Постанова

Іменем України

12 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 607/9408/16-ц

провадження № 61-27922св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) - ОСОБА_1 , відповідачі (за первісним позовом): Гаражний кооператив «Текстильник», ОСОБА_2 , позивач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , відповідач (за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , третя особа - Гаражний кооператив «Текстильник»,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 червня 2017 року у складі судді Братасюка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Загорського О. О., Фіщевської Н. Є., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гаражного кооперативу «Текстильник» (далі - ГК «Текстильник»), ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування права забудовника.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , після смерті якої позивачу передано у спадщину гараж № НОМЕР_2 у ГК «Текстильник». Однак вказаний гараж за життя ОСОБА_3 не ввела в експлуатацію і не оформила на нього право власності, у зв`язку з чим нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Посилаючись на те, що у разі смерті забудовника до завершення будівництва до спадкоємця переходять усі його права та обов`язки,

ОСОБА_1 просила суд визнати за нею права забудовника на гараж

АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ГК «Текстильник», про визнання в порядку спадкування права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що гараж №

НОМЕР_1 « АДРЕСА_1 було збудовано, у томі числі силами та за рахунок ОСОБА_2 . Отже, спірний гараж перебуває у його фактичному володінні і він здав його в оренду без укладання письмового договору, що він проводив в гаражі ремонтні роботи.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, з яких складається гараж.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права забудовника гаража

АДРЕСА_1 , з правом здачі гаража в експлуатацію та реєстрації права власності.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 червня 2017 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що первісний позов є доведеним, тому підлягає задоволенню. Правові підстави для задоволення зустрічного позову відсутні, оскільки позовні вимоги не доведені належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 має право на визнання права власності на будівельні та конструктивні елементи, з яких складається спірний гараж на підставі статті 331 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту від 16 лютого 2012 року ОСОБА_3 заповіла: ОСОБА_2 . - належні їй три земельні ділянки на території Терпилівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, житловий будинок на АДРЕСА_3 , а також належний їй грошовий вклад у

ПАТ «Імексбанк»; ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_4 гараж АДРЕСА_1 , а також грошовий вклад у ВАТ «Ощадний банк України».

Відповідно до матеріалів спадкової справи спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_1 яка подала заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також суди встановили, що спірний гараж № НОМЕР_1 « АДРЕСА_3 в експлуатацію не введений.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 1223 ЦК України паво на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Встановивши, що спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини і видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та врахувавши, що інших спадкоємців за законом, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні (малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки), після смерті ОСОБА_3 , нотаріусом не встановлено, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди виходили з того, що, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , проте, він не може претендувати на спадкування навіть частки у спадковому майні за умови наявності спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1 , яка у визначений законом строк звернулася з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 має право на визнання права власності на будівельні та конструктивні елементи, з яких складається спірний гараж, є необґрунтованими з огляду на наступне.

За загальним правилом, якщо спадщина відкрилась після 01 січня

2004 року, суди не повинні задовольняти вимоги про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном або задовольняти позови про визнання права власності на спадкове майно із зазначених підстав;

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після вступу в дію ЦК України (у редакції закону 2004 року). Разом з тим, ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що він прийняв спадщину у встановленому статтями 1268, 1269 ЦК України порядку, та не оспорював заповіт ОСОБА_3 від 16 лютого 2012 року, за яким остання заповіла своє майно йому і ОСОБА_1 в частині спірного гаража.

Отже, сам по собі факт користування гаражем, здійснення його ремонту і здавання його в оренду не є правовою підставою для визнання права власності на конструктивні елементи і будівельні матеріали гаража.

Належних та допустимих доказів будівництва гаража за власні кошти позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано, що вірно встановлено судами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого

2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк