Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2018 року

Київ

справа №823/202/17

касаційне провадження №К/9901/31048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (суддя Горяйнов А.М.) у справі №823/202/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2016 №27318-13.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2017 повернув Державній податковій інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області апеляційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2017.

Державна податкова інспекція у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтей 2, 4 Закону України «Про судовий збір», статтей 88, 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.08.2016 №27318-13 про визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 3890,29грн.

Державна податкова інспекція у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області 24.02.2017 подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції, в якій порушила питання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з обмеженим фінансуванням з державного бюджету для сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2017 відмовив Державній податковій інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.03.2017 залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк до 28.03.2017 для усунення вказаних недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору в сумі 606,32грн.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копії вказаних ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2017 були отримані відповідачем 16.03.2017.

У межах встановленого ухвалою від 13.03.2017 строку Державна податкова інспекція у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з не встановленням тимчасовим кошторисом на 2017 рік коштів для сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2017 відмовив Державній податковій інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2017 повторно залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області без руху та встановив строк до 17.04.2017 для усунення вказаних недоліків.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копії вказаних ухвал Київського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 були отримані відповідачем 05.04.2017.

У межах встановленого ухвалою від 30.03.2017 строку Державна податкова інспекція у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з безспірним списанням коштів з рахунків.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2017 відмовив Державній податковій інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

У зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2017 повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали).

Обґрунтовуючи неправомірність постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 про повернення апеляційної скарги, податковий орган у касаційній скарзі посилається на те, що відсутність бюджетних асигнувань з Державного бюджету України для сплати судового збору слугувала об'єктивною підставою неможливості надати суду документ про сплату судового збору.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документу про сплату судового збору.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення.

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на апеляційне оскарження є надання документу про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення апеляційної скарги без руху зі встановленням способу і строку для усунення таких недоліків.

Наслідки ж невиконання таких вимог суду передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії): якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, апеляційна скарга повертається скаржнику.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху для усунення відповідних недоліків є процесуальним судовим рішенням, спрямованим на надання особі, яка подає апеляційну скаргу, можливості привести подану апеляційну скаргу у відповідність до вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту положень частини першої статті 108, частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху повинна містити інформацію щодо недоліків апеляційної скарги, способу їх усунення і встановлювати строк, достатній для вчинення відповідних процесуальних дій, який може бути продовжено у відповідності до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії).

Неодноразове невиконання суб'єктом владних повноважень, який утримується за рахунок державного бюджету, вимог ухвал про залишення апеляційної скарги без руху та звернення до суду з численними клопотаннями про відстрочення та звільнення від сплати судового збору, обґрунтованими обставинами щодо обмеження фінансування, може свідчити про зловживання процесуальним правом для усунення недоліків апеляційної скарги, що призводить до затягування адміністративного процесу.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Як зазначено вище, відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не виконав вимоги до апеляційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору. При цьому, неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відстрочення та звільнення від сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції, двічі залишаючи апеляційну скаргу без руху, надавав відповідачу достатній строк для вчинення процесуальної дії з надання документу про сплату судового збору.

Період з моменту звернення до суду з апеляційною скаргою до моменту закінчення встановлених ухвалами про залишення апеляційної скарги без руху строку складає майже два місяці (з 24.02.2017 по 17.04.2017), що є достатнім для вчинення податковим органом дій для виділення коштів для сплати судового збору в сумі 606,32грн. за подання апеляційної скарги у справі №823/202/17.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для висновку про неправомірність повернення судом апеляційної інстанції податковому органу апеляційної скарги, у зв'язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалами про залишення апеляційної скарги без руху.

Крім того, повернення апеляційної скарги не позбавляє права скаржника повторно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у встановленому законом порядку, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №823/202/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк