Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №804/16510/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №804/16510/14

адміністративне провадження №К/9901/8981/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року у складі судді Озерянської С.І. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 у складі суддів Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., Поплавського В.Ю. у справі №804/16510/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

08 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу №0000262340 від 19 грудня 2011 року в повному обсязі, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 104 030 грн. та податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року за №0004862202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 676836 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 338418 грн. та №0004912202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 40919 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 лютого 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, повністю задоволений позов Товариства, скасовані податкові повідомлення - рішення від 19 грудня 2011 року №0000262340, від 04 червня 2014 року №0004862202 та №0004912202.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, відповідні витрати і податковий кредит визнані судами попередніх інстанцій сформованими платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

30 червня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, при цьому не зазначає у чому полягають такі порушення, невірну оцінку доказів внаслідок не врахування обставин викладеним податковим органом в акті перевірки, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

02 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №804/16510/14 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

24 липня 2015 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач зазначає, що касаційною скаргою наведені доводи, які не були предметом дослідження під час перевірки, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

15 жовтня 2015 року справа №804/16510/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №804/16510/14 та матеріали касаційної скарги К/9901/8981/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33811506, перебуває на податковому обліку з 06 лютого 2006 року, є платником податку на додану вартість з 08 лютого 2006 року.

Податковим органом у листопаді 2011 року проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 06 грудня 2011 року № 865/233/338 (далі акт перевірки від 06 грудня 2011 року), на підставі якого згідно пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (без визначення підпункту) керівником податкового органу 19 грудня 2011 року прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000262340, яким за порушення пункту 198.2 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 цього кодексу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 104030 грн.

Оцінюючи склад та доведеність податкового правопорушення покладеного в основу зменшення розміру від'ємного значення за вересень 2011 року суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що доказів завищення залишку від'ємного значення податковим органом не надано, в акті перевірки не зазначено жодних посилань, розрахунків, висновків, які б описували та свідчили про факт завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 104 030 грн., а тому таке порушення є недоведеним.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність складу податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України та вважає неможливим прийняти посилання податкового органу на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року.

Податковим органом у квітні-травні 2014 року проведено планову виїзну перевірку Товариства зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 20 травня 2014 року №296/22-02/33811506 (далі акт перевірки від 20 травня 2014 року).

Керівником податкового органу 04 червня 2014 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки від 20 травня 2014 року.

Податковим повідомленням-рішенням №0004912202 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 40919 грн. за порушення положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0004862202 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 676836 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 338418 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкових правопорушень податковий орган вбачає у здійсненні збиткової операції на експорт, нереальності господарських операцій між позивачем та ПНВП «Форт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробудкомпані» Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром ТК» та нереальність господарських операцій з Приватним підприємством «Енергоконтруктор», Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-2000», Товариством з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік», Товариством з обмеженою відповідальністю «Устіна-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Ентоп», по яким отримано акти перевірок від інших державних податкових інспекцій.

Між Товариством, як замовником та ПНВП «Форт», як Генеральним підрядником 08 липня 2013 року укладено та виконано договір генерального підряду, з додатковою угодою до нього від 09 липня 2013 року, виконання робіт підтверджується графіком виробництва і фінансування робіт, на підставі щомісячних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідок про вартість робіт (форми КБ-3), складених з дотриманням всіх обов'язкових реквізитів для даного виду первинних документів, загальним журналом робіт, журналом зварювальних робіт, журналом бетонних робіт, журналом авторського нагляду, фактом проведення розрахунків за виконані роботи у повному обсязі.

Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпробудкомпані» укладено та виконано договори підряду від 05 грудня 2013 року №05/12-2013смр та від 10 грудня 2013 року №18/12-2013смр, предметом яких є влаштування котловану, ґрунтової подушки, фундаментів та зворотної засипки на об'єкті будівництва: «Адміністративна будівля Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» та роботи по будівництву цього об'єкта, виконання яких підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними, журналом авторського нагляду, загальним журналом робіт, журналом бетонних робіт, здійсненням оплати в безготівковій формі.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеспром ПК» 09 серпня 2012 року укладено та виконано договір, предметом якого є проведення робіт, пов'язаних з організацією експертиз та інших видів оцінок, виконаних з ціллю державної експертизи проекту по будівництву цеха по виробництву сухих будівельних сумішей та під'їзних шляхів до заводу Товариства, в акредитованих службах (центрах), що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, податковою накладною та Експертним висновком.

Позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рігель-Вік» укладено та виконано договір №19/04/11 від 19 квітня 2011 року на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів в міжнародному та міжміському сполученні, що підтверджується наданими договорами-заявками, актами здавання-прийняття робіт, банківськими виписками, податковими накладними, журналом-ордером і відомістю по рахунку 631.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю НПП «Ептон» укладено договори підряду №36 та №37 від 01 серпня 2012 року, на виконання яких надані акти здавання прийняття виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні, журнал-ордер і відомість по рахунку 631.

Взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж-2000» підставі договору №06/02 від 06 лютого 2012 року, з Приватним підприємством «Енергоконструктор» на підставі договору №177РН від 12 жовтня 2011 року, підтверджені актами здавання прийняття виконаних робіт, банківськими виписками, податковими накладними, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Устіна-Груп» підтверджені договорами - заявками, актами здавання прийняття виконаних робіт, банківськими виписками, податковими накладними.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 стаття 139 ст.185, статей 188, 189, 198, 201 Податкового кодексу України, та дійшли висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування Товариством відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів включені до податкового кредиту.

Аналізуючи правила формування бюджетного відшкодування встановлені положеннями пункту 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Оцінюючи спір у частині невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та дослідивши акт перевірки, дійшли висновку про те, що обставини справи щодо невідповідності договірних цін при здійснені позивачем експортних операцій рівню звичайних цін не були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки.

Відхиляючи позицію податкового органу, суди попередніх інстанцій встановили неправильність за будь-яких умов методу обчислення податку у цій частині, а саме те, що, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару, висновуючись на аналізі пунктів 39.1, 39.2, 39.14 статті 39 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби не надавав запит платнику податку про обґрунтування рівня договірних цін, що доводить порушення відповідачем визначення звичайної ціни відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковим органом не доведено належними засобами доказування того, що ціна реалізації позивачем товару на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт поставки товарів (послуг) за означеними правочинами відповідачем не заперечується, підтверджується дослідженнями акту перевірки та первинними документами долученими до матеріалів справи, поставка позивачем таких товарів (послуг) за цінами, нижче звичайних, відповідачем не виявлена та не доведена, про не включення позивачем до складу договірної (контрактної) вартості будь-яких сум коштів, що передані платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг, відповідачем актом не зазначено та під час перевірки не встановлено.

Посилання відповідача на різне правове навантаження значення господарської діяльності в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та статті 3 Господарського кодексу України є безпідставним, як з огляду на положення загально-правового принципу конкуренції загальних та спеціальних норм, за якими застосовується спеціальна норма та неправильне тлумачення за яким, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Визнання актом перевірки правочинів вчинених позивачем нікчемними, фіктивними, недійсними знаходиться за межами компетенції податкового органу, оскільки за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки (отримання) контрагентами позивача товару (продукції), виконання робіт, надання послуг та реалізації товару (продукції) в межах господарської діяльності Товариства.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами, дослідженням доказів під час судового провадження, підтверджений рух придбаної позивачем продукції (товару), робіт, послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлені судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), робіт, послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актами податкових інспекцій факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №804/16510/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер