ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №820/4794/15

адміністративне провадження №К/9901/1244/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевчук К.В.,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року (головуючий суддя - Бідонька А.В., судді: Сагайдак В.В., Марєнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 22 вересня 2015 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Тацій Л.В., Григоров А.М.)

у справі № 820/4794/15

за адміністративним позовом ОСОБА_3

до Державної екологічної інспекції України

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 20.04.2015 року №109-о «Про звільнення» в частині звільнення позивача з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області;

- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області;

- зобов'язати Держекоінспекцію України провести перевірку відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно позивача;

- стягнути з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь позивача компенсацію за спричинену незаконним звільненням моральну шкоду у сумі 10000,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного від 22 вересня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано Наказ Державної екологічної інспекції України № 109-о від 20.04.2015 року "Про звільнення" в частині звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області;

- поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області;

- зобов'язано Державну екологічну інспекцію України провести перевірку відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" стосовно ОСОБА_3;

- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що, ані Законом України «Про очищення влади» , ані Порядком проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» не передбачено можливості та підстав, за наявності яких керівник органу, в якому прийнято рішення про проведення перевірки, може відмовити у прийнятті законодавчо передбачених документів, в т.ч. власноручно написаної заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до особи не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо особи. Окрім того, підстава за якою було звільнено позивача та винесено спірний наказ №109-о від 20.04.2015 року «Про звільнення» під час розгляду справи не знайшла свого підтвердження, враховуючи, що відповідачем було порушено право позивача у сфері публічної адміністрації, а саме винесено наказ під час перебування ОСОБА_3 на лікарняному, що є недопустимим у розумінні положень КЗпП України.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем було проігноровано окреме доручення № 9 «Щодо виконання вимог Закону України «Про очищення влади», яким зобов'язано начальників територіальних органів Держекоінспекції України прибути особисто на 10 годину 10 квітня 2015 року до Держекоінспекції України, за адресою: пров. Новопечерський, 3, корпус 2, м. Київ, для власноручного написання заяв про те, що до них не застосовуються заборони, визначені Законом України «Про очищення влади», про надання згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей. Також, скаржник вказує на те, що згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наданого позивачем, як підтвердження факту направлення документів поштою, неможливо встановити, які саме документи знаходились в конверті, чи дійсно вони стосувались виконання начальником Держекоінспекції у Полтавській області - ОСОБА_3 Закону України «Про очищення влади», оскільки опис вкладення відсутній. Скаржник вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність законодавчої заборони звільняти особу за пунктом 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України в період її тимчасової непрацездатності помилковим, а проведення перевірки відомостей щодо застосування стосовно ОСОБА_3 заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», та її результати не матимуть юридичних наслідків, оскільки відомості стосовно позивача вже містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади.»

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

З 16 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом , посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею першою вказаного Закону визначено, що очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; презумпції невинуватості; індивідуальності відповідальності та гарантування права на захист.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України № 1682 організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.5 Закону України № 1682 перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Порядок проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563 (далі - Порядок), визначає механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Пунктом 4 Порядку передбачено, що організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі, в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу. ( п.п.5-8 Порядку)

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу: 1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону: власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1; копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою: сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України); декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Пунктом 14 Порядку визначено, що відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка підлягає перевірці, на підставі відомостей, наявних в особовій справі такої особи, або на підставі наданих особою документів, а також інформації з Реєстру про внесення відомостей про особу до Реєстру або відсутність у Реєстрі таких відомостей, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених пунктами 1 - 8 частини другої, пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону.

Як свідчать матеріали справи, позивач вчинив всі дії, щодо надання відповідачу необхідного пакету документів на проходження перевірки та оприлюднення відомостей відповідно до Закону України «Про очищення влади», що підтверджується наступним.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України № 96-о від 01.04.2015 року вбачається, що днем початку проведення перевірки відносно керівників структурних підрозділів Держекоінспекції України, керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспекції України визначено 07.04.2015 року.

В свою чергу, позивачем 09.04.2015 року засобами поштового зв'язку було надіслано та вручено повний перелік документів: заява про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», копія декларації ОСОБА_3 за 2014 рік, копія трудової книжки (у двох примірниках), копія паспорту та запит про проведення перевірки на електронному носії) на проходження перевірки та оприлюднення відомостей відповідно до Закону України «Про очищення влади» начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області ОСОБА_3

Факт надіслання та вручення відповідного пакету документів засобами поштового зв'язку підтверджується наявними у матеріалах справи копією "Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу" (том 1 а.с. 15 ).

Посилання в касаційній скарзі скаржника на те, що згідно з рекомендованого повідомлення, наданого позивачем, як підтвердження факту направлення документів поштою, неможливо встановити, які саме документи знаходились в конверті, чи дійсно вони стосувались виконання начальником Держекоінспекції у Полтавській області - ОСОБА_3 Закону України «Про очищення влади», оскільки опис вкладення відсутній, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, адже листом Державної екологічної інспекції у Полтавській області від 17.06.2015 року № 1505/01-14/10-29 встановлено, що листом від 09.04.2015 року № 935/01-13/10-25 до Державної екологічної інспекції відправлено пакет документів: заява про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», копія декларації ОСОБА_3 за 2014 рік, копія паспорту , копія трудової книжки (том 1 а.с.74)

Окрім того, з відповіді Державної екологічної інспекції України № 8-12/К-284 від 08.05.2015 року встановлено, що відповідачем підтверджується факт прибуття 16.04.2015 року позивача до Державної екологічної інспекції України для надання необхідного пакету документів та факт відмови позивачу у прийнятті вказаних документів з рекомендацією звернутись з вказаним питанням до Першого заступника Голови Державної екологічної інспекції України - ОСОБА_6 (том 1 а.с. 120)

В свою чергу, доводи викладені в касаційній скарзі з приводу того, що позивачем проігноровано окреме доручення № 9 «Щодо виконання вимог Закону України «Про очищення влади», яким зобов'язано начальників територіальних органів Держекоінспекції України прибути особисто на 10 годину 10 квітня 2015 року до Держекоінспекції України, за адресою: пров. Новопечерський, 3, корпус 2, м. Київ, для власноручного написання заяв про те, що до них не застосовуються заборони, визначені Законом України «Про очищення влади», про надання згоди на проходження перевірки та оприлюднення відомостей колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки ч.1 ст.4 Закону України «Про очищення влади» та положеннями Порядку проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» чітко визначено право особи на надання нею необхідних документів до відповідального структурного підрозділу, керівнику або відповідному органу. Вказаними нормативними актами не передбачено обов'язок особистого прибуття особи до керівника державного органу для власноручного написання заяви.

Також, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, оскільки фактично відповідачем не було проведено перевірку відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно позивача, то за для відновлення прав та свобод позивача, необхідно зобов'язати Державну екологічну інспекцію України провести перевірку відомостей про застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ Державної екологічної інспекції України від 20.04.2015 року № 109-о «Про звільнення» позивача з посади був виданий під час перебування останнього на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності, копія якого міститься в матеріалах справи (том1 а.с. 19),а відповідачем, в свою чергу, не заперечується факт того, що він був обізнаний про дану обставину.

В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не розповсюдження на спірні правовідносини положення Кодексу законів про працю України щодо звільнення позивача під час перебування на лікарняному є помилковими, оскільки положення Закону України "Про очищення влади" та Кодексу законів про працю України не суперечать один одному в даному випадку.

Колегія суддів Верховного Суду з даним висновком судів попередніх інстанцій не погоджується, враховуючи наступне.

Закон України «Про очищення влади» є спеціальним законом, прийняття якого слугувало підставою для внесення змін до Кодексу законів про працю України в частині доповнення підстав припинення трудового договору, а саме, відповідно до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».

Зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 Кодексу законів про працю України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що в разі припинення державної служби з підстав визначених Законом України «Про очищення влади», службово-трудові відносини з державним службовцем припиняються і таке рішення ґрунтується на юридичних фактах, підтверджених відповідними матеріалами, а отже не потребує здійснення такого звільнення за встановленими Кодексом законів про працю України правилами і гарантіями.

У даному випадку положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України щодо недопущення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, не розповсюджується на дане звільнення, оскільки підстава припинення державної служби визначена виключно спеціальною нормою Закону України «Про очищення влади», який, в свою чергу, не містить обмежень щодо неможливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність законодавчої заборони звільняти особу за пунктом 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України в період її тимчасової непрацездатності є безпідставним.

В свою чергу, даний висновок судів попередніх інстанцій не впливає на правильність вирішення даної справи по суті, оскільки звільнення позивача було здійснено неправомірно та не спростовується вищенаведеним.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 цього ж Кодексу закріплено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, згадані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 351, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного від 22 вересня 2015 року у цій справі змінити в мотивувальній частині, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа