Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 810/3766/16

адміністративне провадження № К/9901/30357/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 (суддя Балаклицький А. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Горяйнов А. М., судді: Желтобрюх І. Л., Файдюк В. В.),

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Овостар" (позивач, ТОВ"Овостар", товариство) звернулося до суду з позовом до Київської митниці ДФС (відповідач, митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.12.2015 №125130005/2015/610139/2.

Підставою для прийняття спірного рішення митниця вказала, що в наданих товариством до митного оформлення документах не збігаються умови поставки товару (у митній декларації - CIP-Київ, за умовами контракту - CIP-Україна, Київська область, митний термінал), а також, що поданий одночасно з митною декларацією прайс-лист для підтвердження заявленої митної вартості, виданий продавцем товару, а не його виробником. Контролюючий орган також вказав на ненадання позивачем додатково витребуваних документів з метою з`ясування митної вартості імпортованих товарів.

Позивач доводив, що у митниці не було підстав для витребування додаткових документів з огляду на відсутність обґрунтованих сумнівів в достовірності проведеного товариством розрахунку митної вартості товару за ціною договору та відповідно для коригування митної вартості товару, оскільки на підтвердження повноти та достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом (за ціною контракту) товариство надало митному органу достатній пакет документів, які містили всі складові митної вартості товарів.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 27.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017, позов товариства задовольнив, визнав протиправним і скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 14.12.2015 №125130005/2015/610139/2.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані декларантом документи були достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та повною мірою підтверджували заявлену митну вартість товару за ціною договору, і у митного орану не було підстав витребувати додаткові документи у декларанта та приймати рішення про коригування митної вартості. Обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідач не довів. При цьому посилання митного органу на невідповідність умов поставки як підстави для коригування митної вартості, а також, що прайс-лист виданий продавцем товару, а не його виробником, суди сприйняли критично, оскільки такі відомості не впливали на числові значення складових митної вартості товарів. До того ж, після випуску товару у вільний обіг, товариство подало до митниці додаткову угоду до контракту, якою сторони змінили умови поставки з ''CIP-Україна, Київська область, митний термінал'' на ''CIP-Київ''.

Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач доводив, що мав підстави для сумніву в правильності визначення товариством митної вартості товару (премікси, вітаміни, вітамінні суміші, кормові добавки), який імпортувався в Україну, за основним методом. На переконання скаржника, підставою для витребування додаткових документів можуть бути будь-які суперенчливості між відомостями в документах, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, а не лише ті, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Наголошував, що умови поставки товару згідно з правилами Інкотермс регламентують розподіл витрат та ризиків, пов`язаних із транспортуванням товару від продавця до покупця, а отже містять інформацію про складові митної вартості (витрати на транспортування, страхування товару), тому відповідні розбіжності у цьому випадку будуть мати значення. Також, на думку скаржника, доповнення до контракту щодо зміни умов поставки, яке було надано товариством після випуску товару у вільний обіг, суди безпідставно врахували як доказ протиправності прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правомірність спірного акта індивідуальної дії має оцінюватися на момент його винесення, водночас на запит митного органу товариство не надало додаткові документи, а доповнення до контракту було подано вже після прийняття рішення про коригування митної вартості товару та випуску товару у вільний обіг під фінансові гарантії.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.03.2017 (суддя Горбатюк С. А.) відкрив у цій справі касаційне провадження №К/800/9201/17.

Позивач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з положеннями статей 57 58 Митного кодексу (МК) України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. А підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановили суди попередніх інстанцій, при митному оформленні товару позивач одночасно з митною декларацією від 14.12.2015 №125130005/2015/551000 подав документи: міжнародну автомобільну накладну (СМR) від 09.12.2015 №049682; прейскурант (прайс-лист) від 03.12.2015 б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 08.12.2015 №6531073250; пакувальний лист від 08.12.2015 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 28.03.2013 №UA-005-2013 із компанією ''DSM Nutritional Products SP. z o.o.''; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 03.12.2013 №1, від 03.12.2015 №101, від 20.12.2013 №2, від 24.12.2014 №3; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 ЄРД-00 №204320 від 14.12.2015; інформацію про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 09.12.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару від 09.12.2015 №2730; міжнародний ветеринарний сертифікат від 09.12.2015 №1438/0600352/2015; відомості про включення товарів до державного реєстру ветеринарних препаратів кормових добавок, преміксів та готових кормів від 06.04.2011 №АА-02246-04-11; сертифікат про походження товару загальної форми від 08.12.2015 №PL/MF/AK 0467913; сертифікат аналізу від 24.11.2015 б/н; копію митної декларації країни відправлення від 09.12.2015 №15PL445010Е0490843.

Документи подані декларантом за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.

Посилання митного органу на суперечності інформації щодо умов поставки в контракті, декларації та прайс-листі як підстави для витребування додаткових документів у товариства та коригування митної вартості суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги, оскільки у даному випадку така розбіжність (суперечність) (''CIP-Україна, Київська область, митний термінал'' та ''CIP-Київ'') власне не змінювала зобов`язання продавця оплатити перевезення та страхування вантажу до місця його постачання на територію України, і Київ територіально знаходиться у межах Київської області. Тому розбіжність пункту призначення (''CIP-Україна, Київська область, митний термінал'' та ''CIP-Київ'') у поданих позивачем документах не впливала на умови поставки та відповідно на вартість товару.

Крім того, під час перебування товару у вільному обігу під надані фінансові гарантії декларант підтвердив зміну місця призначення доставки товару, яка по суті мала формальний характер, надавши митниці доповнення від 28.03.2013 №7 до контракту №UA-005-2013 про внесені зміни щодо умов поставки товару з ''CIP-Україна, Київська область, митний термінал'' на ''CIP-Київ''.

Суди правильно також відхилили посилання відповідача на неналежність прайс-листа, який позивач надав для підтвердження ціни контракту, оскільки прейскуранти (прайс-листи) виробника товару належить до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, а у митниці не було підстав для їх витребування.

Своєю чергою відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. І чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися також продавцем товару у довільній формі та на власний розсуд.

Як встановили суди, одночасно з митною декларацією позивач для підтвердження ціни контракту подав митниці прайс-лист продавця від 03.12.2015 б/н, вказана у зазначеному прайс-листі вартість товару, що імпортувався, повністю відповідає тій, що була визначена позивачем у декларації та підтверджується відповідним інвойсом.

Оскільки позивач подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню, то відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями), за відсутності у митниці підстав для витребування додаткових документів та належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом за відсутності цих документів, також не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Також суди правильно не взяли до уваги аргументи митниці щодо документального не підтвердження витрат на страхування та їх включення до ціни товару, оскільки за умовами контракту вартість страхування була включена до ціни товару у складі транспортних витрат.

Умови поставки CIP у редакціях ''Інкотермс 2000'' (Carriage and Insurance Paid To - Перевезення і страхування оплачено до) передбачають, що продавець оплачує перевезення до пункту призначення зазначеного в договорі. Продавець сплачує за митне оформлення експорту та несе відповідальність за передачу товару призначеному продавцем перевізнику. Окрім зазначених вище зобов`язань, у зоні відповідальності продавця - оплата страхування вантажу. Продавець зобов`язаний забезпечити страхування, що покриває принаймні мінімальні ризики. Покупець оплачує розмитнення і супутні витрати, може оформити додаткову страховку на товар.

Отже, за умовами CIP саме продавець зобов`язаний укласти договір страхування і оплатити страхування вантажу.

Підсумовуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 14.12.2015 №125130005/2015/610139/2 є правильним, не спростований доводами касаційної скарги.

Відтак, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко