Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2018 року

Київ

справа №818/3741/15

адміністративне провадження №К/9901/27748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року

у справі № 818/3741/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2015 року № 0005971701, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Роменська ОДПІ) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року № 0005971701, про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6761, 40 грн., з яких: 5 137,12 грн. за основним платежем та 1 624, 28 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 січня 2016 року адміністративний позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 25.05.2015 року № 0005971701 в частині збільшення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6761, 40 грн. (5 137,12 грн. за основним платежем та 1624, 28 грн. за штрафними санкціями).

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року виправлено описку у резолютивній частині постанови Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року, виклавши абзац другий резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області № 0005971701 від 25.05.2015 в частині збільшення Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 5 818, 20 грн. (4 654, 56 грн. за основним платежем та 1 163, 64 грн. за штрафними санкціями)».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року скаргу задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 року скасовано, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, оскільки постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови були прийняті до уваги лише надані відповідачем Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2013 та 2014 роки по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни від 23.04.2015 року, в яких призначення земельної ділянки зазначено, як: «для комерційного призначення», проте не були враховані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни № 31-28-0.1-2896/2-15 за 2013 рік та 31-28-0.1-2897/2-15 за 2014 рік, які були надані позивачем, в яких призначення земельної ділянки зазначено, як: «землі промисловості». До того ж судом апеляційної інстанції не враховано, що Сумським окружним адміністративним судом витребувано довідку з виконкому Роменської міської ради щодо цільового призначення земельної ділянки, в якій зазначено, що призначенням земельної ділянки по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни є землі промисловості і ця ділянка не була «для комерційного призначення».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Роменською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт перевірки від 24.04.2015 № 171/18-13-17-212/2503109579.

За висновками акту перевірки податковою інспекцією встановлені порушення позивачем: п. 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у зв'язку з чим донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 11 976,38 грн.), п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України: не надані податкові декларації з плати за землю на 2013-2014 роки, та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України: не нарахований та не перерахований до бюджету земельний податок в сумі 5 137,12 грн., в т.ч. у 2013 році в сумі - 2 568,56 грн., у 2014 році в сумі - 2 568,56 грн.

На підставі акту перевірки Роменською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005971701 від 25.05.2015 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 6 761, 40 грн., у тому числі 5 137,12 грн. за основним платежем та 1 624,28 грн. за штрафними санкціями (арк. справи 8).

Як вбачається з описової та мотивувальної частини позову, з врахуванням розрахунку сум, що увійшли до податкового повідомлення-рішення (арк. справи 90), позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2015 року № 0005971701 в частині нарахування зобов'язання з земельного податку за 2013-2014 роки по сплаті за землю, що розташована за адресою: м. Ромни, вул. Прокопенка, буд. 43, з яких:

1) за 2013 рік:

- основний платіж у розмірі 4 654,56 грн. (2013 рік: 2 327,28 грн. = 218,45 (грошова оцінка)* 1% (п. 274.1 статті 274 ПК України)* 1065,36 кв. м. (площа земельної ділянки));

- штрафні санкції у розмірі 1 163,64 грн. = 581,82 грн. (2327,28*25%)+ 581,82 грн. (2327,28*25%).

Позивач вважає, що податковою інспекцією при визначення суми до сплати, невірно застосований показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2013 - 2014 рік по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни, без врахування їх цільового призначення, яка вказана у витягах з технічної документації Державного агентства земельних ресурсів у Роменському районі Сумської області за 2013-2014 роки від 16.06.2015 року.

З приводу викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.286.1 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, податковий орган, при визначенні позивачу суми податкового зобов'язання з плати за землю використовував показник нормативно грошової оцінки землі для комерційного призначення, який складає 218,45 грн. за квадратний метр.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, користувався витягами з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни від 16.06.2015 року: № 31-28-0.1-2896/2-15 за 2013 рік та 31-28-0.1-2897/2-15 за 2014 рік, в яких призначення земельної ділянки визначено, як: «землі промисловості», та нормативно грошова оцінка цієї земельної ділянки за 2013-2014 роки складала 104,86 грн. за квадратний метр (арк. справи 39, 40). До того ж Сумським окружним адміністративним судом витребувано довідку з виконкому Роменської міської ради щодо цільового призначення земельної ділянки, на яку суд посилається в постанові, з якої вбачається, що земельна ділянка по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни, згідно Генерального плану м. Ромни, затвердженого сесією Роменської міської ради у 1995 році належить до земель промисловості. У 2014 році розроблений оновлений генеральний план міста та план зонування території, які наразі проходять процедуру погодження та затвердження. Згідно цих документів ділянка буде відноситись до земель промислових та комунально-складських підприємств (арк. справи 96).

З врахуванням неправомірного застосування відповідачем показника нормативно грошової оцінки земельної ділянки в розрізі її цільового призначення, суд скасував податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині.

Проте суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у скасуванні податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній позивачем частині, вважаючи, що податковий орган правомірно застосував показник нормативно грошової оцінки землі, врахував витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Ромни вул. Прокопенка, 43: станом на 2013 рік від 23.04.2015 року № 8-28-0.1-2371/2-15, та станом на 2014 рік від 23.04.2015 року № 8-28-0.1- 2317/2-15 (арк. справи 82-83), відповідно до яких нормативно грошова оцінка земельної ділянки з цільовим призначенням: "для комерційного використання" за адресою: по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни складає 218,45 грн. за квадратний метр.

Проте Верховний суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції не дав оцінку врахованих судом першої інстанції при застосуванні показника нормативно грошової оцінки землі наявним в матеріалах справи витягам з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни від 16.06.2015 року № 31-28-0.1-2896/2-15 за 2013 рік та 31-28-0.1-2897/2-15 за 2014 рік, в яких призначення земельної ділянки зазначено, як: «землі промисловості» та нормативна грошова оцінка земельної ділянки за квадратний метр складає 104,86 грн., що відрізняється від показника, який застосований для визначення позивачу для сплати грошового зобов'язання.

До того ж судом апеляційної інстанції не врахована довідка з виконкому Роменської міської ради щодо цільового призначення земельної ділянки від 12.01.2015 року, з якої вбачається, що земельна ділянка по вул. Прокопенка 43/13, м. Ромни, згідно Генерального плану м. Ромни, затвердженого сесією Роменської міської ради у 1995 році належить до земель промисловості.

Суд зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У зв'язку з порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема для перевірки правильності нарахованого позивачу для сплати суми податкового зобов'язання, виходячи з нормативно грошової оцінки землі в рамках напряму її використання, суд вважає за необхідне задовольнити частково касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з наведених підстав.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року по справі № 818/3741/15, задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 818/3741/15, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко