Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.10.2018 року у справі №822/2564/16

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №822/2564/16

адміністративне провадження №К/9901/35442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (Судді: Граб Л.С., Гонтарук В.М., Біла Л.М.),

у справі № 822/2564/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2015 року № 41070-17,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2015 року № 41070-17, яким визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25 000 грн (арк. справи 4-9).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 09 жовтня 2015 року № 41070-17.

Задовольняючи позов суд першої інстанції керувався тим, що застосування контролюючим органом положень рішення Хмельницької міської ради від 21.01.2015 року з метою визначення позивачу до сплати транспортного податку в 2015 році, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, оскільки міською радою рішення прийнято з порушенням строку, встановленого для його прийняття.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги по перегляду постанови суду першої інстанції, апеляційну скаргу задоволено, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на прямо передбачений Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII до сплати транспортний податок у 2015 році (арк. справи 83-84).

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні спірного питання, а саме: підпунктів 12.3.4 та 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12, ст. 267 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просив залишити в силі постанову суду першої інстанції. За доводами позивача транспортний податок підлягає сплаті лише у 2016 році, після прийняття рішення місцевої ради про встановлення такого податку та його ставок (арк. справи 92-96).

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, а також не є спірним між сторонами, позивачу, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 870004, на праві власності належить автомобіль марки "HONDA", модель "Pilot", типу легковий універсал, державний номерний знак BX4434ВН, з об'ємом двигуна 3471 куб. см., 2012 року випуску.

09.10.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 41070-17, яким, згідно з п.п.54.3.3. п 54.3 ст. 54 ПК України, та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст. 267 ПК України позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 25 000,00 грн. (арк. справи 12).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в розрізі спірного питання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, та скасування постанови суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 ст. 267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Застосовуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції, пославшись на норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК, зробив висновок, що Законом № 71-VIII з 01.01.2015 року впроваджено транспортний податок як новий вид податку, який має справлятися у 2015 році на підставі ст. 267 ПК безвідносно до обставин прийняття місцевою радою відповідного рішення про його встановлення.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII запроваджений новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю (далі - Закону № 71-VIII).

При цьому згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Отже, встановлення транспортного податку є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття радою у встановлений законом строк відповідного рішення.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки рішення сесії міської ради в частині встановлення транспортного податку на 2015 рік прийняте після 15 липня 2014 року, тому застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Висновки апеляційного суду, на відміну від суду першої інстанції, не відповідають правильному змісту правового регулювання вищенаведених норм, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав, встановлених статтею 202 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення), для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 822/2564/16 - скасувати, залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі № 822/2564/16.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко