Незначні відхилення від проекту, наявність добудови чи другого поверху замість мансарди не можуть свідчити про втрату спадкоємцем права забудовника на недобудову (ВС КЦС справа №372/4235/19 від 04.05.2022 р.)

В цій справі спадкоємиця намагалася набути права забудовника на будинок, який не встиг добудувати її батько, проте, суди першої і другої інстанції відмовлялися визнавати за нею ці права, перший - внаслідок відсутності документів на недобудову, другий - внаслідок відхилень від проекту.

Фабула судового акту: Спадкоємиця звернулась до суду з позовом про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом. Справа в тім, що коли її батько помер - вона була неповнолітньою, зареєстрована була за місцем проживання своєї матері, але з 1997 року проживала разом з батьком до дня його смерті. Іншими спадкоємцями першої черги права на спадщину на спірний будинок, що входив до складу спадщини прав не заявляли. Проте за відсутністю підтверджуючих спільне проживання документів вона була змушена звернутися до суду.

Рішенням суду першої інстанції в позові відмовлено повністю. Апеляційний суд задовольнив її позов частково - визнав що вона постійно проживала разом із спадкодавцем та встановив факт прийняття нею спадщини. Проте, щодо будинку відмовив, оскільки позивачем не доведено, що будівництво будинку спадкодавцем здійснювалося згідно із законом.

Так, в матеріалах справи були наказ по радгоспу-комбінату про виділення зем. ділянки. Рішення виконкому міськради про дозвіл спадкодавцю на будівництво будинку, план на забудову садиби, а також будівельний паспорт та навіть техпаспорт за 2014 рік. Проте суд апеляційної інстанції, вказав, що розміри та конфігурація фактично збудованого об`єкта не співпадають із визначеними у будівельному паспорті. Спадкоємиця подала касаційну скаргу.

ВС КЦС підтримав її доводи та вимоги, та встановив наступне:

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування майна спадкодавця який помер ще 2003 році, вони регулюються нормами ЦК Української РСР. Так, згідно ЦК УРСР - статті 548 для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини- на відміну від актуальних правил ЦК України(крім деяких виключень).

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки,а саме:право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовникаяк таких, що входять до складу спадщини.

При цьому - незначні відхилення від проекту, наявність добудови та другого поверху замість мансарди не можуть свідчити про втрату спадкоємцем прав забудовника, зокрема, за умови перебудови та приведення характеристик забудови до існуючого проекту або внесення у встановленому порядку змін до нього.

Отже у цій справі: ВС КЦС зробив висновок, що позивач має право на спадкування майнових прав спадкодавця, у тому числі прав забудовника, отже, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування.

Аналізуйте судовий акт: Позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку (ВС КЦС справа № 227/3750/19 від 22.09.2021 р.);

Спадкування та процесуальне правонаступництво у правовідносинах щодо стягнення неустойки допускається, навіть якщо рішення суду про її присудження не набрало законної сили за життя спадкодавця (ВС КГС № 910/1041/15-г від 25.10.2021 р.);

Спадкоємці повертають борги померлого лише в межах отриманого спадкового майна (ВС/КЦС у справі №552/4892/19 від 27.10.2021);

Сам факт перебування спадкодавця у безпорадному стані не може бути єдиною та достатньою підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування (ВС КЦС справа № 127/11408/19 від 19.07.2021 р.).

Постанова

Іменем України

04 травня 2022 року

м. Київ

справа № 372/4235/19

провадження № 61-655св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - Обухівська міська рада Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року у складі судді Зінченка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Обухівська міська рада Київської області, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . Після смерті батька відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 . На момент смерті батька вона була неповнолітньою. Зареєстрована була за місцем проживання своєї матері, але з 1997 року проживала разом з батьком до дня його смерті. Іншими спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є відповідачі: ОСОБА_2 (син спадкодавця), ОСОБА_3 (дружина спадкодавця).

Зазначала, що вона зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 нікому не видавалося. Оскільки документів, які підтверджують її проживання зі спадкодавцем на час його смерті в неї немає, то вона позбавлена можливості у здійсненні права на спадкування в інший спосіб, крім встановлення в судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також зазначила, що будинок АДРЕСА_1 , який входить до спадкового майна, недобудований, не зданий в експлуатацію та на нього не оформлено свідоцтво про право власності. Вказаний будинок розпочав будувати ОСОБА_4 , але не встиг за життя закінчити будівництво. Готовність будівництва 79 %. Будинок не є самовільно збудованим, будівництво здійснено на земельній ділянці, яка була виділена спадкодавцю під будівництво житлового будинку. Однак, оформити у встановленому законом порядку спадкове майно - недобудований будинок вона не має можливості, оскільки спадкодавець за життя не встиг завершити будівництво, не ввів будинок в експлуатацію і не оформив на нього право власності.

Крім того, позивач посилалась на те, що відповідачі своїх прав на спірний будинок не заявляли. У визначений законом строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Вважала, що оскільки відповідачі не проявляють інтерес до спадкового майна, то вони не прийняли спадщину.

Позивач просила суд:

- встановити факт, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 ;

- встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4

- визначити за ОСОБА_1 права і обов`язки забудовника в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 відносно житлового будинку АДРЕСА_1 з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що право звернення до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини у позивача ОСОБА_1 відсутнє, оскільки нотаріус відмовив їй в оформленні спадщини не з підстав відсутності підтверджуючих документів про постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а з тих підстав, що заявником не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання прав і обов`язків забудовника в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 щодо житлового будинку АДРЕСА_1 з правом здачі будинку в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на вказане нерухоме майно, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, у задоволенні яких відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини скасовано.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року в іншій частині залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами факт того, що вона проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Разом з тим, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом, оскільки позивачем не доведено, що будівництво будинку спадкодавцем здійснювалося згідно із законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання прав забудовника в порядку спадкування за законом скасувати та прийняти у вказаній частині нове рішення про задоволення позову.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Обухівського районного суду Київської області .

21 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 27 квітня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 квітня 2022 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).

У касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не встановили порушень, вказаних у статті 376 ЦК України, що відносять забудову до самочинного будівництва. Відступлення від площі забудови не є безумовною підставою для визнання його самовільним в розумінні 376 ЦК України. Суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок, що будівництво будинку спадкодавцем здійснювалось незаконно, без врахування чинників, які підлягають застосуванню у їх сукупності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Солом`янським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 13 лютого 2015 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Києві та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 38).

Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 січня 2001 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а. с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 15 липня 2003 року (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на його майно. За життя ОСОБА_4 заповіту не залишив. Його спадкоємцями першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 (дочка) та відповідачі ОСОБА_2 (син) і ОСОБА_3 (дружина).

Судом також встановлено, що згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . На день смерті ОСОБА_4 за цією ж адресою був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 37).

09 вересня 1988 року згідно наказу № 337 по радгоспу-комбінату ім. XXV з`їзду КПРС, у зв`язку із побудовою житлового будинку спадкодавцю ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка, площею 0,06 га, в АДРЕСА_1 , за рахунок земель вільного присадибного фонду (а. с. 21).

Рішенням від 16 травня 1989 року № 123 виконавчий комітет Обухівської міської ради народних депутатів надав дозвіл ОСОБА_4 на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , на ділянці площею 0,06 га (а. с. 29).

В матеріалах цивільної справи наявний план на забудову садиби від 21 червня 1989 року, а також будівельний паспорт, виданий у 1989 році забудовнику ОСОБА_4 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22-27).

Згідно технічного паспорта, виготовленого комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , є недобудований, не зданий в експлуатацію та на нього не оформлено свідоцтво про право власності. Технічний паспорт виготовлено станом на 18 березня 2014 року (а. с. 30, 31).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування, таким чином Верховний Суд переглядає рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише у вказаній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статтями 525 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Частиною першою статті 529 ЦК Української РСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

За змістом статті 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Апеляційний суд у цій справі встановив, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17), на який позивач покликається у касаційній скарзі.

Подібні висновки Верховний Суд зробив також у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) та від 28 травня 2020 року у справі № 2-2317/11 (провадження № 61-13194св18).

Посилання суду апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні на постанову Верховного Суду від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17 (провадження № 61-45856св18) не є релевантним, оскільки у вказаній справі позивач просила визнати за нею право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а не права забудовника.

Під час розгляду цієї справи суди установили, що спадкодавцю у встановленому законом порядку була виділена земельна ділянка, рішенням виконкому міської ради надано дозвіл на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , на ділянці площею 0,06 га.

Спадкодавець виготовив будівельний паспорт на будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардою за типовим проектом.

Згідно технічного паспорта, виготовленого комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» станом на 18 березня 2014 року, будинок, що розташований на АДРЕСА_1 , є недобудований.

Під час розгляду цієї цивільної справи відповідачі позов визнали (а. с. 80, 81, 205-210). Обухівська міська рада Київської області, яка брала участь у справі як третя особа, будь-яких заперечень щодо позовних вимог не навела. В матеріалах справи відсутні дані про те, що задоволення позову ОСОБА_1 може порушити права та інтереси інших осіб.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання прав забудовника, фактично змінив підстави такої відмови, оскільки суд першої інстанції виходив із того, що вимога про визнання прав забудовника є похідною від інших вимог, суд же апеляційної інстанції вказав, що розміри та конфігурація фактично збудованого об`єкта не співпадають із визначеними у будівельному паспорті.

Разом з тим, спірний незакінчений будівництвом житловий будинок будувався спадкодавцем на земельній ділянці, відведеній для цієї мети на підставі належних дозвільних документів.

Незначні відхилення від проекту, наявність добудови та другого поверху замість мансарди не можуть свідчити про втрату спадкоємцем прав забудовника, зокрема, за умови перебудови та приведення характеристик забудови до існуючого проекту або внесення у встановленому порядку змін до нього.

Отже, з вказаного можна зробити висновок, що позивач має право на спадкування майнових прав спадкодавця, у тому числі прав забудовника, тому Верховний Суд вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання прав забудовника в порядку спадкування підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 389 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в частині відмови у визнанні прав забудовника в порядку спадкування за законом скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права і обов`язки забудовника житлового будинку АДРЕСА_1 .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. МартєвЄ. В. Петров В. В. Сердюк