Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №809/1275/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2018 року

Київ

справа №809/1275/17

адміністративне провадження №К/9901/29223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Бруновська Н.В., Костів М.В.)

у справі 809/1275/17

за позовом ОСОБА_2

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

25 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2017/00680 від 14.09.2017 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2017/000670/1 від 14.09.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Митниця безпідставно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України (далі - МК України) та за наявності всіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 19.10.2017 позов задовольнив повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем були надані всі необхідні документи, які надавали змогу Митниці визначити митну вартість товарів; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.01.2018 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також через неподання документів (про фактичну оплату автомобіля), що підтверджують рівень митної вартості товарів, Митницею правомірно прийнято картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

При цьому в касаційній скарзі позивач зазначив, що розрахунок за автомобіль було здійснено готівкою, що підтверджується рахунком-фактурою №000718 та листом продавця №09-015 від 13.09.2017, у зв'язку заявлена митна вартість автомобіля та метод її визначення підтверджені необхідними документами, що свідчить про відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Митниця надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2017 позивач придбав у нерезидента транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Renault», модель «Megane», який був у користуванні, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 1598 куб. см, що підтверджується договором купівлі-продажу № 000718 від 06.09.2017.

З метою митного оформлення зазначеного автомобіля 12.09.2017 декларант ФОП ОСОБА_3 звернувся до митниці з електронною митною декларацією №206010/2017/416478, в якій митна вартість була визначена за ціною договору (контракту).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу № 000718 від 06.09.2017; декларацію про походження товару № 0380 від 06.09.2017, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА20903/2017/17651 від 08.09.2017, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 18.10.2012 та № НОМЕР_3 від 01.10.2017, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами № 1388455 від 08.09.2017, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні.

У зв'язку з ненаданням повного переліку документів (зокрема, платіжних документів про сплату вартості автомобіля) Митниця 12.09.2017 направила декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

14.09.2017 з огляду на ненадання декларантом запитуваних документів Митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла картку відмови № UA206000/2017/00680 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2017/000670/1.

Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало ненадання позивачем документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Джерелом інформації є каталог Schwackeliste I/2017 ст.922 з коригуванням на 9 місяць 2017 року. Початкова вартість - 7217 євро (каталог - 7950 євро). Відсоток зменшення згідно з актом про митний огляд - 10 відсотків. Митна вартість 7217 x 0,9 = 6495 євро.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції з урахуванням змісту договору купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 та рахунка-фактури №09-015 дійшов висновку, що вказані документи підтверджують лише вартість автомобіля, а не її фактичну сплату, тому за відсутності інших документів про сплату вартості автомобіля, у тому числі банківських платіжних документів, Митниця правомірно прийняла оскаржувані картку відмову та рішення про коригування митної вартості товарів.

Між тим, колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас згідно з частиною першою вказаної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина третя статті 77 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, наявні в них договір купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 №000718 та рахунок-фактура від 13.09.2017 №09-015 оформлені на німецькій мові, при цьому їх переклад відсутній, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи з поданих документів, зокрема факту наявності/відсутності сплати вартості автомобіля готівкою, як зазначає позивач.

У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції про протиправність прийнятих Митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, як і суду апеляційної інстанції про правомірність останніх є передчасними, оскільки суди не дослідили належним чином наявні в матеріалах справи докази та не з'ясували всіх обставин справи.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають наведеним вимогам статті 242 КАС України та підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити зміст договору купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 №000718 та рахунка-фактури від 13.09.2017 №09-015 на предмет з'ясування факту оплати позивачем вартості автомобіля, запропонувавши сторонам надати належним чином оформлений переклад вказаних документів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова