Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №820/1608/17

адміністративне провадження №К/9901/3400/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження

касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (головуючий суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Бартош Н.С., судді: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування п. 16 (п.п. 16.1-16.3) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р. про скасування рішень про видачу посвідок на постійне проживання, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просила скасувати п. 16 (п.п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р. про скасування рішень про видачу посвідок на постійне проживання.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що прибула до України у 1993 році відповідно до Угоди, укладеної між Урядом ГУМВ Соціалістичної республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 р. Згодом позивач залишилась на постійне проживання в Україні. Вперше, 13.08.2004 р. ГІРФО ГУМВС України в Київській області та вдруге, 14.07.2008 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області позивача було документовано посвідками на постійне проживання в Україні. В квітні 2017 року позивач звернулась до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про обмін посвідки у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку, на яку отримала оформлену листом відповідь, де було зазначено, що згідно наказу ДМС України №209 посвідку скасовано. Позивач вважає згаданий наказ незаконним і необґрунтованим, прийнятим без належних на то підстав, і тому просить скасувати цей наказ в частині, що стосується позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року позов ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення задоволено.

3.1. Скасовано п. 16 (п. п. 16.1.-16.3.) наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р. про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо гр. СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, ЄДРПОУ 37508470) на користь громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3(61105, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень 00коп. ).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки він прибув до України в 1993 році, а Закон України "Про імміграцію" прийнятий 07 червня 2001 року, передбачив набуття дозволу на імміграцію позивача в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень. При наданні вперше 13.08.2004 р. позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області проводило перевірку законності залишення її на постійне проживання на території України та керувалося положеннями Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону ГУ ДМС України в Харківській області обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про перевірку матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, на підставі якого ДМС України Наказом №290 від 20.11.2016 року скасовано як рішення ВГІРФО ГУ МВС в Київській області від 13.08.2004 року та УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 14.07.2008 р. про документування посвідками на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 820/1608/17 залишено без задоволення.

5.1. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. по справі № 820/1608/17 за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення залишено без змін.

6. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив, що посилання апелянта, в якості підстави обґрунтованості прийнятого ним рішення, на вимоги п. 2.9 Порядку № 681, судова колегія вважає безпідставною, оскільки ця норма регламентує розгляд заяви громадянина про отримання посвідки на постійне проживання, тоді як позивач звернулась до державного органу з питання обміну посвідки при досягненні нею 45-річного віку. Колегія суддів зазначила, що ні вказаною нормою Закону, а ні жодною іншою нормою законодавства України не передбачено підставою для прийняття органом міграційної служби рішення про визнання недійсною посвідки на постійне проживання чи скасування дозволу на імміграцію, пропуск заінтересованою особою шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

7. Державна міграційна служба України, 13 листопада 2017 року, звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 820/1608/17 (касаційне провадження № К/800/38204/17).

8. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі № 820/1608/17 та направити справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

9. В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна міграційна служба України вказує на те, що судом помилково не взято до уваги те, що на момент звернення позивача до ВГІРФО ГУМВС України в Київській області з клопотанням про надання посвідки не було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до п. 4 розділу V Закону України «Про імміграцію», оскільки позивач звернувся після передбаченого вказаною нормою шестимісячного терміну.

10. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зазначену касаційну скаргу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Позивач, громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_3, у 1993 році прибула до України відповідно до Угоди, укладеної між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 р. Згодом позивачка залишилася на постійне проживання в Україні.

12. 13.08.2004 року ГІРФО ГУ МВС в Київській області, а надалі 14.07.2008 року УГІРФО ГУМВСУ в Харківській області позивача було документовано безстроковою посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХР№18428.

13. 01.04.2017 року позивач звернувся з заявою щодо обміну посвідки на постійне місце проживання до ГУ ДМС України в Харківській області.

14. Наказом ДМС України №290 від 20.11.2016 року зокрема п.16 на підставі висновку УДМС у Київській області від 19.10.2016 року стосовно ОСОБА_3, скасовано повністю рішення відділу ГІРФО ГУМСВ України в Київській області від 13.08.2004 р. та УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 14.07.2008 р. про документування посвідками на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Видані на підставі цих рішень посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 13.08. 2004 р. та серії НОМЕР_2 від 14.07.2008 р. визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню. Начальнику ГУДМС у Харківській області ОСОБА_5 за місцем проживання іноземця забезпечено вилучення вказаних у підпункті 16.2 пункту 16 цього наказу посвідок на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

15. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Абзац 3 пункт 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносини): вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичною Республікою В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

17. Абзац 6 статті 1 Закону України "Про імміграцію": посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

18. Пункт 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок №251, в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин): для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1-4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

19. Пункт 15 Порядку №251: для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

20. Пункт 2.9 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 № 681 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2013 р. за № 1335/23867 (далі - Наказ №681, в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин): за результатами розгляду заяви протягом семи днів з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки.

21. Пункт 18 Порядку №251: посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України)

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

26. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 341 КАС України).

27. Надаючи оцінку висновкам, викладеним в рішеннях суду першої та апеляційної інстанції, та доводам, викладеним в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про порушення Харківським окружним адміністративним судом та Харківським апеляційним адміністративним судом норм процесуального права при ухваленні судових рішень з огляду на наступне.

28. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги позивача виходили з того, що на момент звернення позивача до ВГІРФО ГУМВС України в Київській області з клопотанням про надання посвідки було передбачено оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до п. 4 розділу V Закону України «Про імміграцію», разом з тим, недотримання позивачем передбаченого вказаною нормою шестимісячного терміну не є підставою для скасування вже виданої посвідки на постійне проживання.

29. Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки згідно Порядку №251 посвідка на постійне проживання може бути скасована суб'єктом владних повноважень лише у випадку скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію". Інших підстав для скасування вже виданої посвідки на постійне проживання діюче законодавство не передбачає.

30. Між тим, суди попередніх інстанцій при розгляді даної адміністративної справи в якості підстав скасування відповідачем спірної посвідки посилались на недотримання позивачем передбаченого абзацом 3 пункту 4 розділу V "Прикінцевих положень" Закону України "Про імміграцію" шестимісячного терміну для звернення із заявою для отримання посвідки без попереднього отримання дозволу на імміграцію.

31. Проте, спірний наказ Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 р., що є предметом оскарження в цій справі, не містить посилань на вищезазначені обставини, а лише вказує на наявність висновку УДМС у Київській області від 19.10.2016 року стосовно ОСОБА_3, оцінку якому не надано судами попередніх інстанцій.

32. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази.

33. Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої та другої інстанції судових рішень) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

34. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

35. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої та другої інстанції судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. Керуючись статтями 341, 343-345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

37. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - задовольнити.

38. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року - скасувати.

39. Направити адміністративну справу №820/1608/17 за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

40. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа