Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №815/4645/14
Ухвала КАС ВП від 26.04.2018 року у справі №815/4645/14
Ухвала КАС ВП від 11.04.2018 року у справі №815/4645/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №815/4645/14

адміністративне провадження №К/9901/6094/18

К/9901/6095/18

К/9901/6098/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційними скаргами Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (правонаступником якої є Юридичний департамент Одеської міської ради) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року (головуючий суддя Аракелян М.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Шевчук О.А., Зуєва Л.Є.) у справі №815/4645/14 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрмілова Анатолія Григоровича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеської міської ради, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 липня 2014 року № 14432047, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрміловим А.Г;

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції здійснити реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси, в особі Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року у справі № 1522/18529/12, ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 11 березня 2014 року № 1522/18529/12 та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року за номером провадженням № 22-ц/785/1869/14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор протиправно відмовив у державній реєстрації нежитлового підвального приміщення за вказаною адресою за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року, на яке як на підставу своєї заяви посилається позивач, не є рішенням щодо права власності територіальної громади м.Одеси на вказаний об'єкт нерухомості, а інших правовстановлюючих документів державному реєстратору та суду не надано. В частині зобов'язання відповідача скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 суд зазначив, що позивачем не надані докази існування такого запису.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції і прийнято нову постанову, якою позов задоволений частково, а саме, зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. метрів, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено.

Приймаючи зазначене рішення, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 20 червня 2007 року у справі № 2-8877/06 скасоване заочне рішення того ж суду від 25 вересня 2006 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на вказане вище нежитлове підвальне приміщення (в подальшому позов залишений без розгляду), а рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 25 березня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу цього приміщення між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та витребувано у ОСОБА_2 це приміщення на користь територіальної громади міста Одеси, що свідчить про протиправність переходу від територіальної громади, як першорядного власника в контексті спірних правовідносин, права власності на спірний об'єкт нерухомості (нежитлове підвальне приміщення) на початковому етапі в ланцюгу правонабувачів та незаконність реєстрації права власності на цей об'єкт за ОСОБА_2 В той же час суд зазначив про відсутність підстав для реєстрації права власності на приміщення за Одеською міською радою з огляду на наявність первинної реєстрації права власності ради на весь будинок, до складу якого входять і спірні приміщення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 25 вересня 2006 року у справі № 2-8877/06 визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлове підвальне приміщення загальною площею 72,5 кв. метри, розташоване по АДРЕСА_1. (т. № 1 а.с. 233-234).

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 20 червня 2007 року зазначене рішення скасовано, а ухвалою того ж суду від 24 грудня 2007 року позов ОСОБА_5 залишений без розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- витребувано у ОСОБА_2 зазначене нежитлове підвальне приміщення на користь територіальною громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради в особі Департаменту;

- усунуто перешкоди у користуванні шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного нежитлового підвального приміщення, та передано на користь Департаменту. (т.1 а.с.6-10).

2 липня 2014 року представник позивача за довіреністю звернувся до Реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності - комунальна, на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. метри, розташоване по АДРЕСА_1.

Рішенням №14432047 від 14 липня 2014 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Єрмілов А.Г. відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: комунальна, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, оскільки подані для проведення державної реєстрації прав документи не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а з доданого рішення суду не можливо встановити, що за територіальною громадою визнано право власності на об'єкт нерухомого майна.

Правовою підставою відмови зазначив статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». (т. а.с.11).

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулись до суду із касаційними скаргами:

позивач Департамент комунальної власності Одеської міської ради, який просив постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові;

відповідач Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, який замінений правонаступником Юридичним департаментом Одеської міської ради, і третя особа ОСОБА_2, які, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невірне порушення норм процесуального права, просять постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У зв'язку з неприбуттям жодного учасника справи у судове засідання, розгляд справи на підставі пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України проведений в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону (тут і надалі нормативні акти наведені в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону державний реєстратор поряд з іншими повноваженнями встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Положеннями частини 4 ст. 15 Закону № 1952 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952, який державним реєстратором зазначений як підстава прийняття рішення, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (далі - Порядок № 868).

Пунктом 36 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Виходячи з положень п. 37. Порядку № 868, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, в тому числі:

- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат (пп. 1);

- рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пп. 10).

Колегія суддів зазначає, що під рішенням суду щодо права власності не можна розуміти виключно рішення про визнання за певною особою права власності на конкретний об'єкт, зокрема, нерухомого майна. В контексті чинного законодавства таким судовим рішенням може бути будь-яке рішення, з якого однозначно та беззаперечно можна встановити перехід права власності від однієї особи до іншої.

Як зазначалось вище, позивачем для реєстрації свого права власності на вказане вище нежитлове підвальне приміщення надано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року, що набрало законної сили, тобто саме той документ, який відповідно до пп. 10 пункту 37 Порядку № 868 і підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Так в цьому рішенні судом здійснений висновок, що спірне нежитлове підвальне приміщення є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, яке після вибуття з власності останньої без її відома та волі було неодноразово перепродано іншим особам. Також суд послався на роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» щодо реституції та віндикаційних позовів.

Відповідно до пункту 10 зазначеної постанови Пленуму ВСУ не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV).

У зв'язку з цим судом було визнано недійсним лише перший договір купівлі-продажу спірного майна після його незаконного вибуття з власності територіального громади і витребувано його у покупця за останнім договором, який недійсним не визнавався, що відповідає зазначеним роз'ясненням Верховного Суду України. Таке судове рішення було визнано законним після його перегляду апеляційним судом.

В рішенні також зазначено про передачу спірного майна на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Таким чином, з рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2013 року, яке набрало законної сили, однозначно і беззаперечно можна встановити, що спірне нежитлове приміщення повернулось у власність територіальної громади в особі Одеської міської ради, а тому у державного реєстратора не було підстав для відмови позивачу у державній реєстрації прав.

Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності необхідності окремої реєстрації цього підвального нежитлового приміщення у зв'язку з наявністю у Одеської міської ради права власності на будинок АДРЕСА_1 в цілому суперечать приписам абзацу 4 пункту 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, відповідно до якого державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.

В частині скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 колегія суддів при прийнятті рішення виходить з такого.

Статтею 26 Закону № 1952 передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Процедура прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури встановлені відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, який був чинним на час прийняття оскаржених рішень державних реєстраторів.

За приписами п. 2.6 цього Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу, які посвідчують його особу.

Під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав. (п. 2.9 Порядку)

За результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

При цьому державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав або відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав:

органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або внесення змін до запису Державного реєстру прав;

подане рішення суду про скасування рішення державного реєстратора не набрало законної сили або не завірене належним чином відповідно до законодавства;

запис про скасування державної реєстрації прав уже внесено, запис Державного реєстру прав з відповідним реєстраційним номером уже скасовано.

Процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (далі - Порядок № 1141), згідно з п. 4 якого внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є однією із складових ведення Державного реєстру прав.

Так, відповідно до п. 41 вказаного Порядку державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з цим, абзацом 2 зазначеної норми передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Колегія суддів зазначає, що пункт 41 Порядку № 1141 доповнено другим абзацом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 року № 50 «Про внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», тобто, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, ця норма прийнята пізніше у часі по відношенню до загального порядку скасування записів Державного реєстру прав, визначеного у Порядку №3502/5, передбачає особливий порядок (є спеціальною) внесення записів до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, і не вимагає наявності рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію відповідного права.

Отже, саме Одеська міська рада повинна бути зазначена у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як власник цього нежитлового приміщення, а запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 підлягає скасуванню, про що правильного висновку дійшов суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправним і скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 липня 2014 року № 14432047 і зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, правонаступником якої є Юридичний департамент Одеської міської ради, та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 815/4645/14 в частині відмови у задоволенні позову скасувати і позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 14 липня 2014 року № 14432047, яке прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрміловим А.Г.

Зобов'язати Юридичний департамент Одеської міської ради здійснити реєстрацію прав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 р. по справі № 1522/18529/12, ухвали Приморського районного суду м. Одеса від 11.03.2014 р. № 1522/18529/12 та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 23.01.2014 за номером провадженням №22-ц/785/1869/14.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 815/4645/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду