Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.09.2018 року у справі №826/18952/14
Ухвала КАС ВП від 04.10.2018 року у справі №826/18952/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №826/18952/14

адміністративне провадження №К/9901/8100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року у складі судді Саніна Б. В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у складі колегії суддів Кучми А. Ю., Аліменка В.О., Безименної Н. В. у справі № 826/18952/14 за позовом Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

03 грудня 2014 року Дочірнє підприємство «Пілснер Україна» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 29 серпня 2014 року № 120326552209 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 833 653 грн., в тому числі 5 222 433 грн. за основним платежем та 2 611 217 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №120326552209 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 672 623 грн., в тому числі 5 338 098 грн. за основним платежем та 1 334 525 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, позовні вимоги Підприємства задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 29 серпня 2014 року № 120326552209 та №120326552209.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій висновувалися з принципу персональної відповідальності платника податків, встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, а відтак відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

05 травня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на грубе порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139, статті 185, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 Податкового кодексу України. Відповідач вказує на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки окремим доказам, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

13 травня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №826/18952/14 із Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Кошіль В. В.).

08 червня 2015 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

07 липня 2016 року справа №826/18952/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

10 листопада 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ та сформовано колегію суддів для розгляду справи (суддя-доповідач Острович С. Е.).

14 квітня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ та сформовано колегію суддів для розгляду справи (суддя-доповідач Борисенко І. В.)

24 січня 2018 року справу №826/18952/14 передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРОПУ за номером 25396329, з 17 січня 2003 року взято на податковий облік відповідачем у цій справі, та є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у червні-липні 2014 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань, серед іншого, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2014 року № 735/26-55-22-09/25396329 (далі - акт перевірки).

29 серпня 2014 року заступником начальника податкового органу на підставі акта перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням - рішенням № 120326552209 за порушення положень статті 185, пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 833 653 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 5 222 433 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 611 217 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням №120426552209 за порушення положень статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.2, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 672 623 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 5 338 098 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 334 525 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.

В основу збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за ІІІ-ІV квартал 2012 року та за 2013 рік на загальну суму 5 338 098 грн., податку на додану вартість за п'ятнадцять місячних звітних податкових періодів 2012-2013 років на загальну суму 5 222 433 грн.

Перегляд касаційної скарги здійснюється Судом в межах доводів касаційної скарги, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга податкового органу містить у собі дві групи доводів.

Щодо ненадання належної оцінки судами попередніх інстанцій доказам у справі та обґрунтування нереальності господарський операцій з іншими контрагентами - Товариствами з обмеженою відповідальністю «Летавіца», «Екрю», «БК Гефест Альянс», «Гран Тайм» з посиланням на наявність кримінального провадження та податкову інформацію.

Щодо ненадання належної оцінки доказів (Товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс», «Торенія»)

Податковим органом у касаційній скарзі доводиться, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано належної оцінки вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к про засудження ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України за вчинення фіктивного підприємництва шляхом створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Старксервіс»; ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі № 758/9746/14-К по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України за вчинення фіктивного підприємництва шляхом створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія»; почеркознавчому дослідженню документів Товариство з обмеженою відповідальністю «Торенія», проведеного в межах кримінального провадження, де встановлено, що підписи виконано на досліджених документах іншою посадовою особою;

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за наслідком господарський операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старксервіс» сформовано витрати за ІІІ квартал 2012 року, ІІІ квартал 2013 року та за ІV квартал 2013 року а також сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за відповідні періоди. Підставою визначення сум витрат та розміру податкового кредиту стало отримання від контрагента маркетингових, консультаційних та транспортних послуг.

За наслідком отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія» маркетингових та транспортних послуг позивачем визначено суму витрат за ІІІ-ІV квартали 2012 року, за ІІІ-ІV квартали 2013 року сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Оцінюючи спірні правовідносини у цій частині спору, суд першої інстанцій взагалі не надав їм жодної оцінки, а суд апеляційної інстанції не врахував наявність підстав звільнення від доказування відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції), встановлених вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к та не оцінив правове значення ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі № 758/9746/14-К. Посилання суду апеляційної інстанції на рішення Вищого адміністративного суду України, якими оцінені інші обставини є неприйнятними з точки зору відсутності процесуальних підстав його застосування до спірних відносин.

Сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Так само, судами попередніх інстанцій не надано оцінки як доказу почеркознавчому дослідженню документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торенія», проведеного в межах кримінального провадження, з точки зору його належності, допустимості та достовірності, що суперечить вимогам щодо оцінки доказів, які регламентовані положеннями статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції).

Відтак, доводи податкового органу щодо неповної оцінки судами спірних правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» та «Старксервіс» є прийнятними.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю «Летавіца», «Екрю», «БК Гефест Альянс», «Гран Тайм».

Нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами доводиться фактом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 32014100000000036 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Крім того, податковим органом вказується на наявність протоколу допиту посадових осіб та засновників Товариства з обмеженою відповідальності «Грант Тайм» зазначеного суб'єкта господарювання.

Верховний Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку, в силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не оцінено як доказ протокол допиту посадових осіб та засновників Товариства з обмеженою відповідальності «Трант Тайм» з точки зору його належності, допустимості та достовірності. Податковий орган посилався на цей доказ як в акті перевірки, так і в запереченнях на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінку усім зібраним доказам у справі.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі № 826/18952/14 скасувати.

Адміністративну справу № 826/18952/14 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер