Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №818/522/16

провадження №К/9901/8685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М.І.,

суддів: Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньомусудовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 818/522/16

за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі також - ГТУЮ у Сумській області), Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі також - Зарічний ВДВС Сумського МУЮ) про скасування наказу та поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду,прийняту 08 червня 2016 року у складі головуючого судді Соколова В.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду,постановлену 26 липня 2016 рокуу складі колегії суддів: головуючого - Зеленського В.В., суддів: Чалого І.С., П'янової Я.В.,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у Сумській області № 778/04 від 29 березня 2016 "Про звільнення ОСОБА_2." та поновити ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для його звільнення слугувало службове розслідування, яке проведене не об'єктивно, доказів його вини у вчиненні дисциплінарного проступку, що потягло за собою звільнення, комісією, яка проводила розслідування, не встановлено. Таким чином, за твердженням позивача, він не має жодного відношення до підроблення постанов про закінчення виконавчих проваджень. Особа (особи), винна в підробці в ході службового розслідування не встановлена (встановлені).

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 8 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував наказ Головного територіального управління юстиції у Сумській області № 778/04 від 29 березня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2.».

Поновив ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2016 року ОСОБА_2 призначено на посаду старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

29 березня 2016 року Наказом № 778/04 «Про звільнення ОСОБА_2.» позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із припиненням державної служби відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця, передбаченої статтею 17 Закону України «Про державну службу».

Підставами для винесення наказу про звільнення вказано акт про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_2, подання виконуючого обов'язки заступника начальника Сумського МУЮ начальника Зарічного ВДВС ОСОБА_3

Не погодившись із вищезазначеними діями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наказ ГТУЮ у Сумській області № 778/04 від 29 березня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2.» є протиправним, у зв'язку з чим ОСОБА_2 підлягає поновленню на посаді старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості правової підстави для звільнення позивача в оскаржуваному наказі зазначено пункт 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент прийняття оскарженого наказу). Цією нормою передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

В свою чергу, у частині другій статті 14 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII«Про державну службу» (далі Законі № 3723-XII) законодавець визначив ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців, вказавши, що крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 КЗпП), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Таким чином, законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави припинення державної служби.

Разом з тим порядок застосування таких заходів впливу у Законі № 3723-XIIне передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП (стаття 149).

У частині другій статті 17 Закону № 3723-XIIнаведено текст присяги державного службовця такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Судами встановлено, що метою проведення службового розслідування стала необхідність з'ясування чи мав місце факт недодержання законодавства про державну службу в частині неухильного виконання Конституції, законів та інших нормативно-правових актів України, невиконання або неналежного виконання державним службовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що заподіяло значну матеріальну шкоду громадянинові, антикорупційного законодавства, ознак кримінальних правопорушень в діях старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_2

За результатами службового розслідування було складено Акт від 29 березня 2016 року.

Із вказаного Акту службового розслідування вбачається, що при проведенні перевірки за даним фактом ОСОБА_3 встановлено, що на адресу відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області 17 лютого 2016 року надійшли дві постанови від 25 грудня 2015 року про звільнення майна з-під арешту та припинення розшуку, підписані старшим державним виконавцем ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_4 та затвердженів.о. начальника ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_3 і печаткою ВДВС Сумського МУЮ. Оглядом фотокопії даної постанови встановлено, що підпис на постанові та на супровідному листі, ОСОБА_3, на його думку, не належить. Також, з пояснення ОСОБА_4 вбачається, що проставлений у постанові підпис державного виконавця Міснік В.М., також, їй не належить. Отже, з викладеного вбачається, що постанови від 25 грудня 2015 року про звільнення майна з-під арешту та припинення розшуку автомобілю HYUNDAI SANTA FE, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, містять ознаки службової підробки та стали підставою для перереєстрації даного транспортного засобу на іншу особу, що спричинило значну матеріальну шкоду та порушення прав стягувачів по виконавчим провадженням відносно ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади стало відомо, що операції по вилученню обтяження даного транспортного засобу здійснено державним виконавцем ОСОБА_6 19 лютого 2016 року. Службовий кабінет ОСОБА_6 - 205, разом з нею в цьому кабінеті працюють старші державні виконавці Шевченко Володимир Володимирович та Козирь Олена Володимирівна.

Для з'ясування, чи мав місце факт недодержання законодавства про державну службу в частині неухильного виконання Конституції та законів України ОСОБА_2, відібрано пояснення у працівників Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7 Крім того, відібрані пояснення від ОСОБА_6, яку звільнено із займаної посади 29 лютого 2016 року та ОСОБА_4 - головного спеціаліста відділу організації та контролю за виконанням рішення Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області. Оглянуто матеріали виконавчих проваджень №47438285, №33744075, №37532813 з примусового виконання виконавчих документів відносно ОСОБА_5, журнали розносної книги для місцевої кореспонденції. Крім цього, сформовано повні відомості дій користувачів ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за період з 25 грудня 2015 року по 17 березня 2016 року; витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади відносно боржника ОСОБА_5 та витяги щодо вчинених відносно майна ОСОБА_5 дій у даному реєстрі.

По факту винесення та направлення даних постанов до відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витребувані пояснення.

В поясненнях зазначено, що підписи в даних постановах їм не належать, постанови ОСОБА_4 не виносила, ОСОБА_3 не затверджувались. Крім того, згідно журналу розносної книги для місцевої кореспонденції вказані постанови зареєстрованими не значаться.

З метою з'ясування правових наслідків вищевказаних постанов від 25 грудня 2015 року в.о. начальником Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_3 на адресу відділу управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області 16 березня 2016 року направлено запит з проханням повідомити особу, на яку зареєстровано на даний час автомобіль HYUNDAI SANTA FE, н.з. НОМЕР_1.

На зазначений запит цього ж дня отримано відповідь про те, що вищевказаний автомобіль знято з розшуку 17 лютого 2016 року на підставі постанови про зняття з розшуку ВП №37532813 від 25 грудня 2015 року та постанови про звільнення майна боржника з-під арешту ВП №33744075 від 25 грудня 2015 року, видані старшим державним виконавцем Міснік В.М. Станом на 16 березня 2016 року зазначений автомобіль перереєстровано на гр. ОСОБА_8, н.з. НОМЕР_2.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади відносно боржника ОСОБА_5 встановлено, що 19 лютого 2016 року державним виконавцем Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_6 у даному Реєстрі вилучено обтяження №12834830, №15332887 на підставі заяв про реєстрацію змін обтяження рухомого майна № 300, 301 від 19 лютого 2016 року (заяви підписані державним виконавцем ОСОБА_6 за допомогою електронного цифрового підпису о 15-33 та 15-31 години відповідно). Вказані арешти накладені на майно боржника ВДВС Сумського МУЮ по ВП №33744075 (перебуває на виконанні у старшого державного виконавця ОСОБА_7) та ВП №47438285 (перебувало на виконанні у старшого державного виконавця Товстого В.В.).

Підставою для вилучення обтяження №12834830 зазначено постанову про звільнення майна з-під арешту №33744075 від 19 лютого 2016 року.

Підставою для вилучення обтяження №15332887 зазначено постанову про закінчення виконавчого провадження №47438285 від 01 лютого 2016 року. Оглядом даних виконавчих проваджень встановлено, що вказані постанови в них відсутні. Крім того, в.о. начальника Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_3 про їх існування нічого не відомо. Також, встановлено, що виконавче провадження №47438285 завершено 05 травня 2015 року.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за період з 25 грудня 2015 року по 17 березня 2016 року старшим державним виконавцем ОСОБА_2 здійснено перегляд виконавчих проваджень відносно ОСОБА_5 15 лютого 2016 року, 18 лютого 2016 року, 19 лютого 2016 року (о 15-20 годин). Державним виконавцем ОСОБА_6 перегляд даних виконавчих проваджень здійснено 11 січня 2016 року. При цьому, виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 ні у державного виконавця ОСОБА_6, ні у старшого державного виконавця ОСОБА_2 (що підтверджується його поясненням) не перебувають та не перебували.

З відповіді на запит управління поліції охорони у Сумській області 19 лютого 2016 року вбачається, що кабінет № 205, в якому працюють державні виконавці ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 поставлено на сигналізацію о 15-59 години під паролем ОСОБА_7

ОСОБА_6, яку звільнено із займаної посади 29 лютого2016 року, у своїх поясненнях зазначила, що заяви про вилучення обтяжень у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 19 лютого 2016 року, а також постанови про звільнення майна з-під арешту та зняття транспортного засобу з розшуку від 25 грудня 2015 року не створювались нею та електронно-цифровим підписом не засвідчувались. Також, у поясненні зазначено, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 у неї на виконанні не перебували, її паролі доступу до інформаційної мережі Міністерства юстиції України були відомі ОСОБА_2, з роботи пішла 19 лютого 2016 року приблизно о 15-10, ключ від реєстрів залишився у її комп'ютері.

З поясненьОСОБА_7 вбачається, що постанови про звільнення майна з-під арешту та зняття транспортного засобу з розшуку від 25 грудня 2015 року нею також не виносились, на виконанні у ОСОБА_7 перебувало до 11 березня 2016 року виконавче провадження №33744075 про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Сведбанк». З роботи пішла 19 лютого 2016 року приблизно о 15-10 разом з ОСОБА_6, в кабінеті залишався старший державний виконавець ОСОБА_2 З пояснення вбачається, що код від кабінету могли знати колеги по кабінету (ОСОБА_6 та ОСОБА_2.).

Згідно з поясненнями старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_2 у нього на виконанні виконавчі провадження відносно ОСОБА_5 не перебували. Виконавче провадження ВП №37532813 про стягнення коштів з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Мрія» згідно поясненнями ОСОБА_2 лише обліковується за ним в ЄДРВП, дане виконавче провадження перебувало у нього на виконанні до 20 лютого 2014 року, після чого передано державному виконавцю Курочці І.І., що підтверджується актом прийому-передачі від 20 лютого 2014 року, який наявний у матеріалах виконавчого провадження.

У своїх поясненнях на адресу начальника Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_9 від 21 березня 2015 року, ОСОБА_2 зазначив, що обтяження на рухоме майно боржника ОСОБА_5 19 лютого 2016 року вилучені саме ним на прохання особи, прізвища якого він назвати не може, бо його переконували, що борги ОСОБА_5 відносно ТОВ «Мрія» та ПАТ «Сбедбанк» повністю погашені. Державні виконавці ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також в.о. начальника Зарічного ВДВС Сумського МУЮ ОСОБА_3, з пояснень ОСОБА_2, не мають жодного стосунку до зняття вищевказаних обмежень з майна ОСОБА_5

Разом з тим, в поясненнях від 17 березня 2016 року, наданих позивачем на адресу голови комісії з службового розслідування ОСОБА_10, ОСОБА_2 повністю заперечував свою причетність до зняття обтяжень на рухоме майно ОСОБА_5, що також підтвердив в своїх поясненнях в ході судового розгляду справи, зазначивши при цьому, що пояснення від 21 березня 2015 року були написані ним під тиском безпосереднього керівника.

За результатами службового розслідування було зроблено висновок, що ОСОБА_2 під паролем ОСОБА_6 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна з використанням електронного цифрового підпису останньої здійснено вилучення обтяжень рухомого майна ОСОБА_5

В результаті системного аналізу доказів які містяться в матеріалах справиколегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі докази не можуть безумовно свідчити про вчинення саме ОСОБА_2 дій з вилучення записів про обтяження рухомого майна ОСОБА_5

Так, висновки службового розслідування ґрунтуються, в основному, на поясненнях ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в своїх поясненнях лише припускають, що вилучення записів про обтяження рухомого майна ОСОБА_5 міг здійснити ОСОБА_2, використовуючи їх коди доступу, оскільки вони не були свідками безпосереднього вчинення останнім таких дій.

Доводи відповідача про те, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за період з 25 грудня 2015 року по 17 березня 2016 року старшим державним виконавцем ОСОБА_2 здійснено перегляд виконавчих проваджень відносно ОСОБА_5 15 лютого 2016 року, 18 лютого 2016 року, 19 лютого 2016 року (о 15-20 годин), також судом відхиляються, оскільки вони не вказують на вчинення позивачем дій по вилученню записів про обтяження рухомого майна ОСОБА_5

Крім того з матеріалів справи вбачається,що в.о. начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми ГТУЮ у Сумській області 21 березня 2016 року звернувся до начальника Сумського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області із повідомленням про кримінальне правопорушення за фактами службового підроблення. Підставою для звернення із таким повідомленням послугували викладені вище обставини.

Однак, станом на день прийняття оскарженого наказу, результати розгляду зазначеного повідомлення про злочин були відсутні.

Верховний Суд зазначає, що рішення компетентних державних органів за результатами розгляду зазначеного повідомлення про вчинення злочину мало бути обов'язково враховано при проведенні службового розслідування відносно ОСОБА_2 Будь-які висновки комісії з проведення службового розслідування без врахування результатів розгляду зазначеного повідомлення про злочин є передчасними.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про задоволення позовних вимог, оскільки є всі правові підстави для визнання наказ ГТУЮ у Сумській області № 778/04 від 29 березня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_2.» протиправним, та поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого державного виконавця Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Сумській областізалишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець