Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №823/24/17

адміністративне провадження №К/9901/33892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в касаційній інстанції адміністративну справу 823/24/17/16

за позовом Державної служби з безпеки на транспорті

до Приватного підприємства «Надія»

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Надія»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Оксененко О.М., Федотов І.В.)

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Надія» (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача 15 393 грн. 87 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що що позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті є необґрунтованими і не підлягають до задоволення, у зв`язку з відсутністю повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом щодо стягненням плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують нормативні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою якою адміністративний позов позивача - задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства «Надія» на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) 15 393 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто три) грн. 87 коп., що еквівалентно 556,97 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на день звернення позивача до суду, визначена плата за проїзд не оскаржена та не сплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, за таких обставин розрахунок є чинним і підлягає виконанню, а тому, дане зобов`язання набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09.10.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 05 березня 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що жодним нормативно-правовим актом позивач не наділений правом стягнення з перевізників плати за проїзд, як наслідок, звернення позивача до суду з такими вимогами не відповідає нормам адміністративного судочинства. Тому подання позивачем адміністративного позову на виконання повноважень, які не належать до його компетенції, є достатньою підставою відмови в його задоволенні. Також зазначає, що позивачем не надано доказів відповідності законодавчим вимогам вимірювального і вагового обладнання, яке використовувалося під час проведення габаритно-вагового контролю 04.07.2016 року. Окрім того вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував безпідставне збільшення позивачем кілометражу пройденої відстані, що призвело до завищення розміру плати.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу відповідача не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

04.07.2016 посадовими особами управління Укртрансбезпеки в Черкаській області в пункті габаритно-вагового контролю автодороги М08 Бориспіль-Запоріжжя, 103 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz, модель 2631, реєстраційний номер СА 9749 ВО , що належать на праві приватної власності відповідачу.

Під час проведення вказаної перевірки було встановлено, що відповідачем надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень товару з перевищенням параметрів (перевищення нормативно допустимого осьового навантаження) без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, про що складено акт №0004887 від 04.07.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

На підставі вказаного акту №0004887 від 04.07.2016 управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано відповідачу плату за проїзд в розмірі 556,67 євро, що станом на 04.07.2016 за офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала еквівалентно 15 393 грн. 87 коп.

Оскільки відповідачем не було сплачено плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Колегія суддів наголошує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України (в редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом), не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях, пов`язаних із вирішенням юрисдикційних спорів, поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №803/3/18.

При цьому, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін), оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому, Укртрансбезпеку чинним законодавством не наділено повноваженнями щодо звернення саме до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

За змістом частини п`ятої статті 21 КАС (в чинній редакції) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За правилами статті 354 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України (в чинній редакції) є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Надія» - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року - скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова