ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №812/538/17

адміністративне провадження №К/9901/38250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - ОСОБА_1,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (суддя Басова Н.М.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді Гайдар А.В., Василенко Л.А., Ястребова Л.В.)

у справі №812/538/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"

до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання висновку про перерахування надмірно сплачених грошових коштів зі сплати земельного податку,

У С Т А Н О В И В:

10 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог шляхом їх збільшення від 16 квітня 2017 року, до Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу, що втілилась у ненаданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн 00 коп., про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн 00 коп., просив зобов'язати відповідача з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн. 00 коп. та про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що на виконання своїх податкових зобов'язань згідно поданої декларації до Відповідача здійснено нарахування зі сплати земельного податку за період з травня 2014 року по 2016 рік включно в загальній сумі 12 289 869,65 грн. Станом на 30 січня 2017 року за ним рахується передплата з земельного податку на загальну суму 12 289 869,65 грн.

04 жовтня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 14 листопада 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність податкового органу, що втілилась у ненаданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн. 00 коп., про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп. та зобов'язано податковий орган з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) грн. 00 коп. та надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 3 000 000 (три мільйони) грн. 00 коп.

04 грудня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

05 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного Суду України відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/538/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

16 січня 2018 року справа №812/538/17 надійшла на адресу Вищого адміністративного Суду України.

14 березня 2018 року справу №812/538/17 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/38250/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за кодом 05763797, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, як платник податків перебуває на обліку в контролюючих органах з 09 липня 1993 року за №5584/15, з 23 червня 2015 року зареєстровані зміни №1 до Статуту Товариства згідно з якими місцезнаходженням Товариства зазначено: Україна, 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б.

До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, з 16 вересня 2016 року на виконання Розпорядження Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 08 вересня 2016 року №47-р «Щодо передання платників податків» Товариство переведено на обслуговування до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є податковий орган (відповідач у справі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у безстроковому користуванні Позивача знаходяться земельні ділянки, які розташовані у м. Луганську, що підтверджується належним чином засвідченими копіями державних актів на право користування землею серія Б №008970 від 1985 року, серія Б №008891 від 1980 року, серія Б №007502 від 1979 року, серія Б №095 063 від 1990 року, рішень виконавчого комітету Луганської міської ради депутатів працюючих Луганської області: №249/9 від 10 травня 1965 року, №267 від 21 травня 1966 року та №9/1 від 07 січня 1969 року.

Вирішуючи спір у справі суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", що зумовило висновок про те, що з 14 квітня 2014 року на території Луганської області розпочалась антитерористична операція, яка не завершилась до теперішнього часу.

Позивач у відповідності до вимог Податкового кодексу України у період з травня 2014 року по грудень 2016 року своєчасно сплачував податок за землю на загальну суму 12 289 869,65 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, звітних та уточнюючих податкових декларацій та інтегрованою карткою платника земельного податку з юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався наданим податковим законодавством правом на повернення надміру сплаченого земельного податку юридичних осіб і 30 січня 2017 року подав відповідачу заяву про перерахування на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб, в розмірі 7 000 000 грн. та заяву від 28 лютого 2017 року про перерахування на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб, в розмірі 3 000 000 грн., отримання заяв підтверджується копією Журналу вхідної кореспонденції Жовтневого відділення Луганської ОДПІ за 2017 рік.

21 лютого 2017 року та 27 березня 2017 року позивачем направлено до контролюючого органу запити щодо стану виконання вказаних заяв про повернення надмірно сплачених грошових коштів, які отримані відповідачем.

Оцінюючи спірні правовідносини суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач будь-якої відповіді або висновку про перерахування на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачених коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб, позивачу не надав, що зумовило висновок про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання висновку про перерахування надмірно сплачених грошових коштів зі сплати земельного податку.

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправну бездіяльність відповідача обумовлений здійсненим судами попередніх інстанцій системним аналізом положень статей 20, 21 Податкового кодексу України.

Оцінюючи спір у частині права позивача, як платника земельного податку на повернення надміру сплачених сум суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень пункту 17.1 статті 17, статті 43 Податкового кодексу України, якими встановлені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та за положеннями яких помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу за умови подання заяви про таке повернення із зазначенням напряму перерахування коштів незалежно від виду бюджету на підставі

Висновку контролюючого органу про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів з відповідного бюджету у який такі кошти були зараховані.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Суди попередніх інстанцій дослідили процес повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, який регламентується Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок).

Суди попередніх інстанцій встановили наявність у позивача права на повернення надмірно сплаченого податку, яке зумовлене наявністю всіх необхідних умов, а саме місцем розташування земельних ділянок у м. Луганську, яке є тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-8, відсутністю податкового боргу у платника податку, що підтверджується довідками про відсутність заборгованості із податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС, долученими до матеріалів справи, поданням заяв про протягом 1095 днів від дня помилково та/або надміру сплаченої суми 30 січня 2017 року та 28 лютого 2017 року про повернення надміру сплаченого земельного податку юридичних осіб на суму 7 000 000 грн. та суму 3 000 000 грн. за період з травня 2014 року по грудень 2016 року відповідно з зазначенням напряму перерахування надмірно сплачених грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства, який відкритий в банківській установі, розташованої на контрольованій території.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач виконав всі вимоги податкового законодавства та набув право на повернення надмірно сплачених грошових коштів з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 грн. та 3 000 000 грн.

Податковий орган вимоги статті 43 Податкового кодексу не виконав, чим допустив протиправну бездіяльність, що обумовило висновок судів попередніх інстанцій про те, що належним захистом порушених прав позивача є зобов'язання відповідача з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про перерахування на розрахунковий рахунок Товариства надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з земельного податку юридичних осіб у розмірі 7 000 000 грн. та 3 000 000 грн.

Суд визнає неприйнятним доводи податкового органу з посиланням на пункт 8 Порядку, якими доводить, необхідність погодження висновків з відповідними місцевими фінансовими органами, а згідно з пункту 24-1 розділу VІ Бюджетного кодексу України таке погодження необхідно отримати від Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, яка листом від 13 березня 2017 року №03/01-20-461 повернула без погодження висновки, надіслані Луганською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області та погоджується з оцінкою доказів судів попередніх інстанцій у цій частині.

Суди попередніх інстанцій встановили, що висновки повернуті листом Департаменту фінансів Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 13 березня 2017 року №03/01-20-461 у зв'язку з тим, що на той час Департаменту фінансів не надані повноваження щодо погодження висновків на повернення коштів згідно з п.24-1 розділу VІ Бюджетного кодексу України та дійшли до висновку про те, що вказані обставини не можуть ставитись в залежність виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України податковим органом, оскільки доказів тому, що взагалі ці висновки щодо повернення позивачу надмірно сплачених грошових коштів відповідачем підготовлені, представник відповідача суду не надав.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №812/538/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф. Ханова

І.А. Гончарова

І.Я. Олендер