Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.09.2025 року у справі №380/10373/24
Постанова КАС ВП від 09.09.2025 року у справі №380/10373/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 380/10373/24

адміністративне провадження № К/990/21018/25

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Бабич М.І.,

представник відповідача - Роскошнова Д.А.,

розглянув в судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №380/10373/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення проведена з порушенням вимог податкового законодавства, є незаконною та висновки не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій, у зв`язку з чим, дії відповідача вважає протиправними. Позивач не погоджується з висновками відповідача, які зроблені виключно на підставі податкової інформації, що контрагент позивача не міг поставити товар, оскільки наведене спростовується доказами, долученими до матеріалів справи, крім того оцінка виконання умов спірних договорів щодо поставки товарів та фактичне заперечення контролюючим органом його виконання сторонами правочину не може базуватися лише аналізі відомостей з інформаційних систем контролюючого органу, без фактичного встановлення руху активів. Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за період, що перевірявся. Тому, просить позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025, позов Товариства задоволено в повному обсязі, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вмотивував своє рішення невиконанням контролюючим органом вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, що призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й до відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень). Також суд дійшов висновку, що позивачем дотримано всіх передбачених Податковим кодексом України умов для формування показника податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ), що зумовило виникнення від`ємного значення з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення контролюючим органом процедури проведення перевіри, що є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень, прийнятих за результатами такої перевірки та вказав про відсутність необхідності перевірки законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції в ухвалі з питань залишення позову без розгляду від 27.09.2024, з посиланням на висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № №320/12137/20, дійшов висновку, що строк для оскарження податкових повідомлень-рішень обраховується з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту отримання таких рішень.

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції та вказав, що наведені висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки у вказані постанові (пункт 150) вказано, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Як наслідок, правові висновки наведені у постанові від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 не є застосованими до строку оскарження податкових повідомлень -рішень.

Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку строку звернення до суду з цим позовом виходив з того, що строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначив, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/11673/20 (постанова від 27.01.2022) сформував правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.1.2020 (у справі № 500/2486/19), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Суд апеляційної інстанції врахувавши наведені вище висновки надав оцінку поважності причин пропуску строку, що були наведені позивачем у клопотанні від 24.04.2024 про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 11.01.2023 № 0005030703, № 0005050703, №0005080703, та дійшов висновку, що такі є поважними. Зокрема, суд вказав, що враховуючи відсутність доказів вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки, а також ураховуючи обставини щодо невручення органом поштового зв`язку рекомендованого відправлення щодо надіслання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд приходить до висновку, що позивач не був обізнаний з обставинами щодо проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки та обставинами щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень за результатом такої перевірки. Жодних інших обґрунтованих доводів або доказів з яких убачалось, що позивач міг дізнатися про існування таких податкових повідомлень - рішень, відповідачем не наведено, а судом в ході розгляду справи не встановлено.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі та відсутності підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до статей 195 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 18.11.2022 №8622/07-03/44086035, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2022 року, на суму 14 672 963 грн.

- порушення абз. «б» п. 200.4 ст. 200, абз. «в» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що стало підставою для відмови Товариству у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку по податковій Декларації за лютий 2022 року на суму 518 652 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 84479 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в акті перевірки вмотивовано тим, станом на дату завершення перевірки та на дату оформлення матеріалів перевірки ТОВ «НАВІГАТОР ГРЕЙН ЕКСПО» не надано будь-яких документів, що підтверджують формування рядків Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року, про що складено відповідні акти. Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ (100% від загальної суми податкового кредиту) є придбання пшениці 2, 3 та 4-го класу українського походження, врожаю 2021 року, ячменю українського походження, кукурудзи українського походження врожаю 2021 року та їх поставка на експорт, що згідно чинного законодавства оподатковується податком на додану вартість за ставкою 0%. До перевірки не надано первинних документів, зведених регістрів бухгалтерського обліку, що підтверджують або спростовують правильність формування рядків 10.1, 10.3 та 16.2 Декларації.

Господарські операції між Товариством та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСІОПТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Сіті Компані» та іншими не мали реального характеру, оскільки не підтверджені належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Тому, позивач безпідставно сформував по цих господарських операціях податковий кредит та відповідно без правових підстав визначило від`ємне значення суми з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду або підлягає бюджетному відшкодуванню. ГУ ДПС у Волинській області звертає увагу суду на специфіку та особливості законодавчого регулювання операцій із зерновими культурами. Водночас вимоги Закону України від 04 липня 2002 року №37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні» зобов`язують суб`єктів господарювання, які здійснюють господарські операції із зерновими культурами, скласти документи, які підтверджують факт складського обліку та здійснення аналізу якості поставленого зерна. Позивач ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надав сертифікатів та посвідчень якості зерна, відповідно до яких можна було б ідентифікувати виробника зернових, посвідчень на аналіз проб до відправлення зерна зі зберігання, карток аналізу зерна, якими підтверджується його приймання на зберігання, трьохсторонніх актів приймання-передачі сільськогосподарської продукції та складські квитанції. Відсутність цих документів має оцінюватись як доказ безтоварності поставки між позивачем і постачальником.

Крім того, як у позивача так і у контрагентів відсутні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності, а відносно контрагентів також наявні кримінальні провадження.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.01.2023:

- №0005080703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 84479 грн;

- №0005050703, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій Декларації за лютий 2022 року на суму 518652 грн;

- №0005030703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 14672963 грн, застосовано штрафні санкції в розмірі 7336481,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями Товариство звернулося до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 122 Кодекс адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.12.2021 у справі № 810/1724/18, щодо строків звернення до суду з вимогами про оскарження податкового повідомлення-рішення. Контролюючий орган наполягає, що позивач з урахуванням вимог абзацу першого частини другої статті 122 КАС України мав звернутися до суду з цим позовом (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень) протягом шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Контролюючий орган наголошує, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 11.01.2023, які були надіслані на податкову адресу Товариства, однак повернулися за закінченням терміну зберігання 20.02.2023. Отже між датою подання позовної заяви (зареєстрована судом 15.05.2024) і датою повернення листа, яким надіслані оскаржувані податкові повідомлення - рішення (20.02.2023) минуло більше року, що свідчить про порушення шестимісячного строку звернення до суду.

Також контролюючий орган вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували і висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 15.02.2023 у справі№420/26492/21, від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 14.07.2022 у справі №160/6980/20, від 11.06.2020 у справі №823/1606/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, від 13.02.2025 у справі №580/871/24. Судами зокрема не враховано, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків, є зловживанням останнім своїми правами.

ГУ ДПС у Волинській області зазначає, що до суду надано докази поштового відправлення, зокрема як щодо направлення податкових повідомлень - рішень, так і щодо направлення наказу на проведення перевірки, з відбитками поштового календарного штемпеля. Відповідно до пункту 58 Правил надання послуг поштового зв`язку №270 під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання.

9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.

Зокрема зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції, зокрема, у судовому засіданні було досліджено доводи позивача та відповідача, а також усі докази, якими такі підтверджуються, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі та відсутності підстав для задоволення вимог відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

12. Питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для його поновлення та відсутності підстав для задоволення вимог відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду підлягає першочерговому розгляду.

Предметом спору у цій справі (з урахуванням меж касаційного перегляду) є податкові повідомлення-рішення від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703, які в адміністративному порядку позивачем не оскаржувались. Ці обставини не є спірними між сторонами.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

У постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду відповідач вказував про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.01.2023 №0005030703, №0005050703, №0005080703, зазначаючи, що такі направлені позивачу на його податкову адресу листом з повідомленням про вручення, однак такий лист повернувся з відміткою органу поштового зв`язку про його повернення «за закінченням терміну зберігання». Отож з урахуванням положень статей 42 та 58 Податкового кодексу України оскаржувані податкові повідомлення рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення, а зокрема 20.02.2023.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.04.2025 представником позивачам заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 11.01.2023, в якому зазначено, що адвокатом 24.04.2024 було подано адвокатський запит до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про отримання інформації та документів, а саме копії всіх наказів про проведення перевірки ТОВ «Навігатор Грейн Експо», направлень на проведення перевірки, акт перевірки та податкові-повідомлення рішення, якщо такі є, за період з січня 2022 року по квітень 2023 року.

У відповідь на адвокатський запит, ГУ ДПС у Волинській області направило відповідь з №6668/6/03-20-07-03-06 від 30.04.2024 з додатками, надавши копію акту від 18.11.2022 №8622/07-03/44086035 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету», копії податкових повідомлень - рішень форми В1 №0005030703 від 11.01.2023, форми В3 №0005050703 від 11.01.2023, форми В4 №0005080703 від 11.01.2023 та копії наказів від 20.09.2022 №1559-п та від 21.10.2022 №1874-п.

Позивач зазначив, що об`єктивно дізнався про порушення свого права лише 30.04.2024 і не міг дізнатися у інший спосіб, позаяк перелічених податкових повідомлень - рішень не отримував, як і не отримував наказу та повідомлення про призначення документальної невиїзної перевірки на підставі яких винесено оскаржувані рішення податкового органу.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наведені доводи позивача дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення з адміністративним позовом у цій справі та відсутності підстав для задоволення вимог відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду. Такий висновок вмотивував відсутністю доказів вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки, оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що свідчить про необізнаність позивача з обставинами проведення у нього документальної невиїзної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень за результатом такої перевірки. Жодних обґрунтованих доводів або доказів з яких убачалось, що позивач міг дізнатися про існування таких податкових повідомлень - рішень, відповідачем не приведено, а судом в ході розгляду справи не здобуто.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Отже, за загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

З урахуванням предмету цього позову строк звернення до суду починається з дня коли Товариство дізналося або повинно було дізнатися про наявність (прийняття відносно нього) саме оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було вжито заходів направлення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11.01.2023 № 0005030703, № 0005050703, №0005080703 на зареєстровану податкову адресу позивача, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №4302702778353 (з відміткою про надіслання на адресу позивача саме перелічених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень). Вказане рекомендоване відправлення повернулося неврученим з відміткою органу поштового зв`язку про його повернення 20.02.2023 по закінченню терміну зберігання, яке наявне в матеріалах справи (т.9, а.с.199).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення - рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України, а саме:

42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У матеріалах цієї справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення№4302702778353 з відміткою щодо направлення позивачу на його адресу саме оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0005030703, № 0005050703, №0005080703.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу позивача було направлено спірні податкові повідомлення-рішення, повернулось на адресу ГУ ДПС у Волинській області із відміткою «За закінченням терміну зберігання», проставленою 20.02.2023 №4302702778353.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція направлялась на адресу: 079039, м. Львів, Шевченківський район, вул. Скляна, буд. 11-А, офіс 220. Зазначена адреса є місцезнаходженням позивача згідно Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що долучена позивачем до позовної заяви (т.1 а.с. 27).

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивач не вказував про зміну місцезнаходження, у відзиві на касаційну скаргу зазначена аналогічна адреса Товариства. Також позивач не надавав доказів, що невручення рекомендованого поштового відправлення відбулось через дії працівників відповідача або працівників поштової служби.

Отже спірні податкові повідомлення-рішення були відправлені на адресу Товариства та вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, а саме 20.02.2023.

У постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.

Враховуючи викладене, доводи позивача про неотримання податкових повідомлень-рішень від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703 є незмістовними, оскільки направлення означених рішень на актуальну податкову адресу Товариства (незмінність якої станом на час здійснення такого направлення позивачем не заперечується і не спростовується) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про невручення адресату поштового відправлення із зазначенням такої причини спірні податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків.

З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи обставини невручення позивачу органом поштового зв`язку рекомендованого відправлення щодо надіслання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а отже позивач не був обізнаний з обставинами прийняття оскаржуваних податкових повідомлень- рішень, є помилковим та таким, що суперечить як нормам права, які регулюють спірне питання, так і судовій практиці Верховного Суду, що склалась у подібних правовідносинах.

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2023 №0005030703, № 0005050703, №0005080703, обчислюється з дня коли такі рішення вважаються врученими Товариству, а саме день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення - 20.02.2023, а наведені позивачем підстави для поновлення строків для звернення з адміністративним позовом у цій справі (відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 30.04.2024 на адвокатський запит) не є такими, що спростовують наведені обставини та не можуть бути визнані поважними.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції також на обставини з приводу відсутності доказів вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки то слід зазначити, що зазначені обставини мають значення під час встановлення дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки, у разі якщо такі були зазначені позивачем як підстави позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, проте такі (відсутність доказів вручення наказу та повідомлення) не можуть бути визначальними для висновків щодо дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

12. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

13. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що під час касаційного перегляду справи знайшли своє підтвердження доводи Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про неправильне застосування судами попередніх інстанції статті 122 КАС України та пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України та не врахування ними висновків Верховного Суду, викладених у постановах у подібних правовідносинах, зокрема від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги - скасування судових рішень щодо задоволення позовних вимог Товариства і залишення позовної заяви без розгляду.

За правилами пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, зокрема, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 240 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (пункт 8 частини першої статті 240 КАС України).

Керуючись статтями 123 240 341 344 349 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі №380/10373/24 скасувати.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Грейн Експо» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі №380/10373/24 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 15.09.2025.

СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова