Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №804/3614/18

касаційне провадження № К/9901/3416/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 (суддя Сидоренко Д.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 № 153105-1319-0464/1 в частині податкового зобов`язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 108784,51 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалась на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1 від 09.02.2018 містить інформацію щодо якої земельної ділянки відповідачем нараховані податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік, а саме: АДРЕСА_1 . Разом з цим, позивач має нерухомість на земельній ділянці за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . Позивач не мав у 2017 році та не має на дату подання позову правовстановлюючих документів на земельну ділянку, за користування якої відповідач нарахував позивачу суму згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05.07.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 30.10.2018, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення відмову у задоволені позовних вимог, суди виходили з того, що позивач фактичним є користувачем земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс, який належить йому праві власності, а тому позивач не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 31.01.2019 відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: положеннями пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) передбачено, що обов`язок по сплаті земельного податку у платника податку виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку; згідно положень статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), тоді як будь-яких даних щодо наявності прав попереднього власника будівель та споруд, які позивач придбав згідно договору купівлі-продажу від 11.07.2006, на земельну ділянку не встановлено, а Держгеокадастром не зареєстровано; позивач має у власності будівлі та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа під будівлями та спорудами становить 371 кв.м., тоді як сума земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення визначена контролюючим органом з розрахунку 3425 кв.м.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін з підстав того, що з моменту набуття права власності на будівлю у набувача виникає право (власності або користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться ця будівля, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 послалася на те, що згідно податкового повідомлення-рішення № 153105-1319-0464 від 09.02.2018 Управління знову нарахувало позивачу земельний податок за 2018 рік у сумі 108784,51 грн. з аналогічних підстав, що і грошове зобов`язання за 2017 рік. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 29.05.2018 у справі № 804/2934/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 153105-1319-0464 від 09.02.2018. Зокрема, суди, ухвалюючи рішення у справі у справі № 804/2934/18, що позивач є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 371 кв.м. та до нього перейшло право користування земельною ділянкою на якій розміщені ці будівлі та споруди, при цьому відповідач при розрахунку позивачу земельного податку виходив з наявності у позивача земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3425 кв.м., що значно перевищує площу будівель і споруд власником яких є позивач, з огляду на що відповідачем не доведено факту наявності у позивача права власності або набуття позивачем права користування земельною ділянкою площею 3425 кв.м.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.10.2024 призначив касаційний розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 09.10.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу ВЕА № 359314 реєстраційний № 3781 від 11.07.2006 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

За даними технічного паспорту на виробничий будинок ( будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки складає 3504 кв.м., з яких: 371 кв. м. під будинком, господарськими будівлями та спорудами, 3133 кв.м. під дорожнім (твердим) покриттям.

Згідно з даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (відділ у м. Дніпро) нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за кадастровим № 1210100000:9:499:0079 в 2017 році буде складати 1058,73 грн. (лист від 17.07.2017 №8-4-0.38-931/107-17).

За даними Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю площа земельної ділянки за кадастровим 1210100000:9:499:0079 (84024001) складає 0,3425 га. (довідка від 19.01.2007 № 7356).

09.02.2018 Управлінням прийняло податкове повідомлення-рішення №153105-1319-0464/1, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», зокрема, за 2017 рік у розмірі 108784,51 грн.

Згідно розрахунку земельного податку до вказаного податкового повідомлення-рішення об`єктом оподаткування контролюючий орган визначив земельну ділянку площею 3425 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Частинами 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 ЦК України.

З аналізу викладених вище норм вбачається, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є власником будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці будівлі та споруди у загальному розмірі 3504 кв.м., при цьому відповідач при розрахунку позивачу земельного податку виходив з наявності у позивача земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3425 кв.м.

Вказані обставини також були підтверджені під час розгляду справи № №804/2934/18.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкового зобов`язання за 2017 рік за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3425 кв.м., за відсутності доведеного факту наявності у позивача права власності на будівлі та споруди, розташовані на такій земельній ділянці, або набуття позивачем права користування земельною ділянкою площею 3425 кв.м., є неправомірним.

З урахуванням наведеного касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 підлягають скасуванню із ухваленням новогог рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 КАС України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 341 344 349 351 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2018 № 153105-1319-0464/1 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» за 2017 рік у розмірі 108784,51 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду