ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 219/5672/17

провадження № К/9901/38780/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 219/5672/17

за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення дій;

за касаційною скаргою Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області (суддя Чопик О. П.) від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гайдара А. В., Василенко Л. А., Ханової Р. Ф.) від 17 серпня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому, з урахуванням уточнень від 05 липня 2017 року, просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії з 01 березня 2016 року;

- зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити належні ОСОБА_2 пенсію з 01 березня 2016 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона перебуває на обліку у Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області (на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з Пенсійного фонду України в м. Єнакієве 30 жовтня 2014 року) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Проте відповідач з 01 березня 2016 року припинив їй виплату пенсії, мотивуючи це проведенням верифікації за списками СБУ.

На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та порушують її право на одержання пенсії, яка для неї є єдиним джерелом існування.

3. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 вересня 2017 року Бахмутське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Скаржник разом із касаційною скаргою подав клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Водночас, вказаною ухвалою відмовлено Бахмутському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 15 березня 2018 року касаційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 06 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

12. Відповідно до довідки № 1419003162 від 20 листопада 2014 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2 постійно проживала в АДРЕСА_2, і перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_1.

13. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV на підставі електронної пенсійної справи, яка виплачувалася позивачеві до лютого 2016 року.

14. Починаючи з 01 березня 2016 року виплату пенсії позивачу припинено.

15. На адвокатський запит представника позивача Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 19 травня 2017 року № 6525/02 повідомило, що «у зв'язку з проведенням верифікації за списками СБУ з 01 березня 2016 року виплату пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 призупинено до з'ясування у зв'язку з перевіркою місця фактичного проживання».

16. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати належної позивачу пенсії з 01 березня 2016 року, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

18. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій зазначили, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058-IV.

Припинення виплати пенсії на підставі положень постанов Кабінету Міністрів України без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення територіальними органами Пенсійного фонду не сумісне з дотриманням вимог чинного Закону № 1058-IV.

19. У той же час судами попередніх інстанцій встановлено, що не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії не приймалося.

20. Відповідно до листа начальника Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 06 червня 2017 року № 04 вх. 01-1691 ОСОБА_2 з 20 листопада 2014 року перебуває на обліку в Управлінні як переміщена особа у зв'язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; довідка про взяття на облік у встановленому порядку не скасована; здійснення соціальних виплат призупинено з 11 серпня 2016 року у зв'язку з непідтвердженням місця проживання.

21. У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, яке за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є об'єктом захисту.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановами Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», від 08 червня 2016 року № 365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 18 лютого 2016 року № 136 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації» та деякими іншими актами.

23. Скаржник вказує, що саме на підставі вказаних постанов Кабінету Міністрів України, виплата пенсії ОСОБА_2 з березня 2016 року була призупинена. З заявою про поновлення виплати пенсії позивач не зверталася.

24. Разом з цим, скаржник вказує, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання є порушенням обов'язкової умови для отримання соціальних виплат. Необхідними умовами для поновлення виплати пенсії є фактичне перебування на території підконтрольній Україні та виконання позивачем вимог, передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

26. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Суд зазначає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

28. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

29. У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

30. Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

31. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії

32. Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

33. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

34. Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

35. Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

36. Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

37. Питання виплати пенсій врегульовані ст. 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

39. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

40. Проте, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, жоден з таких випадків управлінням Пенсійного фонду не застосований та не доведений.

41. Відтак, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

42. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

43. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» зазначив, що питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

44. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

45. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ст. 49 Закону № 1058-IV, оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. З точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

46. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 3 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

47. Встановивши те, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суд першої обґрунтовано вказав на протиправність таких дій відповідача та зобов'язав Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області здійснити нарахування та виплату належної позивачу пенсії.

48. Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Уряду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

49. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

50. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.

51. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

54. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року у справі № 219/5672/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб