першої статті 285 та частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України (звільнення від кримінальної відповідальності особи, якщо вона до притягнення її до такої відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою) від кримінальної відповідальності ОСОБА_5, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

ОСОБА_5 у зазначеному кримінальному провадженні підозрювався у тому, що, будучи посадовою особою ПАТ «Модуль» - інженером І категорії з нагляду та експлуатації будівель та споруд, відповідальною за фінансово-господарську діяльність підприємства, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими правами та обов'язками, пов'язаними з управлінням поточною діяльністю товариства, представництвом інтересів товариства, укладанням угод, контрактів та інших юридичних актів від імені товариства, видання наказів, у період з 01.08.2011 по 31.12.2011 розробив та застосував незаконну схему щодо безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1 067 464 грн за рахунок проведення в бухгалтерському та податковому обліках неправдивих документів щодо придбання послуг з виконання ремонтних робіт ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» вартістю 6 404 784 грн, у тому числі 1 067 464 грн податку на додану вартість, а саме: в бухгалтерському обліку у відповідних періодах - серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року та листопад 2011 року безпідставно відобразив податкові накладні, виписані ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА»: від 22.08.2011 №№ 154, 409, 410, 411, 412, 413; від 29.09.2011 №№ 310, 311; від 27.10.2011 №№ 160, 167, № 77; від 08.11.2011 №№ 19, 20, 21 та сформував на їх підставі податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 1 067 464 грн, у тому числі за серпень 2011 року в сумі 500 000 грн., за вересень 2011 року в сумі 150 000 грн, за жовтень 2011 року в сумі 249 828 грн, за листопад 2011 року в сумі 167 636 грн.

Разом з тим в адміністративній справі № 822/2545/14, в якій подано заяву про перегляд, обставини щодо господарських операцій, за якими були виписані ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА» податкові накладні, про які йдеться у кримінальній справі, не є предметом доказування, оскільки за цими господарськими операціями контролюючий орган в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не визначав позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Так, з акту перевірки від 27.08.2012 № 1902/221/33168743 убачається, що за податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2012 № 0001692342 позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 067 721 грн, податковий кредит за яким сформовано позивачем на підставі податкової накладної від 30.11.2011 № 252. Господарська операція за цією податковою накладною не була предметом доказування у кримінальному провадженні щодо посадової особи ПАТ «Модуль» ОСОБА_5 і ця податкова накладна не відображена в ухвалі Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06.08.2013 у справі № 676/5697/13-к.

Окрім того, в адміністративній справі, в якій подано заяву про перегляд судового рішення, мають місце обставини, на які звертає увагу у заяві про перегляд судового рішення заявник, як наявність ухвали Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 29.04.2015 у справі № 676/2740/15-к про звільнення на підставі частини першої статті 285 та частини четвертої статті 212 Кримінального кодексу України (звільнення від кримінальної відповідальності особи, якщо вона до притягнення її до такої відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою) від кримінальної відповідальності ОСОБА_6, який перебував на посаді заступника директора ТОВ «Едпол», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та закриття кримінального провадження № 32015240000000002. Верховний Суд з'ясував, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015240000000002 досліджувалися операції між ТОВ «Едпол» та ТОВ «Модуль-Україна» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (ухвала слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/11576/16-к щодо кримінального провадження № 32016240000000017).

Разом з тим в адміністративній справі № 822/2545/14, в якій подано заяву про перегляд, обставини щодо господарських операцій за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, не є предметом доказування, оскільки за цими господарськими операціями контролюючий орган в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях не визначав позивачу грошового зобов'язання податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 16.04.2015 у справі № 0870/8013/12 (№К/800/23428/14) та від 25.03.2015 у справі № 2а-7605/10/0870 (К/9991/76138/11), на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права, підтримав доводи контролюючих органів про недостовірність представлених платниками податків первинних документів у підтвердження реального вчинення господарських операцій з огляду на наявні у справі обставини щодо фіктивності підприємств, що склали ці документи, яка підтверджується судовими рішеннями у кримінальних справах про звільнення осіб з нереабілітуючих підстав від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Таким чином, у справі, в якій подано заяву про перегляд, містяться обставини щодо звільнення з нереабілітуючої підстави від кримінальної відповідальності посадової особи платника податків за вчинення злочину, передбаченого у статі 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) і в цій справі відсутні обставини щодо фіктивності підприємств. Натомість у справах, на які посилається заявник в обґрунтування наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, в основу судових рішень покладено обставини щодо фіктивності підприємств, від імені яких складені первинні документи, що були використані як підстава для формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку платника податків.

Отже, обставини для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 17.08.2016 у зазначеній частині, передбачені у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), не підтвердилися.

Враховуючи наведене, у задоволенні заяви про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції належить відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.08.2016 відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна