Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/6533/15

касаційне провадження №К/9901/3641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі № 826/6533/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» до Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило: визнати протиправними дії відповідача-1, які полягали у відмові повернути позивачу надміру сплачені митні платежі в сумі 275749,07 грн.; визнати протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягала в неподанні висновку до органів казначейського обслуговування про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів у сумі 275749,07 грн.; зобов'язати відповідача-1 скласти та подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення позивачу з Державного бюджету України надміру сплачених митних платежів у сумі 275749,07 грн. шляхом перерахування на його поточний рахунок.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24.06.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС щодо неподання відповідному органу казначейства висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» надмірно сплаченої суми митних платежів. Зобов'язав відповідача-1 підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 275749,07 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.08.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог Київська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 54, 55, 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що незважаючи на визнання протиправним та скасування в судовому порядку рішення відповідача-1 від 05.05.2014 № 125110000/2014/010030/2 про коригування митної вартості товарів, питання зміни методу визначення митної вартості імпортованої продукції вирішено не було, у зв'язку з чим остаточно визначити суму надміру сплачених грошових зобов'язань не є можливим.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2015 з метою митного оформлення товару позивачем подано до Київської митниці ДФС митну декларацію № 125110000/2014/008096, в якій митна вартість імпортованого товару визначена за ціною договору.

Платіжним дорученням від 25.04.2014 № 19694 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» сплачено 179600,00 грн. попередньої оплати за митне оформлення.

В той же час, 05.05.2014 відповідачем-1 прийнято рішення № 125110000/2014/010030/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість визначено за шостим (резервним) методом, а також оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110000/2014/00052.

Після прийняття митним органом названого рішення позивачем подано декларацію від 05.05.2014 № 125110000/2014/008573, за якою здійснювалось митне оформлення товару, а також згідно з платіжним дорученням від 05.05.2014 № 19709 сплачено 269700,00 грн. попередньої оплати за митне оформлення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 у справі № 826/7335/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, визнано протиправним та скасовано рішення від 05.05.2014 № 125110000/2014/010030/2 про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органу доходів і зборів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 826/7335/14.

На підставі вказаних судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» звернулось до Київської митниці ДФС із заявою від 22.12.2014 № 1, в якій просило повернути надміру сплачені кошти у сумі 275749,07 грн. на його поточний рахунок.

Листом від 06.01.2015 № 42/1/10-70-25-41 відповідач-1 відмовив у задоволенні цієї заяви з тих підстав, що вимога про повернення коштів не була заявлена в суді під час вирішення питання щодо правомірності рішення від 05.05.2014 № 125110000/2014/010030/2 про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

За правилами пункту 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25.11.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркон» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, судами встановлено факт сплати позивачем митних платежів у розмірі 275749,07 грн. на підставі скасованого в судовому порядку рішення від 05.05.2014 № 125110000/2014/010030/2 про коригування митної вартості товарів, а також відсутність у нього податкового боргу.

В свою чергу, відповідачем-1 за результатами отриманої заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС-ПЛЮС» не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами, а тому висновок судових інстанцій про наявність у спірному випадку підстав для зобов'язання митного органу їх вчинити ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 у справі № 826/6533/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк