ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

м.Київ

справа №814/1113/16

адміністративне провадження №К/9901/23437/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

Суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта В 1688 про скасування наказу про звільнення, за касаційною скаргою Військової частини - польова пошта В 1688 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року (судді: Крусян А.В., Вербицька Н.В., Джабурія О.В.),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини В1688 про визнання протиправним та скасування пункту 12 Наказу командира військової частини В 1688 від 29.04.2016 №97 в частині звільнення його з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини і зняття з усіх видів забезпечення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.12 Наказу командира військової частини В 1688 в частині виключення з 29.04.2016 року майора юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини В 1688, зняття з усіх видів забезпечення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги наголошує на тому, що, повний розрахунок з позивачем було проведено на наступний робочий день після винесення оскаржуваного наказу, що на переконання скаржника, жодним чином не призвело до порушення його прав.

Заперечуючи проти скарги позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 30.01.2015 позивач на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 №15/2015 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу до ЗС України.

Пунктом 21 наказу Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 31.03.2016 №128о/с відповідно до пп. «є» п.1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п. 1 Указу Президента України від 25.03.2016 № 115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015р. №15» ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас ЗС України.

На виконання означеного наказу, Наказом командира військової частини В1688 (А1815) від 29.04.2016 №97, відповідно до Указу Президента України від 25.03.2016 №115/2016, майора юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "є" пункту 1 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з 29.04.2016 виключено зі списків особового складу військової частини В1688 і знято з усіх видів забезпечення.

Вважаючи останній наказ протиправним з огляду на те, що станом на дату його винесення відповідачем не було проведено повного грошового розрахунку, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що нездійснення всіх видів забезпечення при звільненні позивача зі служби в день звільнення не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з протиправністю самого наказу про звільнення.

Натомість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, а невиконання наведеної умови є підставою до визнання наказу в частині виключення військовослужбовця зі списків особового складу протиправним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до п. «є» частини восьмої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду, після чого з ним проводиться повний розрахунок і він підлягає виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошима, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналіз наведеної вище правової норми дозволяє дійти висновку, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе лише за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише за згодою такого військовослужбовця.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивача було виключено зі списків особового складу військової частини без згоди позивача та до проведення повного грошового забезпечення.

Наведені обставини скаржником не заперечуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу військової частини В 1688 в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та зняття з усіх видів забезпечення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року залишити без змін, а касаційну скаргу Військової частини - польова пошта В 1688, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.А. Данилевич