ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

Київ

справа №815/6436/15

адміністративне провадження №К/9901/19351/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Берназюка Я.О.,

суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - Міністерство інфраструктури України про визнання протиправними дій та стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (далі за текстом - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі за текстом - ДП «АМПУ»), в якому просило: встановити відсутність повноважень щодо встановлення ставки корабельного збору для суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, як для суден у закордонному плаванні; визнати протиправними дії відповідача щодо справляння корабельного збору з суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, за ставками для суден у закордонному плаванні, в тому числі із суден Eurasia (прапор - Беліз, ІМО № 8321670), Toledo (прапор - Беліз, ІМО № 7638557), Corozal (прапор - Беліз, ІМО № 7361532), Juliana (прапор - Мальта, ІМО № 9655951), Regal (прапор - Беліз, ІМО № 8908868); стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» збитки у розмірі 134954,99 дол. США як безпідставно нарахований корабельний збір із суден Eurasia (прапор - Беліз, ІМО № 8321670), Toledo (прапор - Беліз, ІМО № 7638557), Corozal (прапор - Беліз, ІМО № 7361532), Juliana (прапор - Мальта, ІМО № 9655951). Regal (прапор - Беліз, ІМО № 8908868); стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» 25384,92 грн., як проценти, нараховані за безпідставне користування чужими коштами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про необґрунтованість нарахування відповідачем корабельного збору з суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, за ставками для суден у закордонному плаванні, що не відповідає нормам чинного законодавства та свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень; вважає виставлені відповідачем рахунки неправомірними, що потягло збитки у вигляді безпідставно сплаченого корабельного збору, який позивач просив стягнути з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року позовні вимоги задоволені частково; визнано протиправними дії ДП «АМПУ» щодо справляння корабельного збору з суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, за ставками для суден у закордонному плаванні, в тому числі із суден Eurasia (прапор - Беліз, ІМО № 8321670), Toledo (прапор - Беліз, ІМО № 7638557), Corozal (прапор - Беліз, ІМО № 7361532), Juliana (прапор - Мальта, ІМО № 9655951), Regal (прапор - Беліз, ІМО №8908868); стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ТОВ «Портінвест Лоджистік» збитки, у вигляді безпідставно нарахованої та сплаченої суми корабельного збору із суден «Eurasia» (прапор - Беліз, ІМО № 8321670), Toledo (прапор - Беліз, ІМО № 7638557), «Corozal» (прапор - Беліз, ІМО № 7361532), Juliana (прапор - Мальта, ІМО № 9655951) «Regal» (прапор - Беліз, ІМО № 8908868) в розмірі 134954,99 доларів США; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із незаконності встановлення відповідачем тарифів корабельного збору при здійсненні каботажних перевезень залежно від належності судна, що порушує принцип рівності та допускає дискримінацію суб'єктів господарювання, та свідчить про невідповідність дій відповідача вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року задоволено апеляційну скаргу ДП «АМПУ»; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано правомірністю дій відповідача щодо нарахування корабельного збору у відповідності до Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316 «Про портові збори» (далі за текстом - Порядок № 316), та норм чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 травня 2017 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року скасував, а провадження у справі закрив з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі за текстом - КАС України), в якій зазначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи зазначене рішення Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ДП «АМПУ» здійснює обрахування сум портових зборів на підставі та за ставками, визначеними Порядком № 316, з дотриманням умов відповідних договорів. При цьому, відповідач ставок портових зборів не встановлює, а визначає їх розмір із застосуванням ставок, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, а саме Міністерством інфраструктури України. Відносини, що склалися між сторонами, передбачають рівність їх учасників, вільність їх волевиявлення, відсутність будь-якого підпорядкування або владного впливу. Вирішення спорів з питань правильності визначення сум платежів за господарськими договорами, в тому числі зі сплати корабельного збору, виконання зобов'язань щодо проведення розрахунків, до повноважень адміністративних судів не відноситься.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права (статті 17 КАС України).

У заяві позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року та передати справу на розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року по справі № 815/6436/15 відкрито провадження, однак, розгляд цієї справи не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 815/6436/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 06 вересня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 07 вересня 2018 року.

Як на приклад неоднакового правозастосування норм процесуального права позивач посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року у справі № 826/23214/15 (провадження К/800/19989/16) та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року у справі № 815/6477/16 (провадження К/800/14590/17), у яких суд по-іншому і, на переконання позивача, правильно застосував одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у зв'язку із наступним.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року у справі № 826/23214/15 (провадження К/800/19989/16), суд дійшов висновку, що дії ДП «АМПУ» стосовно справляння канального збору із суден позивача визнано протиправним, неправомірно нарахований канальний збір у розмірі 407 932,13 грн. підлягає поверненню на користь позивача. Зазначене рішення суду було предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду, і рішенням якої від 20 червня 2018 року було залишено без змін.

У справі № 815/6477/16 позивач просив суд визнати протиправними дії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» щодо справляння канального збору за перетин підхідного каналу Одеського морського порту під час слідування суден, що агентуються Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦІМ ІНТЕГРЕЙТЕД ШИПІНГ ЮКРЕЙН СЕРВІСЕЗ ЛТД» до Карантинної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту. Зазначена вимога була задоволена судом першої інстанції та залишена без змін при апеляційному та касаційному перегляді справі. Крім того, Вищий адміністративний суд України не погодився із твердження відповідача про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та те, що позивачем вибрано не належний спосіб захисту порушеного права, оскільки Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» не є суб'єктом вданих повноважень та не здійснює владні управлінські функції.

У справі, що розглядається (815/6436/15) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що ДП «АМПУ» здійснює обрахування сум портових зборів на підставі та за ставками, визначеними Порядком № 316, з дотриманням умов відповідних договорів. При цьому, відповідач ставок портових зборів не встановлює, а визначає їх розмір із застосуванням ставок, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, а саме Міністерством інфраструктури України. Відносини, що склалися між сторонами, передбачають рівність їх учасників, вільність їх волевиявлення, відсутність будь-якого підпорядкування або владного впливу. Вирішення спорів з питань правильності визначення сум платежів за господарськими договорами, в тому числі зі сплати корабельного збору, виконання зобов'язань щодо проведення розрахунків, до повноважень адміністративних судів не відноситься.

Однак, такі висновки суду касаційної інстанції є помилковим, оскільки у справі, що розглядається позивач просив встановити відсутність повноважень щодо встановлення ставки корабельного збору для суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, як для суден у закордонному плаванні; визнати протиправними дії відповідача щодо справляння корабельного збору з суден, що здійснюють каботажні перевезення під іноземним прапором, за ставками для суден у закордонному плаванні; стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» 25384,92 грн., як проценти, нараховані за безпідставне користування чужими коштами. Тобто предметом розгляду цієї справи є саме дії відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства.

Усуваючи розбіжності у застосуванні Вищим адміністративним судом України норм процесуального права, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Пунктами 1, 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 березня 2013 року № 8 (який підлягав урахуванню Вищим адміністративним судом України при винесенні оскаржуваного рішення) передбачено, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи зі статусу та завдань визначених Законом України «Про морські порти України», а також з положень Порядку № 316 справляння і розміру ставок портових зборів, якими передбачено, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» виконує управлінські функції щодо справляння портових зборів, тобто є суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, ap. № 29458/04; № 29465/04). У рішенні Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року у справі «Лео Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (Leo Zand v. Austria, ap. № 7360/76).

З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена категорія спору (спори, які виникли з правовідносин між суб'єктом приватного права та суб'єктом владних повноважень в особі інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства) належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає помилковим висновок Вищого адміністративного суду України про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, заяву слід визнати прийнятною і такою, що підлягає задоволенню, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року скасувати, а справу передати до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року),

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправними дій та стягнення збитків.

2. Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року.

3. Направити справу № 815/6436/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа - Міністерство інфраструктури України, про визнання протиправними дій та стягнення збитків до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

4. Направити копію зазначеного рішення сторонам.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко