Спадкоємці повертають борги померлого лише в межах отриманого спадкового майна (ВС/КЦС у справі №552/4892/19 від 27.10.2021)..

Фабула судового акту: Не кожен знає, але прийняття спадщини, це не лише отримання майна спадкодавця, а ще і отримання його боргів. Звісно, це не стосується тих зобов’язань, які спадкодавець міг виконати лише особисто. До того ж, зобов’язання виконуються лише в межах вартості спадкового майна. Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.

До суду за захистом свого права звернувся кредитор. Так, позивач надав в борг за розпискою кошти, а боржник помер і не встиг їх повернути. Відповідачем у справі була дружина померлого, що отримала у спадок нерухомість – земельну ділянку, однак відмовилась повертати борг за померлого чоловіка.

З огляду на зазначене, позивач просив суд накласти стягнення на спадкове майно спадкоємців боржника, а саме на земельну ділянку, в рахунок погашення його заборгованості та визнати за ним право власності на дану земельну ділянку.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, оскільки прийшов до висновку, що позивачем, як кредитором спадкодавця невірно обрано спосіб захисту своїх прав. Зокрема, накладення стягнення на спадкове майно та визнання права власності на нього за кредитором не передбачено ст. 328, 1282 ЦК України.

Апеляційний суд не підтримав таких висновків та задовольнив позов в повному обсязі. Позиція суду мотивована тим, що звернення стягнення на майно, передане спадкоємця у натурі відповідає правилам ч.2 ст. 1282 ЦК України. Щодо другої вимоги про визнання права власності, суд вважав, що це є єдиним ефективним способом захисту прав кредитора, а отже і ця вимога підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернулась із скаргою до касаційного суду.

Проаналізувавши положення ст. ст. 1216, 1218, 1281 ЦК України, ВС дійшов до висновку, що законодавець забезпечує дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

З огляду на зазначене, оскільки спадкодавець-боржник зобов`язання перед кредитором до смерті не виконав, вимоги позивача в частині про звернення стягнення на земельну ділянку відповідно до ст. 1282 ЦК України, на думку ВС, підлягають задоволенню.

Що ж до другої позовної вимоги, ВС залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, ВС наголосив на тому, що за ст. 1282 ЦК України, у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Проте, вказаними нормами матеріального права не передбачений такий спосіб звернення стягнення, як визнання права власності на майно за кредитором.

А тому, звернення стягнення в майбутньому буде реалізовано за процедурою здійснення продажу майна через електронні торги.

Аналізуйте судовий акт: Вимоги про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності у порядку спадкування можуть розглядатись разом в межах позовного провадження(ВС/КЦС від № 691/1237/20 у справі 03.11.2021 р.).

Спадкоємець боржника повинен повернути увесь залишок кредиту відразу, умови договору щодо сплати кредиту частинами НЕ застосовуються на підставі ст. 1282 ЦК України (ВС/КЦС у справі № 759/12484/15-ц від 11 березня 2019 р.)

Звернення стягнення на нерухоме майно - будинок, в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу (ВС/КЦС у справі N 199/4891/19-ц від 17 лютого 2021).

Позов про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним способом захисту якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку (ВС КЦС справа № 227/3750/19 від 22.09.2021 р.)

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 552/4892/19

провадження № 61-16824св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу Шимка Ольга Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Полтавського нотаріального округу

Шимка О. М., про звернення стягнення на спадкове майно.

Позов мотивовано тим, що 25 березня 2016 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав ОСОБА_3 42 000,00 доларів США, які останній зобов`язувався повернути

23 серпня 2016 року. Одночасно, ОСОБА_3 , як позичальник, надав позивачу в забезпечення взятого на себе зобов`язання оригінал правовстановлюючого документа - Державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1781 кв.м. та оригінал технічної документації на вказану ділянку.

У зв`язку зі смертю боржника, позивач звернувся до спадкоємця боржника - його дружини ОСОБА_2 , яка відмовилася повертати кошти в якості одноразового платежу.

ОСОБА_1 просив:

- накласти стягнення на користь ОСОБА_1 на спадкове майно спадкоємців боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке на час відкриття спадщини належало спадкодавцю, а саме на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1781 кв.м, кадастровий

№ 5310136400:10:005:0120, в рахунок погашення його заборгованості;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1781 кв.м, кадастровий № 5310136400:10:005:0120, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 415197 від 19 травня 2006 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 798,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 15 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду вмотивоване невірно обраним позивачем, як кредитором спадкодавця, способом захисту своїх прав, оскільки накладення стягнення на спадкове майно та визнання права власності на нього за кредитором не передбачено статями 328 1282 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Накладено на користь ОСОБА_1 стягнення на спадкове майно боржника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було передане в натурі спадкоємцю ОСОБА_2 , а саме - земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , площею 1781 кв.м., кадастровий номер 5310136400:10:005:0120, в рахунок погашення його заборгованості за договором позики.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 , площею 1781 кв.м., кадастровий номер 5310136400:10:005:0120, яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 415197 від 19 травня 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на спадкове майно, апеляційний суд виходив із можливості звернення стягнення на майно, передане спадкоємця у натурі, що відповідає правилам частини другої статі 1282 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд виходив із того, що з точки зору виконання судового рішення, постановленого в порядку частини другої статті 1282 ЦК України, не буде в повній мірі сприяти відновленню порушеного права кредитора на отримання відповідного відшкодування та реальному задоволенню його вимог, оскільки національне законодавство не визначає чіткої та однозначної процедури виконання таких рішень. Вказану вимогу, а саме визнання права власності на вказану земельну ділянку як за кредитором, суд розцінив як ефективний захист порушеного права кредитора в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

11 листопада 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 червня 2020 року.

Касаційна скарга, мотивована тим, що розписку, на яку посилається позивач у цій справі, чоловік ОСОБА_2 не підписував. Заявник вказує, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачене лише у статях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з незаборонених законом підстав.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Полтави.

04 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Згідно розписки від 25 березня 2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 42 000,00 доларів США, які зобов`язувався повернути до 23 серпня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті за заявою матері ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 14/2016, яка в подальшому відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_2 - дружини спадкодавця.

В межах відкритої спадкової справи, 25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Шимки О. М. із заявою про те, що спадкодавець ОСОБА_3 згідно розписки позичив у нього 42 000,00 доларів США, які не повернув. В зв`язку зі смертю останнього, на підставі статей 1281 1282 ЦК України він заявив кредиторські вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3

23 березня 2016 року спадкоємиця ОСОБА_3 - його дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину на підставі статті 1261 ЦК України, звернулась до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на рухоме та нерухоме майно.

23 березня 2017 року приватним нотаріусом Шимка О. М. було видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1/2 частину автомобіля Toyota Camry, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з іншої Ѕ частини вказаного автомобіля.

Згідно заяви ОСОБА_2 нотаріусом також видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 .

Отримавши відмову спадкоємця боржника ОСОБА_2 задовольнити його вимоги як кредитора в порядку частини першої статті 1282 ЦК України,

ОСОБА_1 звернувся 02 вересня 2019 року до суду з даним позовом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

щодо позовних вимог про звернення стягнення на спадкове майно

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною другою статті 1281 ЦПК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Обов`язку кредитора своєчасно пред`явити вимогу до спадкоємців боржника кореспондує їх обов`язок задовольнити такі вимоги повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку погасити заборгованість боржника повністю узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Тобто у будь-якому разі виконання вимоги кредитора щодо погашення заборгованості, яку мав спадкодавець, не повинно зумовити погіршення майнового стану спадкоємця без одночасного отримання ним майнової вигоди у виді спадкового майна.

Установлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте не здійснила одноразового платежу в рахунок задоволення вимог ОСОБА_1 в межах вартості отриманого в спадщину майна.

У такому разі, оскільки зобов`язання ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , залишається не виконаним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині про звернення стягнення на земельну ділянку відповідно до статті 1282 ЦК України підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 03 квітня

2019 року у справі № 369/11454/13 (провадження № 61-15584св18) та у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 758/8325/16-ц (провадження

№ 61-17288св18),підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Аргументи заявника про те, що її чоловік спадкодавець ОСОБА_3 не укладав та не підписував жодних боргових розписок з позивачем по справі -

ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки відповідачкою не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що розписка від 25 березня 2016 року в установленому законом порядку визнана недійсна.

щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно (земельну ділянку)

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну земельну ділянку, апеляційний суд виходив із того, що з точки зору виконання судового рішення, постановленого в порядку частини другої статті 1282 ЦК України, не буде в повній мірі сприяти відновленню порушеного права кредитора на отримання відповідного відшкодування та реальному задоволенню його вимог, оскільки національне законодавство не визначає чіткої та однозначної процедури виконання таких рішень. Вказану вимогу, а саме визнання права власності на вказану земельну ділянку як за кредитором, суд розцінив як ефективний захист порушеного права кредитора в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи відомо, що 25 березня 2016 року було написано розписку, за змістом якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_6 сорок дві тисячі доларів США, які зобов?язався повернути до 23 серпня 2016 року.

Інших умов вказана розписка не містить.

У статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Проте, вказаними нормами матеріального права не передбачений такий спосіб звернення стягнення, як визнання права власності на майно.

Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 № 2831/5, передбачено процедуру здійснення продажу майна через електронні торги з аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт: власником майна стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну, та торгів за фіксованою ціною.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку наведеного не врахував та дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

В свою чергу, суд першої інстанції врахував наведені вище норми матеріального права, визначився з характером спірних правовідносин та зробив правильний та обґрунтований висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням встановлених у справі обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності не можна вважати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати у розмірі 1 536,80 грн які ОСОБА_2 понесла у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції слід стягнути з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 141 400 409 410 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Київського районного суду міста Полтави від 15 червня

2020 року.

В іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня

2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 1 536,80 грн судового зору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун