Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №815/4652/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №815/4652/15

адміністративне провадження №К/9901/41649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Стефанова С.О. від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Запорожана Д.В., Романішина В.Л. від 01 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31 липня 2015 року №0017461701.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2013 рік, так як відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) останнім є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №0017461701.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем в ході розгляду справи не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини анулювання (прощення) банком суми заборгованості, яка виникла відповідно до кредитного договору, укладеного із позивачем, а також надіслання останньому повідомлення про таке анулювання, у зв'язку з чим не доведено обставин отримання позивачем доходу у 2013 році, який у відповідності до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначила про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки було встановлено, що за даними ЦБ ДРФО ОСОБА_2 у I кварталі 2013 року отримав дохід від АТ «Дельта Банк» у вигляді додаткового блага у сумі 343986,41 грн., який не був відображений у декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік, як такий, що підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 з питань нарахування та перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01 квітня 2012 року по 17 червня 2015 року складено акт від 13 липня 2015 року №792/15-09-17-01/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем вимог: підпунктів 16.1.2 та 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, статті 176, статті 179 та підпункту 168.2.1 статті 168 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік; статей 162, 163, пунктів 164.1 та 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статей 168, 176, 179 ПК України, а саме несплата податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 59905,70 грн.

Підставою для таких висновків слугували відомості ЦБ ДРФО про отримання позивачем у I кварталі 2013 року доходу у вигляді додаткового блага в сумі 343986,41 грн. та невключення його до податкової декларації про доходи та майновий стан за 2013 рік. Як зазначено у акті перевірки, листом від 27 березня 2013 року АТ «Дельта Банк» повідомив клієнта про анулювання боргу в згаданій сумі.

31 липня 2015 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0017461701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 74882,13 грн., в тому числі основне зобов'язання - 59905,7 грн., штрафні (фінансові) санкції - 14976,43 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом укладення із кредитором відповідного договору, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем на вимогу суду не надано доказів того, що позивач у I кварталі 2013 року отримав дохід від АТ «Дельта Банк» у вигляді додаткового блага у сумі 343986,41 грн., доказів відображення кредитором таких відомостей у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку у 2013 році, у тому числі відомостей з ЦБ ДРФО, а також листа АТ «Дельта Банк» від 27 березня 2013 року, на що посилається Інспекція у акті перевірки. Натомість, зі змісту наданої позивачем довідки від 30 березня 2013 року №05-1245631 вбачається, що АТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_2 про те, що кредитний договір від 16 липня 2008 року №476-0131003/ФКВІП-08, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», по якому право вимоги з 01 липня 2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 27 березня 2013 року у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань по ньому та кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, а також відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б підтверджували обставини анулювання (прощення) банком суми заборгованості, яка виникла відповідно до кредитного договору, укладеного із позивачем, касаційний суд погоджується із висновком судів про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та прийняття оскаржуваного рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача не підтверджуються документально, дублюють аргументи заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги, правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій, з якою погоджується й суд касаційної інстанції.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду