Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №809/1853/16

адміністративне провадження №К/9901/38094/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року (судді: Гінда О.М. (головуючий), Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №809/1853/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000091400 від 22 червня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначила, що податковим законодавством передбачено лише обов'язок суб'єкта господарювання друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років та вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Однак, особами, які здійснювали перевірку не зазначено номери контрольних стрічок, які не збережені, не вказано дату їх роздрукування та в якій формі (електронній чи друкованій) виявлено відсутність їх зберігання. У Книзі обліку доходів і витрат є записи щодо обліку товарів за травень 2016 року та наявні прихідні документи на зазначені товари.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000091400 від 22 червня 2016 року в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 6 965,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто на користь позивача витрати на сплату судового збору у розмірі 538,08 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000091400 від 22 червня 2016 року в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі1 1 870,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідачем правомірно накладено на позивача штрафні санкції в розмірі 5 095,00 грн (2547,5 грн * 2) за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат. Крім того, контролюючий орган неправомірно здійснив розрахунок фінансових санкцій за незберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну, нарахувавши 2 040,00 грн за не зберігання кожної з 12 контрольних стрічок, оскільки загальний розмір штрафної санкції за таке правопорушення має становити десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 170,00 грн незалежно від кількості відсутніх контрольних стрічок.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки дії позивача щодо зберігання звітних документів не за місцем реалізації товару не порушують норми законодавства, оскільки не містять вимог щодо ведення обліку товарних запасів за місцем проведення розрахунків та вказує на позбавлення позивача можливості надати документи щодо походження товару на суму 2 547,50 грн у передбачений законом строк.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку магазину «Універсал», розташованого за адресою: вул. Шухевичів, 16, с. Княгиничі, Рогатинського району, Івано-Франківської області, який належить позивачу, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, про що складено акт від 10 червня 2016 року №357/09/10/РРО/2090400163, яким встановлено порушення позивачем порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: не забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом встановленого терміну в книзі ОРО №3000217021р/1 від 10 березня 2016 року (відсутні контрольні стрічки з №1 від 17 березня 2016 року по №12 від 26 березня 2016 року в кількості 12 шт.); порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку, а саме: не відображено облік товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат. Сума вартості товарів отриманої для їх реалізації становить 2 547,50 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2016 року №0000091400, яким застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 7 135,00 грн.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Під час проведення фактичної перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення позивачем порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме не забезпечення зберігання позивачем контрольних стрічок протягом встановленого терміну в книзі ОРО № 3000217021р/1 від 10 березня 2016 року (відсутні контрольні стрічки з № 1 від 17 березня 2016 року по № 12 від 26 березня 2016 року в кількості 12 шт.).

Відповідно до витягу з Книги обліку розрахункових операцій № 3000217021р/1, в якій містяться фіскальні звітні чеки (Z звіти) за період з 17 березня 2016 року по 26 березня 2016 року у кількості 9 штук: № 2 від 17.03.2016, № 3 від 18.03.2016, № 5 від 19.03.2016, № 6 від 21.03.2016, № 8 від 22.03.2016, № 9 від 23.03.2016, № 10 від 24.03.2016, № 11 від 25.03.2016, № 12 від 26.03.2016. Однак, до перевірки позивачем не надано фіскальні звітні чеки № 1, № 4 та № 7.

Крім цього, на вимогу суду першої інстанції надати контрольні стрічки №№ 1-12 за період з 17 березня 2016 року по 26 березня 2016 року, такі контрольні стрічки позивачем подані не були.

Відповідно до пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Пункт 5 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі.

Контролюючий орган застосував фінансову санкцію в розмірі 170,00 грн за кожну із 12 відсутніх контрольних стрічок на загальну суму 2 040,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків нероздрукування або нестворення в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій контрольних стрічок. Тобто, відсутність контрольних стрічок є продовжуваним порушенням, за яке може бути застосовано лише одне покарання - фінансову санкцію в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Крім того, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 5 095,00 грн, слугували доводи контролюючого органу щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на загальній системі оподаткування, у зв'язку з чим має обов'язок ввести облік товарних запасів у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до вимог пункту 12 статті 3 вищезазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судом попередньої інстанції, на момент проведення перевірки позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, були також відсутні прихідні накладні на товар, що в свою чергу не дало можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Крім того, контролюючий орган надав позивачу право ознайомитись з матеріалами перевірки, надати вмотивовані пояснення та документи, щодо фактів, викладених в акті, яким позивач не скористався, що спростовує доводи викладені позивачем у касаційні скарзі відносно позбавлення його можливості надати відповідачу первинні документи, які під час перевірку були в наявності, але зберігалися і іншому місці.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів на суму 966,00 грн, зважаючи на долучені до матеріалів справи копії фактури № 501, від 21 травня 2016 року та товарних чеків від 10 травня 2016 року, 21 травня 2016 ТОВ «Овація» та наявність в КОРО записів щодо витрат позивача на придбання вказаних товарів в травні 2016 року, оскільки такі записи вчинені вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, про наявність порушення з боку позивача порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (здійснення продажу товарів, які не обліковуються у встановленому порядку, а саме: не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у Книзі обліку доходів і витрат), що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкції в розмірі 5095,00 грн (2 547,5 грн * 2).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі №809/1853/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду