Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 640/11534/21

адміністративне провадження № К/990/10664/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2021 (головуючий суддя: Балась Т.П., судді: Аблов Є.В., Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 (головуючий суддя: Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.) у справі №640/11534/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною і нечинною постанови від 08.04.2021 № 325 в частині,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики), в якому просив:

визнати постанову Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» з додатком до Порядку про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» протиправною та такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинною в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривень;

зобов`язати Кабінет Міністрів України внести зміни в Додаток Про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги в сумі 8845 гривень для учасників бойових дій.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 21.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022, позов задовольнив частково:

визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» якою затверджено «Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань» з додатком до Порядку про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Кабінет Міністрів України подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 08.10.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Кабінет Міністрів України, приймаючи оскаржувану постанову, діяв всупереч нормам Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звужуючи при цьому обсяг прав, свобод та можливостей позивача, як учасника бойових дій щодо ефективного використання права власності на разову щорічну грошову допомогу.

Також позивач наголосив на тому, що 27.02.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови Уряду.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно, оскаржувана постанова видана Урядом з метою визначення механізму використання коштів, передбачених у державному бюджеті та забезпечення державними соціальними гарантіями осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Водночас відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивача визначити розмір разової грошової допомоги у сумі 8845 грн для учасників бойових дій, оскільки зазначений розмір допомоги не відповідає фінансовим можливостям держави та не встановлений чинним законодавством з огляду на невизначеність розміру мінімальної пенсії за віком Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин, відповідач наполягає, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України № 325 від 08.04.2021 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

Мінсоцполітики також подало письмові пояснення у справі, в яких підтримало позицію Кабінету Міністрів України. Наполягає, що встановлення Урядом розмірів соціальних виплат виходячи з обсягу бюджетних призначень на цю мету є гарантією своєчасного та в повному обсязі отримання громадянами України цих виплат.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 , виданим 20.07.2015.

08.04.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затвердив Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок).

Додатком до Порядку визначено розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», яким передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривня.

Не погоджуючись із встановленим оскаржуваною постановою розміром разової грошової допомоги до 5 травня в 2021 році, та вважаючи, що встановлений Урядом розмір не відповідає положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та порушує соціальні права на отримання належного розміру разової грошової допомоги, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 1999 року розпочато здійснення виплати до 5 травня в розмірі, кратному мінімальному розміру пенсії. Разом з тим, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 27.02.2020 № 3-р/2020 щодо порядку визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня дійшов висновку про неконституційність обмеження виплати до 5 травня спеціальними актами згідно із наявними фінансовими можливостями та визнав неконституційною дію таких нормативно-правових актів, фактично повертаючи дію норми, яка існувала в редакції з 1999 року та передбачала розмір виплати до 5 травня кратним до розміру мінімальної пенсії.

Отже, з урахуванням того, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не визначено інший розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість внесення відповідних змін законодавцем, застосування іншої величини при обчисленні розміру цього виду допомоги.

При вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій також здійснили посилання на правову позицію Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (рішення від 29.09.2020).

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга відповідача обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 20 22 БК України та статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо нормативного визначення Урядом України порядку та розмірів виплати у 2021 році щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань та соціальної допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальної допомоги особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.

Скаржник стверджує, що беручи до уваги норми бюджетного законодавства, нормативно-правове визначення механізму використання бюджетних коштів, передбачених бюджетними програмами, належать до дискреційних повноважень головних розпорядників бюджетних коштів за даними бюджетними програмами, які в свою чергу розробляють відповідні проєкти актів Уряду з нормативним визначенням процедури надання бюджетних коштів одержувачам бюджетних коштів, які затверджуються рішеннями Кабінету Міністрів України.

Відповідно, затвердження Урядом Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань з додатком до Порядку про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснене відповідачем в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, зокрема Бюджетним кодексом України.

Скаржник вважає, що цілі та напрями використання бюджетних коштів, а також визначення обсягу такої виплати, передбачені бюджетною програмою, визначаються саме відповідним порядком використання бюджетних коштів.

Відтак, за висновками скаржника, судами помилково не було застосовано до спірних правовідносин вказані положення Бюджетного кодексу України.

Також процитувавши положення частини першої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» скаржник вважає, що законодавцем під час прийняття цього Закону визначено варіативність джерел фінансування витрат пов`язаних з веденням в дію вказаного Закону.

Тобто, видатки на реалізацію положення вказаного Закону, не покладені 100% на кошти, які надходять з державного бюджету. Водночас держава щорічно виділяє кошти на реалізацію права особи на отримання допомоги до 5 травня, таким чином виконуючи свої зобов`язання перед вказаними особами, зокрема такими як учасники бойових дій.

Таким чином, за висновками скаржника, ігнорування вказаного обов`язку і нездійснення відповідного фінансування з місцевого бюджету, не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови Уряду, якою реалізовано механізм використання коштів з державного бюджету на цілі визначенні відповідно до положень, зокрема Закону про статус ветеранів.

Натомість судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми частини першої статті 17 Закону про статус ветеранів.

Також у касаційній скарзі скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розрізі правовідносин щодо нормативного визначення розмірів виплати щорічної разової грошова допомоги до 5 травня, ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною.

Інші учасники справи процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Водночас у травні 2023 року від Кабінету Міністрів України на адресу суду надійшла заява з процесуальних питань, у якій відповідач просить врахувати при вирішенні цієї справи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.11.2022 у справі № 640/10978/19, щодо особливостей застосування частини третьої статті 264 КАС України.

Так, у контексті приведеної практики скаржник наголосив, що чинність оскаржуваної постанови № 325 обмежена 2021 роком, а отже на момент розгляду судом апеляційної інстанції справи, постанова втратила чинність згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Відповідно, за твердженнями скаржника, у межах спірних правовідносин відсутній предмет спору, оскільки процесуально неможливо визнати оскаржувані норми Постанови № 325 нечинними (незаконними), позаяк такі втратили свою чинність та юридичну значимість, а отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, враховуючи фактичні обставини справи за наслідками їх офіційного з`ясування, не призведе до поновлення порушених його прав та інтересів.

За таких обставин відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та ограни місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Частиною першою статті 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до положень статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту .

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон № 794-VII)

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина перша статті 1 Закону № 794-VII).

Відповідно до приписів статті 2 Закону № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України, зокрема, належать забезпечення проведення політики у сферах соціального захисту .

Положеннями статті 49 Закону № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 08.04.2021 КМУ прийнята постанова №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (набрала чинності 09.04.2021 та втратила чинність 11.05.2022), згідно із якою у 2021 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій належить здійснювати у розмірі 1491 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).

Своєю чергою, пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, установлені статтею 12 Закону № 3551-XII.

Так, 01.01.1999 набрав чинності Закон України № 367-ХІV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 367-XIV), яким статтю 12 Закону № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.».

Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п`яту статті 12 Закону №3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Утім, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України в частині, яка передбачає, що норми та положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Одночасно Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу № 440/2722/20, у рішенні від 29.09.2020 дійшов висновку, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону № 3551-XII діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998.

Такий висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.01.2021 залишаючи без змін рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Отже, виходячи із загального правила, визначеного статтю 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», з дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 3-р/2020, тобто з 27.02.2020, розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій визначається частиною п`ятою статті 12 Закону № 3551-XII, у редакції Закону № 367-ХІV, згідно із якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас, Кабінет Міністрів України в додатку до Порядку № 325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491 гривень, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Уряду положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Одночасно колегія суддів зазначає, що такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.10.2022 у справі №440/4157/21, за результатами перегляду цієї ж постанови Кабінету Міністрів України № 325 в частині визначення розмірів виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни II групи на відповідність такого нормативного акта Уряду положенням Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно із правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

До того ж, відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини.

Суд зауважує, що щорічна грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю такої особи (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі Ковач проти України, пункт 59 рішення у справі Мельниченко проти України, пункт 50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Верховний Суд зауважує, що з 1999 року було розпочато здійснення виплати до 5 травня в розмірі, кратному мінімальному розміру пенсії. У своїх рішеннях щодо порядку визначення розміру щорічної разової допомоги до 5 травня Конституційний Суд України зробив висновок про неконституційність обмеження виплати до 5 травня спеціальними актами згідно із наявними фінансовими можливостями та визнав неконституційною дію таких нормативно-правових актів, фактично повертаючи дію норми, яка існувала в редакції з 1999 року, та передбачала розмір виплати до 5 травня кратним до розміру мінімальної пенсії.

Таким чином, враховуючи те, що Законом 3551-XII не визначено інший розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неможливим, до внесення відповідних змін законодавцем, застосування іншої величини при обчисленні розміру цього виду допомоги.

З огляду на зазначене, враховуючи наведену позицію Конституційного Суду України, виходячи з меж заявлених позовних вимог та вимог касаційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та нечинною постанови КМУ № 325 від 08.04.2021 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань з додатком до Порядку № 325, яким визначені розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами № 3551-XII і №1584-III, в частині визначення грошової допомоги учасникам бойових дій в розмірі 1491 гривень.

Одночасно колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що суди не надали оцінку твердженням Кабінету Міністрів України щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статей 20 22 БК України та статті 17 Закону № 3551-XII, оскільки такі знайшли відображення у судових рішеннях.

Таким чином, оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка.

Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.

Щодо доводів скаржника про необхідність врахування при вирішенні цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2022 у справі №640/10978/19, то колегія суддів зазначає про неподібність правовідносин у справі, що розглядається, і справі, на яку покликається скаржник у заяві з процесуальних питань, поданій 08.05.2023.

Так, у справі, що розглядається, на відміну від справи № 640/10978/19, оскаржуваний нормативний акт, як на момент вирішення справи судом першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду, був чинний. Оскаржувана у цій справі постанова Уряду № 325 втратила чинність 11.05.2022 згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 540 від 07.05.2022, в той час, як судове рішення у справі, що розглядається, набрало законної сили 09.02.2022 після перегляду судом апеляційної інстанції.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №640/11534/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук