Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №826/25512/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 826/25512/15

адміністративне провадження № К/9901/12515/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. (судді - Саприкіна І.В., Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - Уповноважена особа Фонду), оформлене наказом від 16.09.2015р., про нікчемність договору банківського вкладу від 29.01.2015р. №001-02516-290115;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про неї, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу від 29.01.2015р. №001-02516-290115 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив його до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення його договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Посилається на те, що Уповноважена особа Фонду перевищила свої повноваження, а умовами його банківського договору передбачено можливість зарахування грошових коштів на його рахунок від іншої особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2016р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання нікчемним договору банківського вкладу від 29.01.2015р. №001-02516-290115, що оформлене наказом від 16.09.2015р. №813.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перевіркою виявлено, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, має ознаки нікчемності правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 цього Закону, зокрема, такого, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, а тому до нього правомірно застосовано відповідні наслідки.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. постановою Правління Національною банку України №692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. (а.с. 98)

29.01.2015р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір №001-02516-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» (для Своїх) у гривнях НОМЕР_1. (а.с. 13)

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума вкладу складає 150000 грн.

Пунктом 1.8 Договору визначено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.

Додатковою угодою від 29.01.2015р. до Договору №001-02516-290115 пункт 1.8 викладено у іншій редакції, за якою зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладеного (депозитного) рахунку позивача, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. (а.с. 14)

Згідно платіжного доручення №45134402 від 29.01.2015р. на вкладний (депозитний) рахунок позивача перераховано кошти в розмірі 150000 грн з рахунку іншої фізичної особи - ОСОБА_2. (а.с. 15)

Відповідно до розписки від 03.11.2014р. позивач надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 150000 грн у позику, яка у термін трьох місяців зобов'язується повернути позивачу отримані грошові кошти.. (а.с. 20)

Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». (а.с. 58 - 59)

02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (а.с. 60)

Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015р. (а.с. 61 - 62)

15.09.2015р. відбулось засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29.05.2015р. №408. (а.с. 36 - 37)

За наслідками засідання прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеному у Додатку №1, про видання відповідного наказу щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на рахунки перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону із застосуванням відповідних наслідків.

Відповідно до Додатку №1 до протоколу засідання Комісії Договір позивача №001-02516-290115 від 29.01.2015р., укладений між ним та ПАТ «Дельта Банк», та його банківський рахунок НОМЕР_1 включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядковим номером №2638. (а.с. 38)

16.09.2015р. у зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» нікчемних правочинів відповідно до частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом, Уповноваженою особою Фонду прийнято наказ №813 про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), перелік яких наведено у Додатку №1 до наказу №813. (а.с. 39)

Застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, згідно переліку, наведеному у Додатку №1 до наказу №813.

Відповідно до Додатку № 1 до наказу №813 Договір позивача №001-02516-290115 від 29.01.2015р., укладений між ним та ПАТ «Дельта Банк», та його банківський рахунок НОМЕР_1 включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядковим номером №2638. (а.с. 40)

Згідно Додатку №6 до наказу №813 від 16.09.2015р. грошові кошти в сумі 150000 грн повернуто з банківського рахунку позивача на банківський рахунок третьої особи - ОСОБА_2 внаслідок застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу №001-02516-290115 від 29.01.2015р. (а.с. 44)

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015р. №836 внесено зміни до наказу від 16.09.2015р. №813 та не застосовано наслідки нікчемності правочинів з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с. 45)

На засіданні Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, оформленої протоколом від 22.09.2015р., вирішено, що у зв'язку з прийняттям наказу Уповноваженої особи Фонду від 22.09.2015р. №813 та незастосуванням наслідків на нікчемності правочинів, вирішено обмежити на час ліквідації банку виплати коштів за вкладами, згідно Додатку №2 до цього протоколу. (а.с. 46 - 47)

За порядковим номером №1308824 у Додатку №2 до вказаного протоколу міститься договір банківського вкладу позивача №001-02516-290115 від 29.01.2015р. та його банківський рахунок НОМЕР_1. (а.с. 49)

Наказом Уповноваженої особи Фонду від 05.10.2015р. №15 з метою дотримання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі протоколу засідання Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 22.09.2015р. обмежено на час ліквідації ПАТ «Дельта Банк» операції щодо виплати коштів вкладникам за рахунками, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього наказу. (а.с. 50)

Згідно Переліку рахунків (вкладів) фізичних осіб, операції щодо виплат коштів за якими обмежено на час ліквідації під порядковим номером №1308824 міститься договір банківського вкладу позивача №001-02516-290115 від 29.01.2015р. та його банківський рахунок НОМЕР_1. (а.с. 51)

Листом від 23.09.2015р. №8821/2485 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача про нікчемність договору його банківського вкладу (депозиту) №001-02516-290115 від 29.01.2015р., укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк», згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с 16)

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015р. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно. (а.с. 63 - 64)

Оголошення про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» опубліковано у газеті «Голос України» від 08.10.2015р. №187 (6191). (а.с. 65)

Листом Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.10.2015р. №54/13397 повідомлено Уповноважену особу Фонду про проведення досудового розслідування за фактом вчинення неправомірних дій колишніми посадовими особами ПАТ «Дельта Банк». (а.с. 81)

Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим його не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» повністю відповідають Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому суд виходив з того, що договір банківського вкладу позивачем укладено у період дії постанови Національного банку України від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка в частині встановлення обмеження на здійснення певних операцій доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015 р., тобто до укладення договору з позивачем, на момент розгляду справи є чинною і у встановленому законом порядку не скасована, а тому створює правові наслідки для учасників даного спору, а чинність постанови не перебуває у залежності від обізнаності позивача стосовно її існування.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і на нього поширюються гарантії вкладника неплатоспроможного банку.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пунктом 2.7 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між положеннями цих Правил та умовами договору, положення цих правил мають пріоритетну силу та застосовуються сторонами до взаємовідносин, що виникають відповідно до договору, якщо в конкретному договорі за продуктом банку ( у даному випадку, це умови депозитного договору) сторони прямо не передбачили протилежне, а тому оскільки Додатковою угодою №1 до Договору банківського вкладу позивача прямо передбачено, що виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин за цим договором не застосовуються, зарахування коштів на депозитний рахунок з рахунку іншої фізичної особи є правомірним. Цією ж Угодою передбачено можливість зарахування коштів з рахунка іншої особи.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладення договору банківського вкладу та зарахування коштів за ним відбулось до визнання банку неплатоспроможним. При цьому апеляційний суд виходив з того, що постанова Національного банку України від 30.10.2014р. №692/БТ, якою ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних, є банківською таємницею відповідно до положень ч. 3 ст. 75 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позивач не міг і не повинен був знати про віднесення банку до категорії проблемних.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів частково погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.

Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.

В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.

Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В той же час, у постанові від 04.07.2018р. №819/353/16 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів враховуючи викладене, прийшла до висновку, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо нікчемності правочину із закриттям в цій частині провадження у справі, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 238, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», оформлене наказом від 16.09.2015р., про нікчемність договору банківського вкладу від 29.01.2015р. №001-02516-290115, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук