Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №825/634/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 травня 2018 року

справа №825/634/17

адміністративне провадження №К/9901/4554/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді Бородавкіної С.В. від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М., від 04 липня 2017 року у справі № 825/634/17 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання незаконними та стягнення вимог, стягнення матеріальних та моральних збитків,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - управління, відповідач у справі) про визнання незаконними та скасування вимог про сплату боргу від 14 січня 2011 року та від 19 березня 2014 року, стягнення з відповідача матеріальних збитків та за моральні страждання в сумі 186991 грн., з мотивів протиправності формування вимог та наявності підстав для реалізації конституційного права на відшкодування шкоди за рахунок Держави.

20 квітня 2017 року ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за адміністративним позовом позивача та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

15 травня 2017 року ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву позивача залишено без розгляду, з посиланням на положення пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок подання позовної заяви з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду за умови, що суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції висновувався на положеннях статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України, обізнаності позивача про спірні вимоги про сплату боргу та оскарження їх в адміністративному порядку, визнанні необґрунтованими посилань позивача на те, що він є пенсіонером з обмеженими матеріальними статками та не міг скористатися державною програмою про безоплатну вторинну правову допомогу.

04 липня 2017 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишено без змін. В абзацу першому резолютивної частини ухвали зазначено «ухвалу Черкаського районного суду Чернігівського окружного адміністративного суду», що доводить про наявність описки, яка не впливає на оцінку вирішеного судами попередніх інстанцій процесуального питання та розгляд касаційної справи по суті.

08 грудня 2017 року позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, якою, посилаючись на порушення судами прямих норм статей 140-144 Конституції України, просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року, та прийняти рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач посилається на те, що ухвалами судів попередніх інстанцій його позбавлено права на звернення до суду.

28 грудня 2017 року матеріали касаційної скарги передані до Верховного Суду.

14 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду, після усунення позивачем недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалах цього Суду від 03 січня 2018 року та 01 лютого 2018 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу № 825/634/17 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

26 лютого 2018 року справа № 825/634/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

Управлінням Пенсійного фонду в Деснянському районі м. Чернігова 14 січня 2011 року було винесено вимогу про сплату боргу № 258, з повідомленням-розрахунком № 112, якою від позивача у справі вимагалось сплатити заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 783,66 гривні. Зазначену вимогу позивач оскаржив до управління 19 січня 2011 року, що підтверджується копією претензії. Таким чином, позивач дізнався про винесення органом пенсійного фонду вимоги про сплату боргу від 14 січня 2011 року № 258 одразу після її винесення.

Рішенням відповідача у справі від 20 січня 2011 року № 236/03, вищевказану вимогу залишено без змін. За розглядом подальших скарг позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України винесено рішення від 11 лютого 2011 року № 865/10, а Пенсійним фондом України винесено рішення від 20 квітня 2011 року №8030/09-10, якими вимогу Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі м. Чернігові від 11 січня 2011 року № 258 залишено без змін.

Вимога про сплату боргу від 11 січня 2011 року № 258 була пред'явлена до примусового виконання та, як свідчить постанова державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 08 листопада 2012 року, позивач у справі сплатив суму заборгованості, визначену у вищевказаній вимозі.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у справі 19 березня 2014 року було винесено вимогу № Ф-5 про сплату позивачем у справі заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 807,54 гривень. Згідно корінця вимоги від 19 березня 2014 року № Ф-5 зазначена вимога отримана особисто позивачем 19 березня 2014 року, про що свідчить його підпис. Тобто, позивач дізнався про порушення своїх прав саме в момент отримання вказаної вимоги.

Відповідно до відтиску штемпеля Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву до суду позивачем подано 18 квітня 2017 року.

Під час розгляду адміністративних справ, суди мають керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права.

Положеннями частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з частиною першою статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У відповідності до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За правилами пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо вона подана з порушенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що посилання позивача та його представника на ту обставину, що позивач у справі є пенсіонером з обмеженими матеріальними статками, що свідчить про те, що він не міг скористатись державною програмою про безоплатну вторинну правову допомогу, а відповідно і звернутися вчасно з адміністративним позовом є безпідставним з наступних підстав.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" визначено зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, зокрема, вторинної.

Безоплатну вторинну правову допомогу, надають утворені за рішенням Міністерства юстиції центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які відповідно до зазначеного Закону діють з 01 січня 2013 року в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

З 01 січня 2013 року центри забезпечують надання безоплатної вторинної правової допомоги лише особам, до яких застосовано адміністративне затримання та арешт; підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та слідства; особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; особам, у справах яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою. Надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим категоріям осіб, до яких віднесений і позивач у справі, які згідно із Законом мають право на таку допомогу, з інших питань, забезпечувалось поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

Отже, починаючи із 2015 року, позивач у справі мав право на отримання вторинної правової допомоги, як особа з обмеженими матеріальними статками, однак звернувся за вказаною допомогою лише в 2017 році, що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю від 02 лютого 2017 року.

Таким чином, суди попередньої інстанції прийшли до правильного висновку, що наведені обставини ніяким чином не перешкоджали позивачу у справі звернутись до суду із даним позовом у строки, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому не можуть бути визнані поважною причиною пропуску таких строків.

Суд вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду у складі судді від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі суддів від 04 липня 2017 року у справі № 825/634/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Васильєва

В.П.Юрченко