Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

м. Київ

справа № 0670/4692/12

адміністративне провадження № К/9901/33955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 0670/4692/12

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного агентства земельних ресурсів України, Територіального Управління Державного агентства земельних ресурсів у Житомирській області, Державного комітету України із земельних ресурсів про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою Державного агентства земельних ресурсів України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Р. М. Шимонович, Д. М. Гурін, О. В. Капиное) від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: М. М. Капустинський, Є. М. Мацький, В. Б. Шидловський) від 31 січня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 21 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення про поновлення на роботі у справі № 0670/4692/12.

2. Заяву мотивовано тим, що відповідачем на сьогоднішній день не виконано рішення суду в частині поновлення його на посаді першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області з 15 березня 2010 року. Зазначає, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь час невиконання рішення суду.

3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 141763,06 грн. середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі № 0670/4692/12.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 лютого 2017 року Державне агентство земельних ресурсів України звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень відмовлено; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подачі заперечення на касаційну скаргу.

6. 07 квітня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 05 березня 2018 року касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 0670/4692/12 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 688/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 56-к від 15 березня 2010 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області з 15 березня 2010 року у зв`язку з ліквідацією інспекції, згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області з 15 березня 2010 року.

Зобов`язано Державне агентство земельних ресурсів України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

15. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в частині зобов`язання Державного агентства земельних ресурсів України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, змінено.

Стягнуто з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2010 року по 01 листопада 2012 року у розмірі 88605 грн. 83 коп. без урахування податків та інших платежів.

В решті постанову суду залишено без змін.

16. Житомирським апеляційний адміністративним судом у вказаному рішенні встановлено, що питання подальшого працевлаштування позивача або ж його повторного звільнення з роботи з дотриманням встановленого порядку в разі неможливості працевлаштування вирішуватиметься правонаступником - Державним агентством земельних ресурсів України. Саме цей державний орган відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України» є універсальним правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, до якого, в свій час, перейшли на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року № 901 права та обов`язки ліквідованої Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, що діяла у його складі як урядовий орган державного управління.

17. Оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі добровільно не виконана Державним агентством земельних ресурсів України, позивач звернувся з заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а саме з 02 листопада 2012 року по 20 жовтня 2016 року у сумі 141763,06 грн., оскільки постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі добровільно не виконана Державним агентством земельних ресурсів України.

19. Разом з тим, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що при обрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення слід врахувати дохід позивача, отриманий за час роботи в Державній екологічній інспекції у Житомирській області.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Скаржник, наводить доводи аналогічні доводам письмових заперечень на заяву та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов`язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

26. Вказаний принцип обов`язковості судових рішень поряд із Конституцією України відображений і в багатьох кодифікованих законах України, зокрема в Кодексі адміністративного судочинства України.

27. Так, відповідно до частини першої статті 255 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

28. Частиною другою статті 257 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

29. При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

30. Частиною 4 статті 257 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

31. Так, згідно частин першої та п`ятої статті 235 КЗпП України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

32. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

33. Статтею 236 КЗпП України (у редакції, чинною на час прийняття оскаржуваних судових рішень) встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

34. Зазначена норма не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

35. Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, Верховний Суд України у постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-63а15) вказав, що правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

36. При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

37. Як установили суди попередніх інстанцій та зазначено вище, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі Державним агентством земельних ресурсів України добровільно не виконана, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а саме з 02 листопада 2012 року по 20 жовтня 2016 року.

38. Питання правомірності періоду обчислення та розміру середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.

39. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.

40. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

41. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

42. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

43. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

45. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для задоволення заяви.

47. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Жодні доводи касаційної інстанції не спростовують правильності прийнятого рішення в межах задоволених вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі № 0670/4692/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов