ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року

м. Київ

справа № 806/2179/16

адміністративне провадження № К/9901/20390/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання неправомірною та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2017 року (головуючий суддя - Колупаєв В.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді - Моніч Б.С., Котік Т.С.) у справі №806/2179/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2016 року за №52603982 та скасувати її в частині стягнення виконавчого збору в сумі 5800 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що ОСОБА_1 було проведено перерахунок та різницю належної суми пенсії на виконання рішення суду в розмірі 3376,90 грн включено в основні відомості листопада місяця 2016 року. Зазначав, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі, а відтак виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону №1404).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання неправомірною та скасування постанови від 12.10.2016 №52603982 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що оскільки рішення Корольовського районного суду м. Житомира вступило в законну силу 26.09.2016, положення вище вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ до спірних правовідносин не застосовуються. Суд апеляційної інстанції додав, що незважаючи на те, що боржником є Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, тобто державний орган, виконавчий лист містить вимогу щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення, а тому виконання вказаного виконавчого листа здійснюється у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а не Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Таким чином, оскільки виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", колегія суддів дійшла висновку, що п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ не може бути застосований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

16 червня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що відповідно до п. 1 ч.5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню. Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої не обмежена у часі, а підвищення до пенсії нерозривно пов`язане з виплатою пенсії, скаржник вважає, що виконавчий збір за виконання судового рішення про зобов`язання Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії як інваліду третьої групи, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.09.2015, не стягується.

Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52603982 за виконавчим листом №296/2895/16-а, виданим 07.10.2016 Корольовським районним судом м. Житомира про зобов`язання Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії як інваліду третьої групи, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 28.09.2015.

Боржнику надано 10 робочих днів, з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання рішення суду та стягнуто виконавчий збір у розмірі 5800,00 грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою ст. 26 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як визначено в ч.ч. 1, 3, 4 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-19 встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Пунктом 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист №296/2895/16-а, виданий Корольовським районним судом м. Житомира, стосується виконання судового рішення, що має зобов`язальний характер, у зв`язку з чим вказані норми Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.

Також, суд зауважує, що у державного виконавця були відсутні інші підстави, передбачені частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 25.06.2019 у справі №712/394/17-а.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі №806/2179/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова