Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа №808/886/16

касаційне провадження №К/9901/25615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя Дуляницька С.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 808/886/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неподання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Запоріжжя висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з бюджету на користь позивача за декларацією з податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 4142083,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2015 року, в розмірі 423649,98 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 12.04.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2015 року, в розмірі 423649,98 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що оскільки висновок із реєстром на відшкодування розглядуваної суми податку на додану вартість направлено відповідачем-1 до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, своєчасно, підстави для нарахування пені в порядку пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2015 Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 4142083,00 грн.

24.07.2015 на адресу позивача від органу доходів і зборів надійшов запит про надання завірених копій первинних документів для підтвердження автоматичного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року.

На вказаний запит Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» 07.08.2015 подано завірені копії первинних документів, які підтверджують сплату податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (послуг) та заявлену до відшкодування суму цього податку за червень 2015 року.

Відшкодування податку на додану вартість за декларацією за червень 2015 року у розмірі 4142083,00 грн. позивач отримав 30.12.2015, що підтверджується копією платіжного доручення № 1895.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Посадові особи контролюючих органів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивач відповідав критеріям платників, які мають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що відповідачами не заперечується.

10.08.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС сформовано та направлено до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновок про суми відшкодування податку на додану вартість № 2017-20, яким повідомлено, що позивачу за декларацією за червень 2015 року підлягає автоматичному бюджетному відшкодуванню з бюджету 4142083,00 грн.

Однак, 18.08.2015 відповідачем-2 повернуто органу доходів і зборів висновок від 10.08.2015 № 2017-20 у зв`язку з тим, що в управлінні відсутня узагальнена інформація щодо визначених у висновках обсягах сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування.

В подальшому, відповідачем-1 неодноразово (18.08.2015, 25.08.2015, 31.08.2015, 04.09.2015, 10.09.2015, 16.09.2015, 22.09.2015, 28.09.2015, 02.10.2015, 08.10.2015, 15.10.2015, 21.10.2015, 27.10.2015, 02.11.2015, 06.11.2015, 12.11.2015, 18.11.2015, 24.11.2015, 30.11.2015, 04.12.2015, 10.12.2015, 16.12.2015, 22.12.2015) направлялись до органу державної казначейської служби висновки та реєстри, однак ці документи відповідачем-2 повертались на адресу податкового органу.

Враховуючи вимоги пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивач повинен був отримати бюджетне відшкодування за декларацією за червень 2015 року до 18.08.2015, тоді як відповідну суму фактично отримано ним 30.12.2015.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

За таких обставин висновок судових інстанцій про те, що з 18.08.2015 сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року в розмірі 4142083,00 грн., яка не була відшкодована позивачу, набула статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, ґрунтується на правильному тлумаченні норм матеріального права.

Наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі № 808/886/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк