Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №826/9241/17

адміністративне провадження №К/9901/34589/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року (головуючий суддя - Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини № 1491 (Бердянський прикордонний загін) про скасування наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

24 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини № 1491 (Бердянський прикордонний загін) в якому, просила: скасувати наказ начальника 8 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 квітня 2016 року № 280-ос «По особовому складу», яким припинено (розірвано) контракт, звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я) старшину ОСОБА_2 інспектора прикордонної служби - майстра першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Чонгар», без права носіння військової форми; поновити позивача на посаді заступника інспектора прикордонної служби - майстра першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби; зобов'язати відповідачів виплатити грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Військова частина № 1491 (Бердянський прикордонний загін) скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 березня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом начальника 8 прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 квітня 2016 року № 280-ос «По особовому складу», ОСОБА_2 з 20 квітня 2016 року звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, за підпунктом «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я), без права носіння військової форми.

До Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_2 з позовом про скасування вказаного наказу звернулася 24 липня 2017 року, що підтверджено відбитком штемпеля на поштовому конверті.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, ОСОБА_2 зазначила, що на момент звільнення їй відповідачем не було видано копії наказу про звільнення від 20 квітня 2016 року № 280-ос «По особовому складу», а оскільки звернення до суду без надання копії оскаржуваного наказу, на її думку, є неможливим вона 1 червня 2017 року звернулася за правовою допомогою для витребування копії наказу адвокатом. Копія оскаржуваного наказу позивачем на запит адвоката, була отримана лише 26 червня 2017 року. Вказані обставини позивач вважає обґрунтованими та вказує, що строк звернення до суду з цим позовом був пропущений нею з поважних причин.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких обставин і не надає відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом.

Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, наведені в касаційній, та наголошує на тому, що не видача наказу про звільнення, не є перешкодою для своєчасного звернення до суду із даним позовом.

Отже, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, та про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судами не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець