Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 707/1803/16-ц

провадження № 61-1132св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 року у складі судді Соколишиної Л. Б. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та визнання права забудовника у порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з мансардою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1495 га за цією ж адресою.

Будівництво житлового будинку здійснювалося його батьком відповідно до закону, однак не було завершено та здано в експлуатацію у зв`язку з його смертю, тому вважав, що права забудовника увійшли до складу спадщини.

Постановою нотаріуса від 27 травня 2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним у порядку спадкування право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1495 га, кадастровий номер 7124985200:02:002:0031, розташованої по АДРЕСА_1 , та право забудовника на 1/2 частини житлового будинку з мансардою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1495 га, кадастровий номер 7124985200:02:002:0031, по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому належала указана земельна ділянка на підставі державного акта серії ЯГ № 628243 від 29 серпня 2006 року.

Визнано за ОСОБА_1 право забудовника на 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що будівництво житлового будинку з мансардою та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 здійснювалося спадкодавцем згідно із законом та не було ним завершено шляхом здачі в експлуатацію у зв`язку з його смертю, а тому права забудовника увійшли до складу спадщини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 18 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1495 га, кадастровий номер 7124985200:02:002:0031, розташованої по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та якому належала вказана земельна ділянка на підставі державного акта серії ЯГ № 628243 від 29 серпня 2006 року.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право забудовника кожному на 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач як один із спадкоємців ОСОБА_3 має право на успадкування всіх майнових прав спадкодавця, у тому числі права забудовника, у пропорційних частках із іншим спадкоємцем першої черги - ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , належним чином не встановили обставин справи, не врахували, що спірний житловий будинок є самочинним, оскільки спадкодавець за життя не оформив акт надання (відведення) земельної ділянки під забудову. Також не врахували, що спірний будинок є недобудованим, та не встановили фактичний стан спірного будинку, не перевірили його на відповідність будівельним нормам та правилам.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Матеріали касаційного провадження передані до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_3 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Черкаської районної нотаріальної контори звернулися позивач, відповідач та сестра померлого - ОСОБА_4 .

Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку від 29 серпня 2006 року серії ЯГ № 628243 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1495 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 31 серпня 2006 року № 242 «Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію житлових будинків та споруд» ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_3 затверджено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

На належній ОСОБА_3 на праві власності земельній ділянці по АДРЕСА_1 спадкодавець за життя побудував житловий будинок з мансардою та надвірними будівлями, однак у встановленому законодавством порядку в експлуатацію його не здав, оскільки вказаний будинок незавершений будівництвом.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 12 лютого 2015 року № 61, згідно із записами погосподарської книги № 44 за 2011-2015 роки померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 належить домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому він проживав та був зареєстрований до дня смерті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ») підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Установивши, що будинок по АДРЕСА_1 був побудований померлим на земельній ділянці, відведеній під будівництво на підставі затвердженого розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області будівельного паспорта, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірний будинок не може вважатися таким, що самочинно збудований.

Отже, позивач, як один із спадкоємців ОСОБА_3 , має право на успадкування всіх майнових прав спадкодавця, у тому числі права забудовника, у пропорційних частках із іншими спадкоємцями.

Суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, уникнення невиправданої тяганини при визначенні та оформленні спадщини, дійшов правильного висновку про визнання за кожним із спадкоємців першої черги права власності по 1/2 частини спірної земельної ділянки та право забудовника по 1/2 частини спірного будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» («Ruiz Toriya v. Spaine»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Рішення суду першої інстанції не може бути предметом перегляду в касаційному порядку, оскільки правомірно скасовано апеляційним судом.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк