Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.08.2018 року у справі №804/19572/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2018 року

Київ

справа №804/19572/14

адміністративне провадження №К/9901/6568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я.В., суддів: Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А. від 05 лютого 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Сфера» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2014 року Приватне підприємство «Сфера» (далі - позивач, ПП «Сфера») звернулось до суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11 листопада 2014 року №0000622201 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «Сфера» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на суму 685 559, 00 грн., у тому числі за основним платежем на 455 039, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 227 520, 00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені відповідачем у акті перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, є помилковими, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з неправильним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих до перевірки первинних документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11 листопада 2014 року №0000622201.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «НВП «Євробудстандарт» з огляду на документальне підтвердження фактичного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором суборенди, здійснення розрахунків за ним та використання отриманих послуг в межах здійснення власної господарської діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 23 жовтня 2014 року №251/04-10-22-01-30344629 документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Сфера» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Євробудстандарт» (далі - ТОВ «НВП «Євробудстандарт», Товариство) за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Сфера» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит в сумі 455 039, 00 грн., в тому числі за травень 2014 року.

Висновки контролюючого органу обґрунтовані тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ «НВП «Євробудстандарт» не відбувалися у дійсності, оскільки відповідно до акта перевірки останнього реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «НВП «Євробудстандарт» та його контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджено у зв'язку із незнаходженням Товариства за податковою адресою.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2014 року №0000622201, яким ПП «Сфера» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в загальному розмірі 685 559, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 455 039, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 227 520, 00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи по суті позовних вимог, господарські правовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «НВП «Євробудстандарт» відбувались на підставі договору суборенди об'єктів нерухомості.

Вказаний договір було укладено позивачем у межах своєї господарської діяльності, основним видом якої є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується копіями належно оформлених первинних документів, зокрема, акта приймання-передачі орендованого майна, яким зафіксовано факт передачі об'єкту оренди; актів підтвердження користування орендованим приміщенням, якими зафіксовано надання послуг по суборенді згідно умов договору; податкових накладних, суми податку на додану вартість за якими включено позивачем до податкового кредиту за травень 2014 року та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до декларації з ПДВ за травень 2014 року.

Розрахунок за отримані послуги здійснено у безготівковій формі, що підтверджено копіями платіжних доручень.

На момент складання податкових накладних контрагент ПП «Сфера» - ТОВ «НВП «Євробудстандарт» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, які, в свою чергу, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «НВП «Євробудстандарт» безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки відповідно до акта перевірки цього контрагента від 10 липня 2014 року №153/08-27-22-05/38912951 не встановлено реальності господарських правовідносин з третіми особами. Крім того, вказує на неможливість виконання ним зобов'язань щодо надання позивачу нерухомого майна в оренду у зв'язку із відсутністю прав на нього, а також на його передачу в суборенду.

10. У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

11.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності, відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Доводи відповідача про те, що судами не встановлено безпосереднього власника нерухомого майна, що передавалося ТОВ «НВРП «Євробудстандарт» в суборенду позивачу, та чи надавав власник майна згоду на передачу його в суборенду, не є такими, що заслуговують на увагу, оскільки під час апеляційного розгляду справи встановлено, що майно передано контрагенту позивача його власниками - ТОВ «Скай-ЛТД», ТОВ «Фокус» на підставі договорів оренди майна. В свою чергу, умовами договорів між ТОВ «НВРП «Євробудстандарт» та відповідно ТОВ «Скай-ЛТД» й ТОВ «Фокус» передбачена можливість передачі майна в суборенду без письмової згоди орендодавця.

20. Встановивши обставини, що 10 липня 2014 року ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки №153/08-27-22-05/38912951 контрагента позивача ТОВ «НВП «Євробудстандарт», а не акт перевірки, як зазначає відповідач, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу, що посилався на зазначений документ як на підставу для висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки такий акт лише констатує певні обставини, пов'язані з встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових (уповноважених) осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), та не може нівелювати право позивача на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

21. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом, за якими було сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

23. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

24. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року слід залишити без задоволення.

26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

27. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі №804/19572/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду