Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2018 року

м. Київ

справа №521/11358/17, адміністративне провадження №К/9901/1209/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2017р. (головуючий суддя - Целуха А.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р. (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Потапчук В.О., Шляхтицький О.І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2017р. ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії по втраті годувальника, зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії по втраті годувальника з 01.04.2017р. та проводити виплату пенсії в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, з 01.10.2014р. перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі, з 01.10.2014р. по березень 2017 року отримувала пенсію по втраті годувальника, та з 18.11.2014р. взята на облік до управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або його району проведення антитерористичної операції. Відповідач з 01.04.2017 року призупинив їй виплату пенсії на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб, на період до одержання інформації про результати додаткової перевірки внутрішньо переміщеним особам. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними та дискримінаційними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії по втраті годувальника.

Зобов'язано відповідача поновити виплату позивачу, пенсії по втраті годувальника з 01.04.2017р. та виплачувати її в подальшому.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу призупинена на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, на період до одержання інформації про результати додаткової перевірки внутрішньо переміщеним особам, зазначеним в списках.

Крім того, посилається на те, що позивача було повідомлено, що поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365 на підставі відповідного рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вважає, що управління діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в Малиновському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі і отримує пенсію по втраті годувальника.

Згідно довідки № 5137000940 від 18.11.2014р. ОСОБА_2 взята на облік в управлінні соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або його району проведення антитерористичної операції. (а.с. 22)

З 01.04.2017р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.

Судами встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не приймалося.

Крім того, судами встановлено, що рішення про скасування дій довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» повноваженим органом не приймалося.

Листом Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 4089/02 від 31.05.2017р., позивача повідомлено, що з 01.04.2017р. їй було призупинено виплату пенсії, на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, на період до одержання інформації про результати додаткової перевірки внутрішньо переміщеним особам. (а.с. 20)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав, а постанова, якою затверджено «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового соціального страхування», не є законом і не може змінювати (звужувати) встановлене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право позивача на отримання пенсії за віком.

Суди дійшли висновку, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 03.05.2018р. (справа №805/402/18) не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016р. є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень-без змін.

Керуючись статтями 349, 345, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 06.10.2017р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2017р. у даній справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук