ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2019 року

Київ

справа №808/4126/16

адміністративне провадження №К/9901/22159/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (головуючий), Божко Л.А., Кругового О.О. у справі №808/4126/16 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 3029 Національної гвардії України про стягнення недоплаченого грошового забезпечення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Військової частини 3029 Національної гвардії України (надалі - ВЧ 3029 Нацгвардії) про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого грошового забезпечення у сумі 23014,86 грн.

2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ВЧ 3029 Нацгвардії на користь ОСОБА_2 недоплачене грошове забезпечення у сумі 23014,86 грн.

3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано і ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_2, проходив військову службу у Національній гвардії України на посаді офіцера оперативного відділення штабу ВЧ 3029, військове звання - "підполковник".

4.2. Наказом командувача Національної гвардії України від 20.05.2016 №74 о/с ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас, за пп. "б" п. 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за станом здоров'я, календарна вислуга років військової служби на день видачі наказу про звільнення - 18 повних років служби.

4.3. Наказом командира ВЧ 3029 Нацгвардії від 06.06.2016 №117 ОСОБА_2 виключено із списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.

4.4. 23.06.2016 ОСОБА_2 звернувся до командира ВЧ 3029 Нацгвардії з заявою, в якій просив надати інформацію та документальне підтвердження щодо факту виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме дати фактичної сплати, розміру та складових частин з наданням копії платіжних доручень, надати інформацію щодо включення при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди або за відсутності перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні та зробити доплату.

4.5. Листом від 30.06.2016 вих. №1768 тимчасово виконуючий обов'язки командира ВЧ 3029 Нацгвардії повідомив про виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та вказав, що згідно наказу МВС України від 04.07.2014 №638 у розмір виплати одноразової грошової допомоги при звільненні включається: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби. Відповідно до пункту 11 наказу МВС України від 23.01.2015 №72 щомісячна додаткова грошова винагорода не включається у розрахунок одноразових виплат.

4.6. Не погодившись з вищезазначеним, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВЧ 3029 Нацгвардії про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50 відсотків його місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків його грошового забезпечення, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом МВС України від 31.01.2015 №72, за відрахуванням виплачених сум.

4.7. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №808/2189/16, яка набрала законної сили 07.02.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4.8. 09.11.2016 ОСОБА_2 звернувся до командира ВЧ 3029 Нацгвардії з заявою, в якій просив провести виплати недоплачених сум грошового забезпечення за весь період утримання аліментів з сум нарахованої щомісячної грошової винагороди та надати інформацію про загальний розмір утриманих аліментів з сум нарахованої йому щомісячної додаткової грошової винагороди за весь період її виплати, а також про щомісячний розмір утриманих аліментів з сум нарахованої йому щомісячної додаткової грошової винагороди за весь період її виплати.

4.9. Листом від 14.11.2016 вих. №3208 тимчасово виконуючий обов'язки командира ВЧ 3029 Нацгвардії відмовив ОСОБА_2 у проведенні виплати недоплачених сум за весь період утримання аліментів з щомісячної додаткової грошової винагороди.

4.10. Судами досліджено, що т.в.о. командувача Національної гвардії України видано розпорядження від 10.02.2015 №3/21/3-712, яким установлено з 01.01.2015 розміри щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям та звернуто увагу на те, що остання є щомісячною виплатою і з неї проводиться утримання аліментів.

5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що згідно з пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, з видів грошового забезпечення військовослужбовців, що не мають постійного характеру, утримання аліментів не проводиться. Суд дійшов висновку про те, що нормами Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2015 №72, не врегульовано питання щодо утримання аліментів з військовослужбовців, а розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 10.02.2015 №3/21/3-712 суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146. Суд послався на постанови Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-368а13, від 04.11.2014 у справі №21-473а14, від 16.06.2015 у справі №21-621а14, в яких висловлено правову позицію, згідно з якою щомісячна додаткова грошова винагорода є тимчасовою виплатою.

5.1. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, аліменти стягуються з всіх видів грошової винагороди, виплаченої разом з основним видом доходів. Відтак, утримання аліментів з військовослужбовців провадиться з усіх видів виплаченого щомісячно грошового забезпечення. Натомість забороняється утримувати аліменти лише з вихідної допомоги при звільненні з військової служби, а також з інших видів грошового забезпечення, що не мають постійного характеру.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційної адміністративного суду від 06.07.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2017 залишити в силі.

6.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а також допущено порушення норм процесуального права. Скаржник наголошує на необхідності застосування саме пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146, який визначає, що аліменти утримуються виключно з тих видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають постійний характер. При цьому, скаржник наполягає, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовців, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2015 №72, носить тимчасовий характер, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною. Як зазначає скаржник, наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним у постановах від 15.10.2013 у справі №21-368а13, від 04.11.2014 у справі №21-473а14, від 16.06.2015 у справі №21-621а14, на які містяться посилання у постанові суду першої інстанції та висновками постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №808/2189/16. Також, скаржник вказав на неможливості застосування розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 10.02.2015 №2/21/3-712, яке по своїй суті є нормативним актом, проте не зареєстроване Міністерством юстиції України. Скаржник вважає постанову суду першої інстанції законною та такою, що скасована судом апеляційної палати помилково.

7. Відповідач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

8. Сімейний кодекс України:

Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів

"1. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України".

9. Закон України "Про Національну гвардію" від 13.03.2014 №876-VII (надалі - Закон №876-VII):

Стаття 21. Соціальний і правовий захист особового складу

Національної гвардії України і членів їхніх сімей

"…2. Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства".

10. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII):

Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців

"1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

…2. До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

…4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".

Стаття 15. Пенсійне забезпечення і допомога

"…2. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889 (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Постанова №889):

"1. Установити щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

…4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення".

12. Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.01.2015 №72, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №108/26553 (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Інструкція):

"…3. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

…9. Винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

…11. Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

12. Розміри винагороди встановлюються за рішенням командувача Національної гвардії України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Національної гвардії України, та особливостей проходження служби".

13. Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, що є додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 (надалі - Постанова №146):

"…8. З військовослужбовців Збройних Сил України, інших військ, Держспецзв'язку, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається щомісячно (оклад за штатною посадою, оклад за військове або спеціальне звання, відсоткова надбавка за вислугу років, вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

…12. Утримання аліментів не провадиться з:

…З військовослужбовців, а також осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги при звільненні з військової служби і з органів внутрішніх справ, ДСНС та Державної кримінально-виконавчої служби, а також інших видів грошового забезпечення, що не має постійного характеру".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Як передбачено статтею 81 Сімейного кодексу України, перелік видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий перелік визначено у додатку до Постанови №146, що поширюється, серед іншого, на військовослужбовців, у тому числі, Національної гвардії України (стаття 21 Закону №876-VII).

15. При цьому, вирішуючи питання щодо обґрунтованості поданої касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що предметом перевірки в межах даного провадження є правильність застосування судами попередніх інстанцій саме норм Постанови №146. У свою чергу, норми Постанови №889 та Інструкції, на які посилається скаржник, підлягали застосуванню до спірних правовідносин виключно з метою визначення правової природи щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої цими нормативними актами.

16. Згідно з пунктом 8 Постанови №146, утримання аліментів з військовослужбовців проводиться з усіх видів грошового забезпечення, що надається останнім щомісячно. Отже, визначальною ознакою для віднесення певного виду грошового забезпечення до переліку тих, з яких відбувається утримання аліментів, є щомісячний характер його нарахування і виплати військовослужбовцям. Натомість, пунктом 12 Постанови №146 передбачено, що утримання аліментів з військовослужбовців не повинно провадитись з тих видів грошового забезпечення, які не мають постійного характеру, наприклад, але не виключено, з вихідної допомоги при звільненні з військової служби.

17. Колегія суддів Верховного Суду, досліджуючи можливість утримання аліментів зі щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям, звертає увагу на ту обставину, що щомісячний характер її надання визначено безпосередньо пунктом 1 Постанови №889 та пунктом 9 Інструкції, яким встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

18. Посилання скаржника на те, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №808/2189/16 встановлено, що зазначена винагорода не має щомісячного характеру відхиляються колегією суддів Верховного Суду. Такі твердження є довільним трактуванням висновків суду, відображених у даному судовому рішенні. Зокрема, предметом дослідження в межах розгляду і вирішення справи №808/2189/16 була наявність підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону №2011-XII, у зв'язку з чим, судами застосовано норму пункту 11 Інструкції, якою прямо обумовлено неможливість включення цієї винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відтак, обставини, встановлені постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 у справі №808/2189/16 не мають значення при вирішенні спору, що розглядається в межах даної справи.

19. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду України, відображені у постановах від 15.10.2013 у справі №21-368а13, від 04.11.2014 у справі №21-473а14, від 16.06.2015 у справі №21-621а14 також підлягають відхиленню. Згідно з цією правовою позицією, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки її виплата дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

20. Таким чином, Верховний Суд України висловив свою позицію, в першу чергу, щодо неможливості врахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Верховний Суд України дійшов висновку про тимчасовий характер цієї винагороди, що ґрунтувався, фактично, на необхідності прийняття командиром відповідного наказу для її виплати, за умови наявності фонду грошового забезпечення, що відповідає приписам пункту 12 Інструкції.

21. На думку колегії суддів Верховного Суду, такі висновки Верховного Суду України не мали впливу на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм Постанови №146, оскільки попри залежність виплати щомісячної додаткової грошової винагороди від видачі наказу командира, у випадку спірних правовідносин, її нарахування та виплата позивачу мали саме щомісячний, тобто, постійний характер.

22. Доводи скаржника з приводу неможливості застосування розпорядження т.в.о. командувача Національної гвардії України від 10.02.2015 №2/21/3-712, що не зареєстроване Міністерством юстиції України, є помилковими. Дане розпорядження, по своїй суті, видане на виконання вимог чинного законодавства та не встановлює нових загальних правил регулювання правовідносин, а отже не є нормативним актом.

23. За змістом частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

24. Суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення правильно застосував норми матеріального права і не допустили порушень норм процесуального права та скасував судове рішення суду першої інстанції, яке не відповідало закону і доводи касаційної скарги цього не спростовують.

25. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

26. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

27. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі №808/4126/16 за позовом ОСОБА_2 до Військової частини 3029 Національної гвардії України про стягнення недоплаченого грошового забезпечення - залишити без змін.

28. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддяВ.М. ШарапаСуддіВ.М. Бевзенко Н.А. Данилевич