Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №821/496/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №821/496/16

адміністративне провадження №К/9901/1769/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №821/496/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року (головуючий суддя - Василяки Д.К) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року (головуючий суддя - Романішина В.Л.,судді: Запорожан Д.В., Шляхтицький О.І.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 44 о/с від 06 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції за ст.77 ч.1 п.6 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, а також наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 28 від 30.03.2016;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Управління превентивної діяльності в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області;

1.3. стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції у Херсонській області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.04.2016 року, а також за період часу перебування позивача на службі з 11.02.2016 року по 19.02.2016 року та час перебування на лікарняних у період з 29.02.2016 року по 07.03.2016 року та з 09.03.2016 по 18.03.2016.

2. Позовна заява мотивована тим, що на момент видання відповідачем оскаржуваного наказу фактично відсутній правовий акт, на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено. Крім того, наказ № 299 від 28.03.2016 про проведення службового розслідування видано відповідачем під час перебування позивача на лікарняних, а саму перевірку проведено одноособово. Після проведення перевірки відповідачем видано наказ № 28 від 30.03.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невихід на службу без поважних причин у період з 11.02.2016 року по 19.02.2016 року та звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України". При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що у вказаний період він перебував на роботі.

Крім того, відповідно до пункту 2 Наказу ГУНП в Херсонській області № 28 від 30.03.2016 ОСОБА_1 не нарахували грошове забезпечення за періоди з 11.02.2016 по 19.02.2016, з 29.02.2016 по 07.03.2016, з 09.03.2016 по 18.03.2016.

Зазначив, що з наказом ГУНП в Херсонській області № 28 від 30.03.2016 його було ознайомлено лише 06.04.2016 року.

Крім того, вказаний наказ видано в період перебування ОСОБА_1 на лікарняному, що є безумовною підставою для його скасування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, позов задоволено частково.

Суд постановив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 44 о/с від 06 квітня 2016 року в частині дати звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції.

Вважати ОСОБА_1 звільненим з лав Національної поліції з 14 квітня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем доведено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, наслідком чого стало звільнення його зі служби в поліції. Видача оскаржуваного наказу про звільнення позивача у період перебування його на лікарняному є підставою лише для зміни дати звільнення, а не поновлення його на посаді.

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу,в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Дисциплінарне стягнення накладено на позивача із порушенням місячного строку, передбаченого Законом України «Про дисциплінарний статут ОВС України».

9.2. Акт про відмову у наданні ОСОБА_1 пояснень складено неправомірно, оскільки у телефонному режимі позивач повідомив, що не може в той день прийти і надати пояснення, оскільки здійснює догляд за хворою дитиною, та вказав, що одразу після виходу із лікарняного готовий надати такі пояснення.

9.3. Перебування позивача на роботі період з 11.02.2016 по 19.02.2016 року підтверджується відміткою «до роботи приступив» на лікарняному листі №234, проставленою підполковником ОСОБА_6

9.4. Судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином довідки про перебування позивача на лікарняному №122 і №134, а також лист начальника Департаменту охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації, у якому зазначено, що лікарняні листи №122 і №134 видані на законних підставах та відповідають вимогам наказу МОЗ України від 13.11.2001 №455. Спеціальне візування лікарняних, виданих іншими лікувальними закладами, у лікарні ДУ «ТМО МВС України в Херсонській області» для підтвердження їх достовірності не передбачено і не проводиться.

9.5. Судами не надана правова оцінка висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України №21-212а14 від 01.07.2014 року, про те, що зміна судом дати звільнення не може вважатися належним способом захисту порушеного права.

10. Аргументи, викладені у запереченнях на касаційну скаргу:

10.1. Початком перебігу строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності слід вважати день затвердження висновку про службову перевірку.

10.2. Відмітка «до роботи приступив» на лікарняному листі №234, проставлена підполковником ОСОБА_6 вранці 11.02.2016 року, проте вже через годину позивач був відсутній на робочому місці.

10.3. Посилання позивача на те, що акт про відмову у наданні ОСОБА_1 пояснень складено неправомірно, є необгунтованими, оскільки ОСОБА_1 міг направити пояснення поштою, проте цього не зробив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. ОСОБА_1 з 07 листопада 2015 року призначений на посаду інспектора Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Херсонській області.

12. 28 березня 2016 року в УПД ГУНП в Херсонській області надійшов рапорт начальника відділу управління превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області підполковника поліції ОСОБА_6. про відсутність на робочому місці інспектора превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_1 без поважних причин з 11.02.2016р. по 19.02.2016р.

13. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області №299 від 28.03.2016р. «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом, викладеним в рапорті ОСОБА_6.

14. В ході проведення службового розслідування встановлено, що інспектор управління превентивної діяльності ГУНП в Херсонській області майор поліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19 лютого 2016 року, тому що ним не надані будь-які документи, які б підтверджували поважність відсутності його на робочому місці в зазначені дні.

15. 28.03.2016р. начальником відділу УПД ГУНП підполковником поліції ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_3, ОСОБА_4 складено акт про відмову надати пояснення, відповідно до якого, ОСОБА_1 в телефонному режимі запропоновано надати пояснення щодо встановлених в ході проведення службового розслідування обставин, на що він відмовився. При цьому, пояснив, що всі лікарняні листи він надав керівнику відділу УПД.

16. За результатами перевірки 30.03.2016р. Головним управлінням національної поліції в Херсонській області винесено наказ №28 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП», відповідно до якого за грубе порушення службової дисципліни, п.1. ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 1,7 Дисциплінарного статуту ОВС України, вчинення дій, що виразилося у відсутності на службі без поважних причин 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19 лютого 2016 року, інспектора УПД ГУНП України в Херсонській області майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію». Начальнику УФЗБО не нараховувати грошове забезпечення інспекторові УПД ГУНП майору поліції ОСОБА_1 за 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 29 лютого та 1, 2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 березня 2016 року.

17. Наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 06.04.2016р. №44 о/с майора поліції ОСОБА_1 - інспектора управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Херсонській області звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.6 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Конституція України.

18.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18.2. Стаття 43. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

19. Кодекс адміністративного судочинства України.

19.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Кодекс законів про працю України.

20.1. Частина 3 статті 40. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

20.2. Частина 1 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

20.3. Стаття 240-1. У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

21. Закон України «Про Національну поліцію».

21.1. Пункт 1 частини 1 статті 18. поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

21.2. Стаття 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

21.3. Пункт 6 частини 1 статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

22. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» №3460-IV від 22.02.2006 року.

22.1. Стаття 1. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

22.2. Стаття 2. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

22.3. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед іншого, може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

22.4. Стаття 16. Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у праві про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

23. Інструкція про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 р.

23.1. Пункт 2.1. Підставами для проведення службового розслідування є порушення службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

23.2. Пункти 5.3, 5.4. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

24. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2001 №1005/6196.

24.1. Пункт 1.9. Листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) переважно за місцем проживання чи роботи. У разі вибору особою лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються за наявності заяви-клопотання особи, погодженої з головним лікарем обраного лікувально-профілактичного закладу, або його заступником, засвідченої підписом та круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу.

24.2. Пункт 1.11. При стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування.

24.3. Пункт 2.22. Тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров'я. У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

Порядок видачі довідки у разі захворювання та травми; у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї, хворою дитиною, дитиною віком до трьох років та дитиною-інвалідом до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною; при карантині; у зв'язку з вагітністю і пологами; на період санаторно-курортного лікування має відповідати вимогам цієї Інструкції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 06 квітня 2016 року № 44 о/с позивача було звільнено зі служби 06 квітня 2016 року, тобто, в день, коли він перебував на лікарняному.

За правилами частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Колегія суддів зазначає, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

Встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, та ухваливши рішення про зміну дати звільнення, суди неправильно застосували положення частини першої статті 235 КЗпП України, відповідно до якої у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі, а відтак закон у таких випадках не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, у тому числі шляхом зміни дати звільнення працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14.

Враховуючи наведене, вірним способом захисту порушених прав позивача є скасування наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 44 о/с від 06 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції за ст.77 ч.1 п.6 та поновлення позивача на посаді інспектора Управління превентивної діяльності в Головному управління Національної поліції в Херсонській області, яку він обіймав до винесення оскаржуваного наказу про звільнення.

28. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 28 від 30.03.2016 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника ГУНП», суди попередніх інстанцій встановили, що вчинення ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, що виразилося у відсутності його на службі без поважних причин 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19 лютого 2016 року, підтверджено наявними в матеріалах справи актами про відсутність ОСОБА_1 на службі, а також це підтвердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

В цій частині доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів, що, в силу вимог статті 341 КАС України не підлягає дослідженню судом касаційної інстанції.

Стосовно доводів позивача про пропуск встановленого статтею 16 Закону України «Про дисциплінарний статут ОВС» місячного строку накладення дисциплінарного стягнення з дня, коли про проступок стало відомо начальнику, суди попередніх інстанцій встановили, що висновок службового розслідування за фактом невиходу на роботу ОСОБА_1 затверджений начальником ГУНП в Херсонській області 30.03.2016р., тоді як оскаржувані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності №28 та про звільнення №44 о/с винесені відповідачем 30.03.2016р. та 06.04.2016р., тобто в межах строків, встановлених частиною 2 статті 16 Дисциплінарного статуту ОВС.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

29. В частині стягнення середнього заробітку за період часу перебування позивача на службі з 11.02.2016 року по 19.02.2016 року, судами попередніх інстанцій встановлено факт відсутності позивача на роботі в ці дати, а тому підстави для виплати йому середньої заробітної плати за вказані дні - відсутні.

30. В частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

31. Пунктом 6 Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Зважаючи, що в ході судового розгляду суд дійшов висновку про скасування наказу про звільнення та поновлення ОСОБА_1 на службі в органах національної поліції, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення позивача зі служби.

Разом з тим, враховуючи, що в силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості збирати, досліджувати та надавати оцінку доказам (в даному випадку - довідкам про заробітну плату та її складові, тощо), справа в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час перебування на лікарняних у період з 29.02.2016 року по 07.03.2016 року та з 09.03.2016 по 18.03.2016 колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що відповідно до висновку службового розслідування позивачем надані неналежним чином оформлені довідки по догляду за дітьми за 29 лютого, 1, 2, 3, 4, 7, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 березня 2016 року. Зокрема, при оформленні документів порушені вимоги п.1.9, п.1.11, п.2.22 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2011р. №1005/6195, та вимоги п.3.1, п.3.2 наказу УМВС від 27.09.2010р. №418 «Про порядок госпіталізації та амбулаторного лікування працівників ОВС».

Разом з тим, судами не досліджено та не надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, наданими позивачем на спростування вищенаведеного висновку, а саме: лист заступника директора Департаменту охорони здоров'я Херсонської обласної державної адміністрації від 08.04.2016 року №С-313/зв, у якому зазначено, що лікарняні листи №122 і №134 видані на законних підставах та відповідають вимогам наказу МОЗ України від 13.11.2001 №455, а також лист начальника державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Херсонській області» від 07.04.2016 року №33/42=194, в якому зазначено, що порядок видачі листка непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною регулюється Наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 та Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2011р. №1005/6195, спеціального порядку візування лікарняних (довідок) у лікарні ДУ «ТМО МВС України по Херсонській області», які видані іншими медичними закладами для підтвердження їх достовірності не передбачено і не проводиться.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскільки в силу вимог статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази та встановлювати обставини, які не були встановлені та досліджені судами попередніх інстанцій, справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

33. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

34. У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

35. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

36. Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року - скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Херсонській області № 44 о/с від 06 квітня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції за ст.77 ч.1 п.6 у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Управління превентивної діяльності в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області.

5. Справу в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції у Херсонській області середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.04.2016 року по дату поновлення на роботі, та середньої заробітної плати за час перебування на лікарняних у період з 29.02.2016 року по 07.03.2016 року та з 09.03.2016 по 18.03.2016 - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

7. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх