Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

м. Київ

справа №160/3508/22

адміністративне провадження № К/990/1514/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (суддя Луніна О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (колегія у складі суддів Кругового О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.)

у справі № 160/3508/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому, просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні пенсії з надбавками за рахунок виплати 50 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2019, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018;

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні пенсії з надбавками за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2019 по 31.12.2019;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2018 по 31.12.2019.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію як особа з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

3. На виконання Постанови № 103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018.

4. З урахуванням попередньої суми пенсії 3785,85 грн та підвищення 2229,48 грн (50% від 4458,95), розмір пенсії складає 6015,33 гривень.

5. Згідно постанови КМ України 103 від 21.02.2018 підвищення складає 4458,95 грн, з них виплачується:

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2229,48 грн;

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 3344,21 грн;

- з 01.01.2020 100% щомісячно 100% від підвищення: 4458,95 гривень.

6. Відповідач листом від 23.12.2021 № 45987-36277/С-01/8-0400/21 повідомив позивача про те, що перерахунок та виплата пенсії позивачу здійснюється у відповідності до пункту 2 Постанови від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

7. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати перерахованої суми пенсії у розмірі 100%, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а саме: ч. 3 ст. 52, ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 63) мають вищу юридичну силу, ніж норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, які не повинні суперечити положенням закону. Вказував на те, що цією нормою йому, фактично, зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, що порушує його право на отримання всієї суми підвищеної пенсії.

9. Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.05.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2022, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у зменшенні пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 05.03.2019 по 31.12.2019;

у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

11. Задовольняючи частково позовні, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №826/3858/18 - тобто з 05.03.2019.

При цьому, відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому Управління не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Таким чином, оскільки до 04.03.2019 окремі положення Постанови №103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, у 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов`язаний був їх застосовувати, а відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині вирішення вимог, у задоволенні яких було відмовлено; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

13. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахуванням висновків щодо застосування Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підзаконних актів у подібних правовідносинах, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі 520/2098/19, у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 2040/7219/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.

14. ОСОБА_1 вважає, що скасовані рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 п. 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не відповідали Закону № 2262-XII з моменту прийняття, тому його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 до 31.12.2019 має регулюватися виключно Законом № 2262-XII.

15. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав (ухвалу про відкриття касаційного провадження доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - 31.01.2023).

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

17. У касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що пенсія підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії саме з 05.03.2019, а не з 01.01.2018.

18. Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховному Суді.

19. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 зазначила наступне:

«Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

…

Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.»

20. Суд не знаходить підстав для відступу від зазначених правових висновків у справі, що розглядається.

21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

22. Отже, враховуючи вищезазначене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

23. Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

24. Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій у цій частині та прийняття нового про задоволення.

25. Судові витрати у справі відсутні, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи.

Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 КАС України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі №160/3508/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у зменшенні пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2019 по 04.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, за період з 01.01.2018 по 04.03.2019.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі №160/3508/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб