Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м.Київ

справа №804/7703/16

адміністративне провадження №К/9901/17967/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (судді: Лукманова О.М., Божко Л.А., Круговий О.О.) у справі №804/7703/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області), Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП України в Дніпропетровській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03.10.2016 №13о/с в частині звільнення її в запас Збройних сил за п.п. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015; поновити її на посаді оперуповноваженого ГУ МВС України в Дніпропетровській області та зобов'язати ГУ НП України в Дніпропетровській області розглянути її кандидатуру для зайняття рівнозначної посади у відповідності до п.9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», про що видати відповідний наказ.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Дніпропетровській області №13о/с від 03.10.2016 в частині звільнення у запас Збройних сил за п. 64 «г» майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року, поновлено позивача на посаді оперуповноваженого ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Провадження в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ НП України в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття рівнозначної посади у відповідності до п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та видачі відповідного наказу закрито.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що на підставі різних наказів, однак з однієї і тієї ж підстави (скорочення штатів) ГУ МВС України у Дніпропетровській області двічі протиправно було звільнено її з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС, чим порушено вимоги трудового законодавства.

Так зауважує, що відповідачем не вжито заходів для забезпечення працевлаштування її на службі в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясовано наявність у неї наміру подальшого проходження служби в Національній поліції та не запропоновано ані аналогічну, ані нижчу посаду, ніж ту, яку вона обіймала в органах внутрішніх справ. Крім того, зазначає, що на момент звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що відповідач був обізнаний.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважають доводи позивача безпідставними, а постанову суду апеляційної інстанції такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 проходила на службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС.

З травня 2015 року ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.

20 жовтня 2015 року позивач звернулася до МВС України із заявою про прийняття її на службу до ГУ НП України в Дніпропетровській області на посаду, рівнозначну займаній нею в органах внутрішніх справ України.

Однак, у відповідь на таку заяву, ГУ МВС України в Дніпропетровській області листом від 11.01.2016 за №1/Р-888/Бр ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення її з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 за №485о/с.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі №804/898/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, вищевказаний наказ було скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Дніпропетровській області. В частині зобов'язання ГУ НП України в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття рівнозначної посади у відповідності до п.9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ судом було відмовлено.

На виконання вищеозначеного судового рішення ГУ МВС України в Дніпропетровській області наказом від 03.10.2016 за №13о/с було скасувало наказ від 06.11.2015 №485о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновило її на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Дніпропетровській області.

Водночас, цим же наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області було повторно звільнено ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з корупцією управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в Дніпропетровській області за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання ГУМВС в Дніпропетровській області процедури звільнення та порушення вимог трудового законодавства.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивачем не було подано заяви або рапорту на проходження подальшої служби в поліції безпосередньо до ГУ НП в Дніпропетровській області, що позбавляє її права бути працівником новоствореного органу, а відтак, - дійшов висновку, що звільняючи позивача з посади та з органів внутрішніх справ через скорочення штатів, відповідач діяв правомірно.

Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо процедури звільнення позивача, а рішення суду апеляційної інстанції вважає помилковим, виходячи з такого.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII, зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон № 580-VIII опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з пунктом 10 ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Порядок проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 64 "г" Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до пункту 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Відповідно до абзацу 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування.

Верховний Суд також зауважує, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Верховний Суд також зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 2401 КЗпП, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновком Дніпропетровського окружного адміністративного суду про необхідність визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області №13о/с від 03.10.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних сил за п. 64 «г» та необхідність поновлення її на посаді оперуповноваженого ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження по справі не є предметом касаційного оскарження.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням вищенаведеного постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець