ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №825/1893/16

адміністративне провадження №К/9901/29947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року (суддя - Житняк Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління поліції охорони в Чернігівській області

про стягнення недоплаченої компенсації за невикористану відпустку, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області (далі - УПО в Чернігівській області), в якому просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 104,70 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проведений відповідачем розрахунок компенсації за невикористану відпустку не відповідає вимогам Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, у зв`язку з чим ним протиправно занижено розмір компенсації на 1 104,70 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року позов задоволено, стягнуто з Управління поліції охорони в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоплачену компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 104,70 грн.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що питання оплати понаднормових годин, на даний час, врегульовано саме Порядком № 260. Однак, нормативно-правові акти, якими це питання було врегульовано на момент звільнення позивача зі служби, для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не були скасовані, і відповідно нарахування таких виплат відбувалось на їх підставі. Розрахунок компенсації проведений відповідачем, не відповідає вимогам пунктів 3, 8 Порядку № 260. Розмір місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивач мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби складає 8 612,58 грн (2650 грн посадового окладу + 2000 грн окладу за спеціальним званням + 1860 грн надбавки за стаж + 331,25 грн доплати за роботу у нічний час + 1 771,43 грн доплати за роботу у понаднормовий час). Отже, розмір компенсації за 15 днів невикористаної відпустки становить 4 306,34 грн (15*8 612,58/30). Відповідно УПО в Чернігівській області занижено розмір компенсації на 1 104,70 грн (4 306,34 - 3 201,64).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УПО в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області залишено без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишено без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. УПО в Чернігівській області (далі - скаржник) в лютому 2017 року звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що за невикористану в році звільнення відпустку (2016 рік) ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за 15 діб у розмірі 3201,64 грн. Доплати за роботу в нічний час та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників для ОСОБА_1 не мають постійного характеру, тому не входять до грошового забезпечення та не можуть враховуватися при розрахунку компенсації за невикористану роботу. При цьому, скаржник вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на нормативно-правові акти, що регулюють виплати працівників органів внутрішніх справ, оскільки грошове забезпечення поліцейських та будь-які надбавки і доплати для поліцейських регулюються лише нормативно-правовими актами для поліцейських (Постановою №988 та Порядком №260).

11. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 07 листопада 2015 року наказом відповідача № 1 о/с «По особовому складу» позивача призначено заступником командира роти поліції охорони УПО в Чернігівській області з присвоєнням йому спеціального звання - майор поліції.

13. Згідно наказу УПО в Чернігівській області № 19 о/с від 02.12.2015 року «По особовому складу», у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 2 650 грн. та зазначено, що станом на 07.11.2015 року позивач має вислугу 19 років 08 місяців 00 днів.

14. В подальшому, ОСОБА_1 з 30.04.2016 року звільнено за власним бажанням з Національної поліції України, відповідно до наказу УПО в Чернігівської області № 87 о/с від 27.04.2016 року, згідно п. 7 ст. 77 розділу VII Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб у розмірі 3 201,64 грн.

15. Вказана сума була розрахована виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, про що позивачу повідомлено листом УПО в Чернігівській області № 7-Б/3і/473/45/01-2016 від 06.09.2016 року.

16. Відповідачем не було включено до розрахунку грошового забезпечення за квітень 2016 року доплату за роботу в нічний час у розмірі 331,25 грн., отримання якої підтверджено розрахунковим листом та 1 771,43 грн. доплати за роботу в понаднормовий час за квітень 2016 року, розмір якої визначено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року у справі № 825/1038/2016.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 10 статті 93 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»: за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

18. Частина 1 та 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

19. Пункт 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

20. Пункти 1 та 2 від Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988): установити, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

21. Підпункт 3 пункту 5 Постанови №988: виплачувати: доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

22. Пункт 2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799: цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

23. Пункт 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (далі - Інструкція №499): при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

24. Підпункт 3.4.8 пункту 3.4 Інструкції №499: <…> За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

25. Підпункти 3.7.1 - 3.7.3 пункту 3.7 «Компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» Інструкції №499: при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

26. Частина 2 статті 21 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки»: порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

27. Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»: установити, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності. <…>

28. Підпункт «а» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100): цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

29. Пункт 2 Порядку №100: обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. <…>

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. Конституційний Суд України в пункті 2 рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 «справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів» зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

34. Отже, у цьому випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час проходження позивачем служби в поліції та на момент його звільнення.

35. Посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, є безпідставним, оскільки вказаний Наказ набув чинності 27.05.2016 року, тобто після звільнення позивача зі служби в поліції (30.04.2016 року).

36. Враховуючи приписи пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція №499, якою передбачено, що компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ виплачується відповідно до законодавства.

37. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.

38. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Порядку 100.

39. Оскільки, як було встановлено судами, позивач перебував на службі в УПО в Чернігівській області менше року, компенсація за невикористану в році звільнення відпустку мала бути проведена виходячи з виплат за час роботи з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому мала бути виплачена компенсація за невикористану відпустку.

40. Проте, задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, суди попередніх інстанцій не встановили обставини, які мать значення для правильного вирішення справи в цій частині, а саме розмір грошового забезпечення позивача за час роботи з 01.12.2015 року до 01.04.2016 року.

41. Відповідно до п.1 ч.2 ст.353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. При цьому, ч.4 ст.353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

43. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

44. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

45. Касаційну скаргу Управління поліції охорони в Чернігівській області - задовольнити частково.

46. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа