Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.06.2025 року у справі №400/5306/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 року

м. Київ

справа № 400/5306/24

адміністративне провадження № К/990/4407/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Кравчука В.М. та судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України

до Миколаївської міської ради,

треті особи: Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслувальних видів спорту, Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка,

про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Миколаївської міської ради

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Скрипченка В.О., Коваля М.П. та Осіпова Ю.В. від 15 січня 2025 року

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2024 року заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України (далі - Мінмолодьспорту) звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 «Про перейменування Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з веслування академічного та відкриття відділення з веслування на байдарках і каное».

2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначав, що відповідач перетворив школу вищої категорії Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка (далі - СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка) в структурний підрозділ Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи з олімпійського резерву з веслування академічного без отримання згоди (погодження) від Мінмолодьспорту на оптимізацію спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл міста Миколаєва. Мінмолодьспорту в листі від 02 грудня 2021 року № 10417/4.5 не погодило Виконавчому комітету Миколаївської міської ради проєкт такого рішення, пославшись на те, що запропоноване об`єднання спортивних шкіл призведе до суттєвого збільшення навантаження на адміністративний персонал шкіл та суттєво погіршить умови проведення навчально-тренувальних занять.

Мінмолодьспорту наполягає на протиправності рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10, проте не вживає заходів для звернення до суду щодо оскарження рішення міської ради, виправдовуючи це відсутністю фінансування на сплату судового збору.

Прокурор набув право представляти інтереси держави в суді у сфері охорони дитинства у зв`язку з втратою закладом позашкільної освіти самостійного статусу; оскаржував рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 у справі № 915/93/23 в порядку господарського судочинства, проте Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 06 травня 2024 року закрив провадження у зазначеній справі у зв`язку з відступом Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 від правової позиції щодо господарської юрисдикції подібних спорів та вказівкою, що такі спори слід розглядати за юрисдикцією адміністративного суду. Після закриття провадження у справі № 915/93/23 Прокурор звернувся до Мінмолодьспорту та у найкоротший термін підготував цей позов.

3. Представник Мінмолодьспорту підтримав позовну заяву Прокурора, покликаючись на недотримання Миколаївською міською радою статті 48 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт» (далі - Закон № 3808-XII) та порушення права дітей на доступну і повноцінну позашкільну освіту спортивного профілю.

4. Миколаївська міська рада не визнала позов, у відзиві зазначала, що СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка не має належного фінансування з боку засновника, матеріально-технічної бази, а більшість тренерського складу та учнів спортивної школи за їх бажання переведені до відділення з веслування на байдарках і каное Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи з олімпійського резерву з веслувальних видів спорту (далі - СДЮСШОР з веслувальних видів спорту). Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту міста Миколаєва не відбулося, про що стверджує Прокурор.

Перейменована дитячо-юнацька спортивна школа з олімпійського резерву з веслувальних видів спорту згідно з наказом Мінмолодьспорту від 14 грудня 2021 року № 4843 «Про надання вищої категорії та статусу "спеціалізована" дитячо-юнацьким спортивним школам» набула статусу «спеціалізована» та є школою вищої категорії, тому отримання погодження у Мінмолодьспорту мало суто формальний характер.

Крім того, СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка не належить до комунальних навчальних закладів міста Миколаєва; її засновником є Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Україна» та Міська рада не приймала і не могла прийняти будь-яке рішення щодо припинення або реорганізації зазначеної спортивної школи.

Єдиною підставою непогодження у Мінмолодьспорту запропонованої оптимізації є незавершений процес прийняття до комунальної власності територіальної громади СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка; Миколаївська міська рада не приймала рішення про об`єднання спортивних шкіл.

5. Прокурор у відповіді на відзив вказував на те, що Миколаївська міська рада рішенням від 05 жовтня 2018 року № 41/73 надала згоду на прийняття СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка до комунальної власності з 01 вересня 2018 року та зараз школа підпорядковується Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, а прийняття рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 зумовлене неможливістю виконання в повному обсязі пунктів 2, 3 рішення Миколаївської міської ради від 05 жовтня 2018 року № 41/73 у зв`язку з наявністю несплачених боргів спортивної школи. Відповідач не заперечує, що фактично відбулося об`єднання двох спортивних шкіл, оскільки більшість тренерів та учнів СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка були переведені до новоутвореного відділення СДЮСШОР з веслувальних видів спорту.

Миколаївська міська рада не мала законних підстав приймати рішення про відкриття у СДЮСШОР з веслувальних видів спорту відділення з веслування на байдарках і каное без погодження з Мінмолодьспорту відповідно до норм пункту 12 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року № 993.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

7. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що СДЮСШОР з веслувальних видів спорту у складі двох відділень з академічного веслування та з веслування на байдарках і каное, а також СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка не припинені та не ліквідовані як юридичні особи. Директор СДЮСШОР з веслувальних видів спорту під час судового розгляду пояснив, що жодних обмежень чи погіршення навчально-тренувального процесу не відбулося; створено належну матеріальну базу для забезпечення потреб вихованців, що позитивно відображається на результатах освітньо-тренувального процесу, тому оскаржуваним рішенням не були порушені права дітей та молоді.

8. Мінмолодьспорту оскаржило рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

9. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2025 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов.

10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Миколаївська міська рада перейменувала школу та відкрила нове відділення в іншій спортивній школі, порушила заборону на скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту без згоди центрального органу виконавчої влади, передбаченої статтею 48 Закону № 3808-XII, та відкрила відділення з певного виду спорту у СДЮСШОР без погодження з Мінмолодьспорт, що не відповідає вимогам пункту 12 Положення № 993. Зміна назви СДЮСШОР з веслування академічного жодним чином не змінила її правового статусу та організаційно-правової форми й автоматично не позбавила спортивну школу відповідної вищої категорії, яка надана їй Мінмолодьспорту, і тому Міська рада мала дотримуватися регулювання, передбаченого Положенням № 993, для відкриття нових відділень з нових видів спорту. Суд погодився з доводами Прокурора та Мінмолодьспорту, що Миколаївською міською радою вчинено дії, спрямовані на фактичне зменшення кількості закладів позашкільної освіти спортивного профілю, та, як наслідок, на скорочення мережі комунальних закладів фізичної культури і спорту, що призвело до порушення прав дітей на доступну та повноцінну позашкільну освіту спортивного профілю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, Миколаївська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року.

12. Прокурор та Мінмолодьспорту подали відзиви, в яких просять касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частини другої статті 6 Закону України від 22 червня 2000 року № 1841-III "Про позашкільну освіту" (далі - Закон № 1841-III), частин другої і четвертої статті 55 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII "Про освіту" (далі - Закон № 2145-VIII), статті 48 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3808-XII "Про фізичну культуру і спорт" (далі - Закон № 3808-XII), пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), порушив положення частин третьої і четвертої статті 53, статті 55, частини восьмої статті 79, статей 122, 161, 171, пункту 4 частини першої статті 238, частини першої статті 240 КАС України, а також не врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (щодо закриття провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав), від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (щодо порядку обчислення строку звернення прокурора до суду в інтересах відповідного органу), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові), від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 (що акт індивідуальної дії вичерпується одноразовою реалізацією) та висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19, від 09 грудня 2019 року у справі № 821/921/17 (що правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки чи особи, які їх замінюють), від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20 та від 04 серпня 2022 року у справі № 160/5247/20 (що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування суб`єкта владних повноважень не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави), від 23 серпня 2022 року у справі № 380/7024/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 380/7550/22 та від 29 травня 2024 року у справі № 456/148/22 (щодо порядку обчислення строку звернення прокурора до суду в інтересах відповідного органу), від 30 січня 2024 року у справі № 420/10218/22 (що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування суб`єкта владних повноважень не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що Прокурор пропустив строк звернення до адміністративного суду, при цьому посилання на помилкове звернення з позовом до господарського суду не є поважною причиною для поновлення такого строку, що наявна ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06 травня 2024 року про закриття провадження у справі № 915/93/23, яка набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, є підставою для закриття провадження у цій справі.

Також апеляційний суд не перевірив належним чином повноваження представника Мінмолодьспорту та прийняв докази щодо статистичної звітності про діяльність позашкільних закладів освіти, подані останнім з порушенням строку, встановленого для їх подання, в яких викладено нові підстави позову. Оскаржуване рішення Миколаївської міської ради є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасоване.

14. Прокурор, покликаючись на правові позиції, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, зазначає, що дотримався досудової процедури звернення до Мінмолодьспорту, яке повідомило про відсутність фінансування на сплату судового збору, що вважає достатньою підставою для його звернення до суду з цим позовом. Захист права дітей на освіту, фізичну культуру та спорт є державним інтересом, що охоплює загальнодержавні дії та інтереси територіальної громади, а скорочення мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл є порушенням інтересів держави. Незгода суду з наведеною прокурором підставою для представництва інтересів держави у суді не є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц та постанові Верховного Суду від 29 лютого 2022 року у справі № 240/401/19.

Аналогічний позов вперше було подано до господарського суду у встановлений законом трирічний строк, відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 та від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18. Після зміни правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спору (з господарської на адміністративну), провадження у господарській справі було закрито; Прокурор звернувся до адміністративного суду, а суди першої та апеляційної інстанцій визнали поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, пов`язані зі зміною юрисдикції та тривалістю розгляду справи.

Закриття провадження господарським судом не перешкоджає розгляду справи в адміністративному суді, оскільки спори не є тотожними через різні юрисдикції, а особливий порядок передачі справи за належною юрисдикцією не застосовується до випадків закриття провадження у справі у суді першої інстанції.

Позиція Миколаївської міської ради у касаційній скарзі є непослідовною, оскільки просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, в якому суд дійшов висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Долучені Мінмолодьспорту до апеляційної скарги докази були отримані після ухвалення рішення судом першої інстанції, не змінили підстав позову та не мали визначального значення для вирішення спору. Скаржник не зазначає будь-яких висновків Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 6 Закону № 1841-III, частини другої та четвертої статті 55 Закону № 2145-VIII, статті 48 Закону № 3808-XII, тому Верховний Суд не має підстав переглядати правильність застосування зазначених норм.

15. Мінмолодьспорту у відзиві на касаційну скаргу покликається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (що факт незвернення компетентного органу до суду свідчить про неналежне виконання ним повноважень, що дає прокурору підстави для звернення до суду; також висновок про відсутність бюджетних асигнувань як підставу для звернення прокурора), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (що прокурор може представляти інтереси держави, якщо захист цих інтересів не здійснює компетентний орган або неналежним чином його здійснює; невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку кваліфікується як бездіяльність) та від 02 серпня 2023 року у справі № 925/1741/21 (що зміна висновків щодо юрисдикції спорів, подібних до цього, належали до адміністративної юрисдикції); у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 (що «інтереси держави» охоплюють широке коло законних інтересів, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора), від 23 грудня 2021 року у справі № 910/14944/13 (що зміна найменування юридичної особи не впливає на її правоздатність, оскільки залишається однією й тією ж особою з тим же ідентифікаційним кодом), від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18 (що зміна судової практики щодо юрисдикції справ не повинна бути перешкодою для доступу до суду).

Миколаївська міська рада скоротила заклад фізичної культури і спорту, а саме СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені Миколи Гуцаленка, без згоди Міністерства, що є порушенням статті 48 Закону № 3808-XII, за наявності незгоди Мінмолодьспорту в оптимізації шляхом об`єднання дитячо-юнацьких спортивних шкіл; відкрила відділення з веслування на байдарках і каное в СДЮСШОР з веслувальних видів спорту без погодження з Міністерством, що є порушенням пункту 12 Положення № 993.

Мінмолодьспорту зверталося до Офісу Генерального прокурора щодо вжиття заходів, але повідомило про відсутність можливості самостійного звернення до суду через обмеження у видатках на судовий збір.

Офіс Генерального прокурора дотримався процесуальних строків, оскільки спочатку звернувся до господарського суду, після зміни судової практики щодо юрисдикції спору та закриття провадження у справі подав позов до адміністративного суду, а суд першої інстанції визнав причини пропуску строку поважними. Позови, подані до господарського та адміністративного судів, не є тотожними, при цьому суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі з цієї підстави

Статистичні дані, долучені Міністерством на стадії апеляційного розгляду справи, були отримані після ухвалення рішення судом першої інстанції, що унеможливило їхнє попереднє подання, та зазначені дані лише розширювали наведені Прокурором показники та висвітлюють динаміку змін, а не наводять нові підстави позову.

Прокурор обрав належний спосіб захисту інтересів держави, оскільки Миколаївською міською радою було порушено встановлений законом порядок реорганізації спортивної школи.

Представники Міністерства мають повноваження, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

16. Миколаївська міська рада 04 лютого 2025 року подала касаційну скаргу.

17. Верховний Суд ухвалою від 24 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у справі.

18. Мінмолодьспорту 08 березня 2025 року, а Прокурор 11 березня 2025 року подали відзиви на касаційну скаргу.

19. Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2025 року призначив справу до розгляду у письмовому провадженні за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи з 02 червня 2025 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що СДЮСШОР з веслування академічного є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю комунальної власності Миколаївської міської ради.

21. 17 листопада 2021 перший заступник міського голови міста Миколаєва листом за № 8582/16.01-10/16//21 звернувся до Мінмолодьспорту з пропозицією про оптимізацію спортивних шкіл міста Миколаєва шляхом об`єднання за місцем розташування, зокрема, СДЮСШОР з веслування академічного та СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка з відділеннями веслування академічне, веслування на байдарках і каное у зв`язку з відсутністю у СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка власної спортивної бази та наявністю заборгованості із виплати заробітної плати.

22. Мінмолодьспорту листом від 02 грудня 2021 року № 10417/4.5 не погодило запропоновану оптимізацію спортивних шкіл, мотивувавши відмову тим, що об`єднання дитячо-юнацьких спортивних шкіл спричить суттєве збільшення навантаження на адміністративний персонал шкіл, що може призвести до неконтрольованого навчально-тренувального процесу та погіршить умови проведення навчально-тренувальних занять.

23. 14 грудня 2021 року Мінмолодьспорту прийняло наказ № 4843 «Про надання вищої категорії та статусу "спеціалізована" дитячо-юнацьким спортивним школам», яким, зокрема, СДЮСШОР з веслування академічного стала «спеціалізованою» та набула статус школи вищої категорії.

24. 28 липня 2022 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №13/10 «Про перейменування Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з веслування академічного та відкриття відділення з веслування на байдарках і каное» про те, що з метою всебічної реалізації державної політики в галузі фізичної культури і спорту, удосконалення і розвитку мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл в місті Миколаєві, вирішено:

- перейменувати Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву з академічного веслування на Спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву з веслувальних видів спорту;

- з 01 вересня 2022 року відкрити відділення з веслування на байдарках і каное в спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву з веслувальних видів спорту.

25. Відповідно до пункту 2.4 Статуту СДЮСШОР з веслувальних видів спорту, затвердженого наказом начальника управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради від 23 серпня 2022 року № 114, у структурі Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з веслувальних видів спорту (далі СДЮСШОР з веслувальних видів спорту) функціонує два відділення з академічного веслування та з веслування на байдарках і каное.

26. Після перейменування СДЮСШОР з веслування академічного на СДЮСШОР з веслувальних видів не змінено код ЄДРПОУ - 22440811.

27. 24 жовтня 2024 року на адресу Мінмолодьспорту надійшов лист Управління молоді та спорту Миколаївської обласної державної адміністрації від 15 жовтня 2024 року № 04-1175, яким надано статистичні звіти (форма № 5-ФК) СДЮСШОР з веслувальних видів спорт, та вбачається, що в 2021 році кількість вихованців і тренерів-викладачів нараховувала: з виду спорту «веслування академічне» 155 вихованців, 16 тренерів-викладачів; з виду спорту «веслування на байдарках і каное» 188 вихованців, 15 тренерів-викладачів; - разом 343 вихованці, 31 тренер-викладач. Водночас у 2023 році кількість вихованців і тренерів-викладачів зменшилась більше ніж удвічі, а саме: з виду спорту «веслування академічне» 80 вихованців, 8 тренерів-викладачів; з виду спорту «веслування на байдарках і каное» 75 вихованців, 7 тренерів-викладачів; - разом 155 вихованців, 15 тренерів-викладачі.

28. Прокурор, діючи в інтересах держави від імені Мінмолодьспорту, оскаржив у цій справі рішення відповідача про перейменування СДЮСШОР та відкриття в ній відділення з веслування на байдарках і каное.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

30. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

35. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до частини другої статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

37. Конституція України визначає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт третій частини першої статті 131-1).

38. Частина третя статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) деталізує, що прокурор може представляти інтереси держави, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а також у разі відсутності такого органу.

39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 роз`яснила, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк. Невжиття заходів протягом розумного строку кваліфікується як бездіяльність.

40. До того ж Велика Палата Верховного Суду у пункті 6.43 постанови від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 зазначила, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи суб`єкта владних повноважень про неможливість самостійного звернення до суду з позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт неподання таким суб`єктом позову, який відповідав би вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень. Це створює у прокурора обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

41. У справі, що розглядається, Прокурор не посилався лише на відсутність коштів, а на бездіяльність Мінмолодьспорту, що випливає з його обізнаності про порушення та неможливості самостійного звернення.

42. Факт того, що Мінмолодьспорту, знаючи про порушення інтересів держави та маючи повноваження, не звернулося до суду через відсутність фінансування на судовий збір, є достатньою підставою для кваліфікації його бездіяльності як "виключного випадку", що надає Прокурору право на представництво інтересів держави в суді; висновки судів попередніх інстанцій щодо цього є правильними.

43. Прокурор стверджував, що подав первісний позов до господарського суду (справа № 915/93/23) у січні 2023 року у межах строку позовної давності, керуючись діючими на той момент правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 813/1232/18 та від 09 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 про те, що спори щодо створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи належать до компетенції господарських судів. Прокурор слушно керувався цими висновками, подаючи позов до господарського суду.

44. Верховний Суд у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 826/10808/18, на яку посилається Прокурор, вказує, що об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі особи, можуть бути поважними причинами пропуску строку. До таких перешкод, зокрема, належать обставини, пов`язані з неправильним визначенням судової юрисдикції, якщо позивач діяв добросовісно та вжив усіх необхідних заходів для дотримання процесуальних вимог.

45. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій урахували факт звернення Прокурора до суду з позовом у встановлені строки, тривалість розгляду справи № 915/93/23 в порядку господарського судочинства, на яку сторона об`єктивно не могла вплинути, а також дії Прокурора після винесення судом у січні 2023 року рішення про закриття провадження через неналежність розгляду спору в порядку адміністративного судочинства, а саме, невідкладне подання ним позову у порядку адміністративного судочинства, суди дійшли обґрунтованого висновку, що сукупність цих обставин свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

46. Зміна судової практики щодо юрисдикції спору є об`єктивною перешкодою, на яку Прокурор не міг вплинути, оскільки застосування правових позицій Великої Палати Верховного Суду є обов`язковим.

47. Щодо невикористання спеціального порядку передачі справи (частина друга статті 231 ГПК України), Прокурор слушно зазначає, що цей порядок застосовується виключно, коли провадження у справі закрито судами апеляційної або касаційної інстанції, а не судом першої інстанції.

48. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 підтвердила, що закриття провадження в межах однієї юрисдикції не перешкоджає розгляду справи в межах іншої, відповідно до гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

49. Оскільки провадження у господарській справі № 915/93/23 було закрито з підстав неналежної юрисдикції, а не вирішення спору по суті, і з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо можливості розгляду справи в іншій юрисдикції, відсутні підстави для закриття провадження у цій адміністративній справі.

50. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, на яку покликається скаржник, стосується закриття провадження у справі в межах однієї юрисдикції, а у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 та постановах Верховного Суду від 23 серпня 2022 року у справі № 380/7024/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 380/7550/22 та від 29 травня 2024 року у справі № 456/148/22 йшлося про пропуск Прокурором строку звернення до суду в межах однієї юрисдикції або невизнання ним факту пропуску строку та ненадання доказів поважності причин пропуску.

51. Щодо неможливості сплати судового збору як підстави для представництва Прокурором (постанови Верховного Суду від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20, від 04 серпня 2022 року у справі № 160/5247/20, від 30 січня 2024 року у справі № 420/10218/22) Прокурор не посилався лише на відсутність коштів, а на бездіяльність Мінмолодьспорту, що випливає з його обізнаності про порушення та неможливості самостійного звернення.

52. Постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 640/5563/19 та від 09 грудня 2019 року у справі № 821/921/17 не підлягають застосуванню, оскільки стосуються захисту прав конкретних дітей (зокрема, на пільгове харчування), де Верховний Суд вказував, що такі права мають захищати їхні батьки.

53. У справі, що розглядається, спір стосується не конкретних дітей, а спрямований на захист соціально-економічного благополуччя, зокрема у сфері охорони дитинства, освіти та фізичної культури і спорту, що є державним інтересом.

54. Скаржник стверджує, що рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання (перейменування школи та відкриття відділення, внесення відомостей до Державного реєстру), а тому не може бути скасоване, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

55. Насамперед індивідуальний акт - це акт, дія якого дійсно вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

56. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

57. У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19 підкреслено, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

58. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 зазначено, що оскарження акта індивідуальної дії не є належним та ефективним способом захисту, якщо його скасування саме по собі не відновить порушене право.

59. Отже, можливість оскарження та скасування акта індивідуальної дії залежить від того, чи може скасування акта усунути правові наслідки його виконання та відновити порушене право. Якщо акт індивідуальної дії вже виконано, а його наслідки є незворотними, оскарження такого акта не вважатиметься ефективним способом захисту, оскільки скасування не призведе до відновлення прав скаржника.

60. Визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 «Про перейменування Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з веслування академічного та відкриття відділення з веслування на байдарках і каное» призведе до фактичного відновлення діяльності двох закладів освіти та припинення функціонування відкритого відділення.

61. У такому разі, скасування рішення може бути ефективним способом захисту, оскільки дасть змогу відновити порушене право. Тобто вичерпання дії рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 не є перешкодою в його оскарженні до суду.

62. Прокурор стверджує, що Миколаївська міська рада порушила пункт 12 статті 48 Закону № 3808-XII та пункт 12 Положення № 993, оскільки перейменувала школу та відкрила нове відділення без згоди Мінмолодьспорту, що призвело до фактичного зменшення кількості закладів позашкільної освіти спортивного профілю та скорочення мережі комунальних закладів фізичної культури і спорту.

63. Пункт 30 статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

64. Тобто реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

65. Відповідно до пункту 12 статті 48 Закону № 3808-XII існуюча мережа державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту не може бути скорочена без згоди центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту.

66. Пункт 12 Положення № 993 передбачає, що відділення з певного виду спорту відкривається у спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву за погодженням з Мінмолодьспорту за умови його відповідності вимогам, визначеним у додатку до цього Положення. У спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних школах олімпійського резерву не допускається відкриття відділень з неолімпійських видів спорту.

67. Зі справи вбачається, що рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 стосується перейменування СДЮСШОР з академічного веслування на школу з веслувальних видів спорту та відкриття в цій школі з 01 вересня 2022 року відділення з веслування на байдарках і каное.

68. Тобто крім формального перейменування СДЮСШОР з академічного веслування, що не призводить до правонаступництва чи втрати статусу школи, оскаржуване рішення Міської ради також стосується відкриття нового відділення з веслування на байдарках і каное. Саме останні дії, як стверджує Прокурор, призвели до фактичного скорочення мережі закладів позашкільної освіти спортивного профілю та, як наслідок, порушення прав дітей.

69. Верховний Суд звертає увагу, що належне вирішення спору відповідно до статей 2 77 КАС України вимагає повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та їх підтвердження тими доказами, що були безпосередньо досліджені судами.

70. З огляду на частину четверту статті 9 КАС України поряд з дотриманням принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

71. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16 та від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17 зазначав, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

72. Миколаївська міська рада наполягає, що СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка не належить до комунальних навчальних закладів міста, її засновником є Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства «Україна», і Міська рада не приймала та не могла прийняти будь-яке рішення щодо припинення або реорганізації зазначеної спортивної школи.

73. Натомість Прокурор у відповіді на відзив вказував, що Миколаївська міська рада рішенням від 05 жовтня 2018 року № 41/73 надала згоду на прийняття СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка до комунальної власності з 01 вересня 2018 року, і зараз школа підпорядковується Управлінню у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради.

74. Суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували статус СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка на момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення від 28 липня 2022 року № 13/10, її засновника та/або балансоутримувача, не залучили Миколаївську обласну організацію фізкультурно-спортивного товариства «Україна» та/або Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради як третіх осіб з метою більш повного та всебічного з`ясування обставин у справі.

75. Суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо встановить, що судове рішення може вплинути на їх права та обов`язки (частина друга статті 49 КАС України).

76. Водночас участь у справі третіх осіб зумовлена завданням адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України), яким є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого боку - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

77. Незалучення до участі у справі засновників (балансоутримувачів) СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка та перейменованої Спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву з веслування академічного може бути перешкодою для повного та об`єктивного з`ясування обставин, зокрема чи відбулося скорочення існуючої мережі державних і комунальних закладів фізичної культури і спорту. Крім того, може мати правові наслідки для третіх осіб, оскільки скасування рішення Миколаївської міської ради від 28 липня 2022 року № 13/10 означає, що СДЮСШОР з веслування академічного повертається до свого попереднього найменування та організаційної структури, а учням та тренерам, які навчалися у відділенні з веслування на байдарках і каное, може знадобитися переведення до інших закладів або відділень, та може бути необхідним перерозподіл фінансування.

78. Також суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи дійсно переведення тренерського складу та учнів СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка до новоутвореного відділення СДЮСШОР з веслувальних видів спорту мало наслідком фактичне припинення діяльності першої школи як самостійного навчального закладу.

79. Верховний Суд зауважує, що навіть без формальної ліквідації дитячо-юнацької спортивної школи як юридичної особи, фактичне припинення її освітньо-тренувальної діяльності та передача її функцій іншому закладу може бути кваліфіковано як скорочення існуючої мережі закладів фізичної культури і спорту, що потребує отримання згоди згідно зі статтею 48 Закону № 3808-XII.

80. Від встановлення таких обставин залежить підтвердження дійсного скорочення існуючої мережі комунальних закладів фізичної культури і спорту внаслідок зазначених дій, та необхідність отримання згоди Мінмолодьспорту відповідно до пункту 12 статті 48 Закону № 3808-XII.

81. Зі справи слідує, що Мінмолодьспорту раніше не погодило запропоноване Миколаївською міською радою об`єднання спортивних шкіл, мотивувавши відмову тим, що об`єднання призведе до суттєвого збільшення навантаження та погіршення умов навчально-тренувальних занять (лист від 02 грудня 2021 року № 10417/4.5).

82. Проте суди попередніх інстанцій не дослідили, чи дійсно об`єднання (перейменування та відкриття нового відділення) призвело до фактичного скорочення мережі закладів позашкільної освіти спортивного профілю або до погіршення умов навчально-тренувальних занять; які конкретні показники або розрахунки стали підставою для висновків Мінмолодьспорту про «суттєве збільшення навантаження» та «погіршення умов».

83. Крім того, обидві школи - СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка та СДЮСШОР з веслувальних видів спорту, є школами вищої категорії.

84. Суд першої інстанції не встановив, чи були дії Миколаївської міської ради спрямовані на фактичне скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту, що вимагає згоди Мінмолодьспорту за статтею 48 Закону № 3808-XII, або ж лише відбулося відкриття нового відділення у СДЮСШОР з веслувальних видів спорту, що потребує погодження з Мінмолодьспорту згідно з пунктом 12 Положення № 993.

85. Залежно від установлених обставин, порушення можуть мати як самостійний, так і кумулятивний характер, якщо одні дії одночасно призводять до наслідків, які підпадають під регулювання обох норм.

86. Суд апеляційної інстанції, не з`ясувавши цих обставин щодо дій Миколаївської міської ради, а саме чи були вони спрямовані на фактичне скорочення мережі закладів фізичної культури і спорту (що вимагає згоди Мінмолодьспорту згідно зі статтею 48 Закону № 3808-XII), чи лише на відкриття нового відділення у СДЮСШОР з веслувальних видів спорту (що потребує погодження з Мінмолодьспорту відповідно до пункту 12 Положення № 993), дійшов передчасного висновку про допущення зазначених порушень у сукупності.

87. Також суди попередніх інстанцій не дослідили, чи відповідало відкриття відділення з веслування на байдарках і каное в СДЮСШОР з веслувальних видів спорту вимогам, визначеним у додатку до Положення № 993.

88. Суд апеляційної інстанції, пославшись на статистичні звіти, які свідчили про зменшення кількості вихованців та тренерів у 2023 році порівняно з 2021 роком, не перевірив вплив об`єктивних факторів, зокрема, дію в Україні воєнного стану, починаючи з 24 лютого 2022 року, на зменшення кількості вихованців та тренерів, тобто, чи це є наслідком прийняття Міською радою оскаржуваного рішення, чи це спричинено іншими обставинами.

89. Підсумовуючи вказане, суди попередніх інстанцій не дослідили такі обставини, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення:

- статус СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка на момент прийняття Миколаївською міською радою оскаржуваного рішення від 28 липня 2022 року № 13/10, хто є її засновником та/або балансоутримувачем;

- необхідність залучення до участі у справі Миколаївської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» та/або Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору;

- чи дійсно переведення тренерського складу та учнів СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка до новоутвореного відділення СДЮСШОР з веслувальних видів спорту мало наслідком фактичне припинення діяльності першої школи як самостійного навчального закладу;

- чи дійсно об`єднання (перейменування та відкриття нового відділення) призвело до фактичного скорочення мережі закладів позашкільної освіти спортивного профілю або до погіршення умов навчально-тренувальних занять;

- які конкретні показники або розрахунки стали підставою для висновків Мінмолодьспорту про «суттєве збільшення навантаження» та «погіршення умов»;

- чи відповідало відкриття відділення з веслування на байдарках і каное в СДЮСШОР з веслувальних видів спорту вимогам, визначеним у додатку до Положення № 993;

- вплив об`єктивних факторів, зокрема, дію в Україні воєнного стану, починаючи з 24 лютого 2022 року, на зменшення кількості вихованців та тренерів у 2023 році порівняно з 2021 роком, тобто, чи це є наслідком прийняття Міською радою оскаржуваного рішення, чи це спричинено іншими обставинами.

90. З метою всебічного та повного з`ясування обставин справи, суд першої інстанції у межах повноважень може витребувати докази з власної ініціативи відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, зокрема, отримати у Миколаївської міської ради, Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради та/або Миколаївської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства «Україна» необхідні документи: статути відповідних закладів (до та після внесення змін), штатні розписи, фінансові звіти, накази про переведення тренерів та учнів, акти приймання-передачі майна та прав (за наявності), а також інші матеріали, що стосуються функціонування та можливого припинення діяльності СДЮСШОР з веслування на байдарках і каное імені героя-десантника Миколи Гуцаленка, та показників діяльності СДЮСШОР з веслувальних видів спорту.

91. Верховний Суд звертає увагу на те, що ознаками (критеріями) мотивованого судового рішення є: 1) дотримання чіткої структурованості рішення, послідовність викладення обставин справи, доводів учасників, доказів та норм права, на які вони посилаються, та з урахуванням яких встановлені дійсні обставини справи; 2) наявність у мотивувальній частині усіх складових елементів, визначених процесуальним законодавством з урахуванням судової інстанції (обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин; докази, мотивована оцінка кожного аргументу; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування тощо); 3) зазначення у мотивувальній частині правового обґрунтування висновків суду з посиланням на конкретні докази, прийняті судом; 4) розміщення в резолютивній частині висновків, які логічно слідують з мотивів, описаних у мотивувальній частині, є чітко сформульованими відносно кожної позовної вимоги (вимоги апеляційної чи касаційної скарги).

92. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 11-164сап21.

93. Водночас Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»).

94. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

95. Аналогічні застереження містяться у Рекомендаціях R(95)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та покращення функціонування систем та процедур оскарження судових рішень від 7 лютого 1995 року (Recommendation R(95)5 concerning the introduction and improvement of the functioning of appeal systems and procedures in civil and commercial cases). Зокрема, у пункті «g» статті 7 Рекомендацій R(95)5 зазначено, що у суді третьої (касаційної) інстанції не можна представляти нові факти та нові докази.

96. Відсутність процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи, залучати третіх осіб за власною ініціативою перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

98. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

99. Недоліки у встановленні та оцінці обставин справи у суді першої інстанції не дають Верховному Суду підстав залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні позову.

100. Оскільки суд першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, Суд вважає, що касаційну скаргу Миколаївської міської ради слід задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року - скасувати, а справу - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

101. Верховний Суд не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, тому відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року скасувати, а справу № 400/5306/24 - направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

В.М. Шарапа