Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2018 року у справі №810/2646/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №810/2646/16

адміністративне провадження №К/9901/12112/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімон Н.М., -

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2646/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУ Нацполіції) про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ГУ Нацполіції

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2016 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та незаконними дії ГУ Нацполіції від 03 червня 2016 року № 29/Щ-297 щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи та зобов'язати ГУ Нацполіції здійснити таку виплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, а у подальшому - в Нацполіції, був звільнений зі служби в Нацполіції через хворобу, оскільки згідно з висновком Медико-соціальної експертної комісії (далі -МСЕК) він втратив працездатність на 70% у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, йому встановлено ІІ групу інвалідності, а відтак ОСОБА_1 має право на одержання одноразової грошової допомоги, що передбачена законом, а відповідач протиправно відмовляє йому у виплаті цих коштів соціальної допомоги.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 23 вересня 2016 року задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що статтею 99 Закону України від 02 липня 2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) передбачено положення, є аналогічними положенням Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII), відповідно до яких розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги,а саме: в разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб. Відтак Держава послідовно реалізує політику щодо соціального захисту працівників органів внутрішніх справ, а в подальшому й працівників Національної поліції, шляхом виплати їм одноразової грошової допомоги у розмірах, визначених законом, в разі визначення їм інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ чи поліції.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 листопада 2016 року скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з тих самих мотивів, що й суд першої інстанції, проте скасував постанову остатнього з огляду на те, що даний спір предметно підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, тобто розгляд і вирішення справи у суді першої інстанції здійснений неповноважним судом.

14 грудня 2016 року ГУ Нацполіції звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не дослідив підстави виникнення захворювання позивача та помилково послався на норми Закону № 565-XII, який втратив чинність. Також апеляційний суд не дослідив порядки та умови виплати одноразової грошової допомоги, а також розмір такої допомоги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з березня 1997 року.

Наказом ГУ Нацполіції від 06 листопада 2015 року № 591 о/с (зі змінами внесеними наказом від 13 листопада 2015 року № 619 о/с) підполковника поліції ОСОБА_1, інспектора відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи Управління ДАІ звільнено з посади згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року в запас Збройних сил за пунктом 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).

24 листопада 2015 року наказом ГУ Нацполіції від 24 листопада 2015 року № 11 о/с ОСОБА_1, підполковника міліції, на підставі пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону № 580-VIII та наказу ГУ Нацполіції від 13 листопада 2015 року № 4 о/с, прийнято на службу в поліції в порядку переатестування на посаду інспектора з присвоєнням йому спеціального звання підполковник поліції, з 07 листопада 2015 року.

20 січня 2016 року Наказом ГУ Нацполіції № 13 о/с (зі змінами внесеними наказом від 24 травня 2016 року № 229 о/с) ОСОБА_1, старшого інспектора Баришівського відділення поліції Переяслав-Хмельницького відділу поліції звільнено зі служби в поліції з постановкою на військовий облік через хворобу.

За даними виписки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0451397 від 25 квітня 2016 року позивач є інвалідом другої групи з 25 квітня 2016 року, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби.

Позивач звернувся до ГУ Нацполіції із заявою, якою просив провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності.

Листом від 03 червня 2016 року № 29/Щ-297 відповідач відмови у такому призначенні з посиланням на те, що законодавством не передбачена виплата одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності якої стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7 листопада 2015 року набрав чинності Закон № 580-VIII.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850, Постанова № 850 відповідно).

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII Постановою № 850 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (далі - МВС).

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом МВС від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом МВС від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку №4).

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів у частині наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону № 580-VIII. У зв'язку з цим необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплату одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом № 580-VIII, а не Законом № 565-XII, оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського.

Оскільки позивачу з 05 квітня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон № 580-VIII, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону № 580-VIII (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, вирішуючи спір по суті, суди мали виходили з того, що оскільки останнім місцем служби позивача було ГУ Нацполіції, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VIII, у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII та Порядку № 4.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на мотиви викладені у цій постанові.

Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки вирішуючи спір суди не застосували положення пункту 4 частини першої статті 97 та статті 99 Закону № 580-VIII, які підлягали застосуванню до вказаних правовідносин, тому на думку колегії суддів ухвалене рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Національної поліції в Київській області від 03 червня 2016 року № 29/Щ-297 щодо непризначення та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, як інваліду ІІ групи відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі, визначеному статтею 99 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату) в порядку, передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду